При порівняльному підході для визначення ринкової вартості об’єкта оцінки у матеріальній формі елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо.

Ринкова вартість ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача.

Оскільки у сторін спору є можливість встановлення і перевірки інформації про ціни на переважну більшість матеріальних об’єктів, то оцінка ринкової вартості таких об’єктів часто не викликає сумнівів чи може бути обґрунтовано спростована.

Проте застосування порівняльного підходу для оцінки часток в статутному капіталі ТОВ є практично неможливим, позаяк частки є індивідуально визначеними об’єктами оцінки в нематеріальній формі, відносяться до одного конкретного ТОВ, елементи порівняння для них відсутні.

За нацстандартом при дохідному підході оцінка залежить від наявності інформації щодо очікуваних (прогнозованих) доходів від використання об’єкта оцінки, стабільності їх отримання; при прогнозуванні враховується вплив ринкових умов на функціонування об’єкта оцінки виходячи з принципу його найбільш ефективного використання технічно можливими, дозволеними та економічно доцільними варіантами.

Правила оцінки за національним стандартом узагальнені і нечіткі.

Ринкова вартість часток учасників у статутному капіталі за таким підходом визначається за прогнозами, спірними об’єктивними і суб’єктивними ринковими і господарськими факторами.

Тому ринкова вартість часток у статутному капіталі як об’єкта оцінки по Закону про ТОВ, визначена за дохідним підходом, може несприятливо відрізнятися від ринкової вартості власного капіталу ТОВ, визначеного за вартістю майна на дату виходу учасника.

З огляду на нововведення, є необхідним проактивний і критичний підхід при проведенні судової експертизи і включення до статуту ТОВ спеціальних положень про розрахунки з учасниками при виході.

Виплата учаснику-фізособі є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором в складі результату операцій з інвестиційними активами. 

Щодо оподаткування ПДФО і ВЗ при виплаті компенсації учаснику при виході з ТОВ читайте за посиланням.

ВИХІД УЧАСНИКА З ТОВ ПРИ ВОЄННОМУ СТАНІ.

 У зв’язку з воєнним станом ніяких ускладнень чи обмежень щодо порядку виходу з ТОВ не встановлено. Навпаки, покращила ситуацію з реєстраційними діями Постанова КМУ від 06 березня 2022 р. №209:

1. Обмежень щодо реєстрації немає.
2. Державна реєстрація проводиться невідкладно після отримання у повному обсязі належних документів;
3. Держреєстрація щодо юридичних осіб, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, здійснюється за принципом екстериторіальності будь-яким реєстратором.

За ст. 14 Закону про дежреєстрацію юридичних осіб документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі.

У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.

У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження (крім випадку, якщо відомості про повноваження цього представника містяться в Єдиному державному реєстрі).

Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що засвідчує повноваження представника, може бути:

2) нотаріально посвідчена довіреність;

3) довіреність, видана відповідно до законодавства іноземної держави.

Заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю від особи, яка знаходиться за кордоном, може бути посвідчена іноземним нотаріусом та подана держреєстратору в Україні представником такого учасника. 

РОЗРАХУНКИ ПРИ ВИХОДІ УЧАСНИКА З ТОВ ЗА СТАРИМ ЗАКОНОМ «ПРО ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА».

У спорах про вихід з товариства до прийняття Закону про ТОВ питання виплати регулюються чинними тоді статтями 54 Закону “Про господарські товариства” та 148 ЦКУ.
За вказаними нормами при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.

У зазначених нормах не встановлено дату, на яку розраховується вартість майна, що викликає суперечки, бо така вартість може різнитися в часі в силу об’єктивних (фізичний стан майна, зміна ринкової ціни) і суб’єктивних причин (внесення товариством змін у дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності).

У ч.2 ст. 54 Закону встановлено, що вибувшому учаснику виплачується належна йому частина прибутку, одержаного ТОВ у даному році до моменту його виходу. Оскільки прибуток є частиною майна ТОВ, а права і обов’язки учасника припиняються для вибулого учасника саме з моменту його виходу з ТОВ, то справедливо зробити висновок, що датою для розрахунків ціни всього майна ТОВ є дата виходу учасника з ТОВ, так як саме до неї учасник шляхом участі в управлінні товариством міг впливати на майновий стан ТОВ. Судова практика підтримує такий підхід.

Виробилося два варіанти визначення дати виходу учасника з ТОВ по старому Закону.

За ст. 148 ЦКУ учасник може вийти з ТОВ, повідомивши ТОВ не пізніше, ніж за 3 місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. ВГСУ роз’яснив, що учасник вважається таким, що вийшов з моменту прийняття загальними зборами рішення про його виключення на підставі його заяви про вихід з ТОВ, а у випадку відсутності такого рішення – з дати закінчення 3-х місячного або іншого, встановленого статутом, терміну для повідомлення (п.3.5 . РЕКОМЕНДАЦІЙ ПРЕЗИДІЇ ВГСУ від 28.12.2007 р. N04-5/14 “Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин”).

