Так, об’єктом оцінки для розрахунку на сьогодні є вартість сукупності всіх часток учасників у статутному капіталі, а не вартість майна товариства.

Водночас ВС КГС у постанові №920/831/20 від 09.09.2021 р. зазначає, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті при виході учасника, повинна відповідати вартості його активів за вирахуванням зобов`язань (вартість чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі. При наявності спору між учасником та товариством про визначення вартості майна останнього, учасник має право вимагати розрахунків на підставі ринкової вартості майна товариства, а не вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом ринкової вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну (ринкову) вартість майна будь-якими належними доказами, зокрема, висновками експертів. Аналогічна правова позиція викладена ВПВС в постанові від 24.04.2018 р. №925/1165/14, в постанові ВС від 27.11.2018 р. №920/65/18.

За затвердженим постановою КМУ 10.09.2003 р. N1440 національним стандартом N1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав” об’єкти оцінки класифікують, зокрема, на об’єкти в матеріальній формі (нерухоме та рухоме майно) та у нематеріальній формі (ті, що забезпечують економічну вигоду, зокрема, частки, паї).

При визначенні ринкової вартості оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Основними з підходів є порівняльний і дохідний.

При порівняльному підході для визначення ринкової вартості об’єкта оцінки у матеріальній формі елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо.

Ринкова вартість ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача.

Позаяк у сторін спору є можливість перевірки інформації про ціни на більшість матеріальних об’єктів, подібних до скалду майна ТОВ, то оцінка ринкової вартості таких об’єктів часто не викликає сумнівів чи може бути спростована.

Однак застосування порівняльного підходу для оцінки часток в статутному капіталі ТОВ є практично неможливим, оскільки частки є індивідуально визначеними об’єктами оцінки в нематеріальній формі і елементи порівняння для них відсутні.

За нацстандартом при дохідному підході оцінка залежить від наявності інформації щодо очікуваних (прогнозованих) доходів від використання об’єкта оцінки, стабільності їх отримання; при прогнозуванні враховується вплив ринкових умов на функціонування об’єкта оцінки виходячи з принципу його найбільш ефективного використання технічно можливими, дозволеними та економічно доцільними варіантами.

Ринкова вартість часток учасників у статутному капіталі за таким підходом визначається за прогнозами, неоднозначними об’єктивними і суб’єктивними ринковими і господарськими факторами.

Тому ринкова вартість часток у статутному капіталі як об’єкта оцінки по Закону про ТОВ, визначена за дохідним підходом, може несприятливо відрізнятися від ринкової вартості власного капіталу, визначеного за вартістю майна ТОВ на дату виходу учасника.

З огляду на нововведення, необхідна особлива увага і проактивність при проведенні експертизи для визначення вартості часток в СК ТОВ при збалансованому використанні різних методичних підходів оцінки.

Оскільки інтереси товариства і вибулого учасника ТОВ щодо суми виплати кардинально протилежні, виникає питання, – що саме мається на увазі під майном ТОВ, з ринкової вартості якого розраховується вартість часток в СК при збалансованому використанні різних методичних підходів.

Статтею 190 ЦКУ встановлено, що до майна належить сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

За Положенням (стандартом) бухобліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженим наказом Мінфіну України 07.02.2013 р. №73, вартість ресурсів, у т.ч. речей, а також майнових прав, контрольованих підприємством, включається в активи, а сума заборгованостей, що виникли внаслідок минулих подій, погашення яких приведе до зменшення ресурсів підприємства, – у зобов’язання. Активи можуть бути сформовані як за рахунок власних коштів, так і за рахунок позикових, кредитних, або кредиторської заборгованості. Тобто джерелами формування активів можуть бути зобов’язання підприємства.

Таким чином, власним капіталом (майном) підприємства може вважатися тільки та частина його активів, яка перевищує зобов’язання. Саме з цієї частини майна може здійснюватися розрахунок суми учаснику, який вибув.

Мовою бухгалтерського обліку ця частина називається «Власний капітал» (Положення бухгалтерського обліку №1) або «Чисті активи» (Положення бухгалтерського обліку №19, затверджене наказом Мінфіну України від 07.07.1999 р. N163).
Вартість власного капіталу враховується в розділі І пасиву балансу підприємства.

При всій простоті визначення вартості майна цей варіант прийнятний виключно для ТОВ, яке веде бухгалтерський облік по вартості первісного придбання майна, зменшеного на амортизацію, і не здійснює переоцінку активів за справедливою (тобто ринковою) ціною. У результаті майно, враховане в активах за такою вартістю, призводить до значно більш низької вартості власного капіталу або взагалі до відсутності такої вартості.
При такому підході вибувшому учаснику підлягає до виплати набагато менше або зовсім нічого, при тому, що реальна вартість зазначеного майна становила значно більшу суму на момент виходу.

Проведення переоцінки всього майна для цілей бухгалтерського обліку не є обов’язковим для підприємства за законом.

Пунктом 16 Положення бухобліку № 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р., визначено, що підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо його залишкова балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої на дату балансу. Може, і тільки відносно основних засобів, а не всього майна. Можливість переоцінки визначена також Положенням (стандартом) бухобліку для нематеріальних активів (стандарт №8, наказ МФУ від 18.10.99 N242).

Оскільки ТОВ-боржники не поспішають переоцінювати своє майно за ринковою ціною, питання визначення його ринкової вартості повинне бути поставлено вибулим учасником в суді у клопотанні про призначення експертизи.

Оскільки за економічною природою вартість сукупності всіх часток учасників у статутному капіталі ТОВ базується на вартості чистих активів, то, з урахуванням правових висновків ВС, для розрахунку при виході учасника з ТОВ має враховуватися усе майно і зобов’язання товариства згідно ст. 190 ЦКУ.

У суді варто приділити увагу встановленню повного складу майна ТОВ, що знаходилося в його володінні напередодні дати виходу учасника, і перевірці включення його вартості в балансові активи.
Для цього, при необхідності, клопотати про витребування інформації про склад майна від осіб, на які законом покладено функцію реєстрації права власності (суб’єкти державної реєстрації, БТІ, ДАІ, орган земельних ресурсів і т.д.), а також даних аналітичного і синтетичного обліку товариства.
У разі невключення в баланс вартості деякого майна його вартість оцінюється експертом і збільшує суму до виплати учаснику, який вибув.

Варто приділити увагу перевірці сум зобов’язань товариства, включених в пасив його балансу напередодні виходу учасника. При наявності сумнівів – клопотати у суді про постановку на експертизу питання про те, чи підтверджуються документально дані конкретних статей і розділів балансу.

Додатково зі спірних питань виходу учасника з ТОВ читайте в публікаціях,  тут,  тут  і на юридичному форумі.