Писаренко Олександр Олексійович, адвокат, магістр бізнес адміністрування.
Юридичне бюро Писаренка.

Солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у банкрутстві.
Майнова відповідальність колишнього власника й директора за несплату боргів у банкрутстві.

Розповсюдженим способом ухилення від сплати боргів юридичної особи є «технічне» банкрутство боржника, який перебуває в процедурі ліквідації за рішенням власників.

Останні діють за «схемою»: 1) створення контрольованого підставного кредитора; 2) штучне утворення дебіторської заборгованості боржника на користь такого кредитора в сумі, яка перевищує вимоги реальних кредиторів; 3) продаж усього майна боржника ліквідаційною комісією; 4) сплата отриманих сум повністю чи частково на виплату боргу «фіктивному» кредитору; 5) несплата зовсім чи мізерна сплата вимог реальних кредиторів з залишенням їх не оплаченими; 6) звернення до суду з заявою про банкрутство через неможливість повної сплати кредиторських вимог; 7) визнання боржника банкрутом і ліквідація судом з несплатою вимог реальних кредиторів через відсутність джерела їх погашення.

Результатом схеми є продаж майна, достатнього для погашення вимог реальних кредиторів, їх фактична несплата, надходження майна боржника у власність підконтрольного покупця чи виплата сум від його продажу підконтрольному «кредитору». А також штучно створена для пред’явлення в суді юридична неможливість виплати боргів кредиторам.

Вказані дії проводяться або без участі реальних кредиторів або з їх участю в процедурі банкрутства, але при відсутності вирішального пакета голосів в комітеті кредиторів.
Через це достатнього впливу на дії власника чи директора боржника по погашенню своїх вимог кредитори не мають.

Надаючи послуги адвоката, констатую, що кредитори помилково «опускають руки», не отримавши задоволення вимог в судовому процесі банкрутства. Вважання боргу втраченим після отримання ухвали про ліквідацію банкрута є нерідко передчасним.

Закон довгий час містить норми про солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у банкрутстві, які варто використовувати для захисту своїх інтересів.

З огляду на характер наслідків і чисельність учасників процеси банкрутства відрізняються багаторічною тривалістю. Тому варто звертати увагу на особливості майнової відповідальності з урахуванням моменту винесення постанови про визнання банкрутом.

Так, якщо судова постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури винесена до 19.01.2013 р., то солідарна відповідальність власника й директора за незадоволення вимог кредиторів у банкрутстві регулюється ст. 51 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка діяла до 19.01.2013 р.

Стосовно описаної вище «схеми» закон встановлює, що якщо вартості майна боржника – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим законом; у разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язані в місячний строк звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такого боржника.

При порушенні цього правила (в т.ч. звернення до суду після продажу майна чи за спливом 1 місяця з дня виявлення неоплатності) за ч.5 ст. 51 закону на власника майна боржника та голову ліквідаційної комісії покладена солідарна відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов’язаннями боржника.

Майнова відповідальність вказаних осіб розповсюджується на всю суму боргу, не сплаченого кредитору по результатам справи про банкрутство.

Солідарність відповідальності означає, що кредитор має право подати позов до усіх чи будь-кого з боржників, а останній зобов’язаний сплатити всю суму повністю, незалежно від кількості солідарних боржників.

Будь-яких умов для звернення до суду до власника майна боржника та голови ліквідаційної комісії для стягнення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів законом в редакції до 19.01.2013 р. не встановлено.

Якщо судова постанова про визнання боржника банкрутом винесена після 19.01.2013 р., то майнова відповідальність власника й директора за незадоволення вимог кредиторів у банкрутстві регулюється ст. 95 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка набрала чинності з 19.01.2013 р.

Стосовно описаної вище «схеми» закон встановлює, що юридична особа боржника, щодо якої власником прийнято рішення про ліквідацію, ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом, якщо вартості її майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів. У разі виявлення зазначеної неоплатності ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Власник майна, керівник, голова ліквідаційної комісії боржника, які допустили порушення вказаних вимог, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Питання порушення власником майна, директором, головою ліквідаційної комісії боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом у ліквідаційній процедурі за заявою кредитора.
Про виявлене порушення зазначається в ухвалі суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника, директора, голови ліквідаційної комісії боржника.