Другим варіантом є дата виходу, встановлена рішенням загальних зборів, яка не відповідає датам, зазначеним вище, але в межах 3-х місячного або іншого, встановленого статутом, терміну для повідомлення. Загальні збори є вищим органом ТОВ і правомочні приймати рішення з усіх питань його діяльності.

Тому, наприклад, правомірною є дата виходу з ТОВ 31 травня, якщо заява подана 1 квітня, а збори учасників відбулися 5 травня.

Склад майна, з якого розраховується виплата, при виході учасника, здійсненому по старому закону.

У майнову масу, вартість якої визначається для розрахунку суми виплати учаснику, який вибув, включається не тільки майно, що належить ТОВ на праві власності, а й майнові права на майно, що перебуває в його користуванні. Ст. 190 ЦКУ встановлено, що до майна належить сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майновими правами визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, в т.ч. права, які є складовими частинами права власності, і права вимоги (ст. 3 Закону “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”). За п. 5 затвердженого наказом МФУ від 18.10.1999 р. N242 Положення бухгалтерського обліку “Нематеріальні активи” до нематеріальних активів належать, зокрема, права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень). П. 3.7. зазначених рекомендацій президії ВГСУ від 28.12.2007 р. N04-5/14 роз’яснено, що при вирішенні спорів судам необхідно враховувати, що майном, крім речей, вважаються майнові права; вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику при виході з ТОВ, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, в т.ч. основних засобів і нематеріальних активів. Таким чином, якщо в користуванні ТОВ на дату виходу учасника була, наприклад, земельна ділянка чи інша нерухомість, то вартість майнових прав на неї підлягає включенню до майна ТОВ для розрахунку суми до виплати.

Ринкова чи балансова вартість майна в розрахунку при виході учасника, здійсненому по старому закону?

Головним питанням у спорах про виплату учаснику, який вибув, є вид вартості майна ТОВ, що застосовується при його оцінці, – ринкова або балансова, так як навіть при відсутності порушень бухгалтерського обліку їх величини можуть відрізнятися в кілька разів.
Ні закон про господарські товариства, ні ЦКУ прямо на це запитання відповіді не дають. Але комплексний аналіз законодавства і роз’яснень ВГСУ приводять до висновку про застосування ринкової вартості, якщо на цьому наполягає вибувший учасник.

Так, за ст. 148 ЦКУ порядок і спосіб визначення вартості частини майна до виплати встановлюються статутом і законом, а спори про визначення розміру частини вирішуються судом.
Законом, що встановлює порядок і спосіб визначення вартості будь-якого майна, є “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”). Закон визначає правові засади здійснення оцінки з метою захисту інтересів суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна та використання її результатів. За ст.7 Закону проведення незалежної оцінки майна є обов’язковим у випадках визначення розміру відшкодування, під час вирішення спорів. За ст.9 Закону якщо законами або нормативно-правовими актами КМУ або судом не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість. За ст. 12 Закону звіт про оцінку є документом, що містить висновки про вартість майна.

Законом “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” фінансова звітність і баланс підприємства не віднесені до документів, що містять висновки про вартість майна.

За ст. 34 ГПКУ обставини справи, які повинні відповідно до закону бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 р. N20 “Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності” суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а при його відсутності – по дійсній вартості на час розгляду спору. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
За ст.ст. 509, 11 ЦКУ зобов’язання має грунтуватися на добросовісності, розумності та справедливості.

За п. 64 Рішення Європейського суду з прав людини (Справедлива сатисфакція) у справі “Совтрансавто-Холдинг” проти України (Заява N 48553/99) від 02.10.2003 р., що є частиною законодавства України, у якому вирішувалося питання про справедливу сатисфакцію вартості майна підприємства, зазначено, що Суд враховує аргумент заявника, за яким балансова вартість активів є далекою від того, щоб відповідати реальній вартості активів або, інакше кажучи, ринковій вартості.

В постанові Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин” зазначено, що учасник ТОВ має право вимагати виплати на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов про проведення експертизи такої вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов’язань для обчислення суми, що належить до сплати.

Таким чином, сума, яка при виході учасника з товариства йому виплачується, повинна бути розрахована саме за справедливою ринковою вартістю майна ТОВ напередодні дати виходу, якщо учасник вважає, що балансова вартість такого майна нижче ринкової.

Щоб уникнути подальших суперечок, варто приділити увагу правильній постановці питань для судової експертизи. Експерт повинен дати висновок про те, якою була ринкова вартість майна товариства та часток в статутному капіталі напередодні дати виходу учасника з ТОВ, та якою є сума, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу (сума, яка при виході учасника з товариства йому виплачується).

Додатково зі спірних питань виходу учасника з ТОВ читайте в публікаціях, тут, тут, тут і на форумі бюро.

Про можливість виходу з учасників товариства-боржника чи банкрута - за цим покликанням.