Отже, необхідними умовами звернення до суду про стягнення майнової відповідальності власника й директора за несплату боргів, якщо постанова про визнання банкрутом винесена після 19.01.2013 р., є попереднє звернення кредитора з заявою про неправомірні дії цих осіб до суду, який розглядає справу про банкрутство, і зазначення про вказані порушення в ухвалі про затвердження ліквідаційного балансу.

Вищий господарський суд України в постанові №5021/504/12 від 11.12.2013 р. зазначив, що «…відповідальність за незаконність укладених угод та інших правочинів з відчуження майна боржника до порушення стосовно нього справи про банкрутство на призначеного вже в процедурі банкрутства ліквідатора не покладається. Відповідні питання мають ставитись до голови ліквідаційної комісії, який очолював та відповідав за всі дії, що були вчинені, у тому числі стосовно майна Боржника, в досудовій процедурі ліквідації Товариства, та який має нести відповідальність за незаконність вчинення згаданих вище правочинів. Також цей висновок узгоджується і з приписами ч.ч. 1 та 6 ст. 51 Закону про банкрутство, якими визначено коло осіб, на яких покладається відповідальність за порушення вимог ч.1 цієї статті (щодо недотримання вимог стосовно підстав для порушення справи про банкрутом в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство). Такими особами є власник майна боржника, керівник боржника, голова ліквідаційної комісії, які допустили вказані порушення. У зв’язку із цим саме на вказаних осіб покладається солідарна відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов’язаннями … боржника…».

Стягнення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів в обох вищевказаних випадках здійснюється в окремому судовому процесі, який ініціюється кредитором після припинення провадження в справі про банкрутство.
Щодо підсудності такої справи є протиріччя.

Вважаю, що позов подається до загального суду за місцем проживання відповідачів – фізичних осіб – колишніх власника майна та голови ліквідаційної комісії боржника.

Але в одному з процесів, в якому надавав послуги адвоката кредитору, суди загальної юрисдикції, включаючи Вищий спеціалізований з розгляду цивільних та кримінальних справ, прийшли висновку про підсудність господарському суду.

У справі №758/6617/13-ц Подільський райсуд м. Києва, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанції, зазначив, що «враховуючи суть позовних вимог та виходячи із змісту позовної заяви вбачається, що справа не підвідомча суду загальної юрисдикції і не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки підвідомча господарському суду і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства….. Цей спір повинен розглядатися не судами загальної юрисдикції, а господарським судом відповідно до правил підсудності, визначених ГПКУ».

В недавній справі №910/21139/13 про захист клієнта-юридичної особи апеляційна колегія погодилася з моїми аргументами й стягнула з власника та голови ліквідкомісії боржника-фізичних осіб солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредитора у банкрутстві.

Апеляційна постанова мотивована, зокрема, наступним.

«Відповідачі як члени ліквідаційної комісії, виявивши недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, в тому числі і позивача, не вжили заходів щодо своєчасного звернення з заявою про порушення справи про банкрутство, а навпаки здійснили дії щодо відчуження майнових активів боржника (Товариства) та отримані кошти розподілили на власний розсуд, з порушенням вимог статті 112 ЦК України.
Матеріалами справи, підтверджується, що на момент початку ліквідаційної процедури у Товариства перебувало у власності майно, зокрема, нежилий будинок-склад.
Відповідачі здійснили відчуження майна, що належало Товариству, а грошові кошти в порушення вимог чинного законодавства України на момент проведення ліквідаційної процедури не використали з метою погашення вимог кредиторів, а по суті розпорядилися ним з порушенням прав позивача.
Судом встановлено, що в рамках провадження у справі про банкрутство Товариства кредиторські вимоги позивача були погашені лише частково.
Відтак, позивач звернувся з вимогами до відповідачів про стягнення 587 627,66 євро та 9 899 916,10 грн. як членів комісії з ліквідації Товариства, які є відповідальними за ту шкоду, яка завдана в процесі припинення діяльності юридичної особи.
Отже, відповідачі як власник і голова ліквідаційної комісії Товариства несуть солідарну відповідальність перед Компанією за незадоволення її вимог у визначений спосіб».

Поставити запитання й отримати юридичну консультацію ви можете, зареєструвавшись на “Форумі Юридичного бюро Писаренка”.

Додаткову інформацію з практики банкрутства читайте в “Наших публікаціях”, тут, тут,  також тут, також тут і на “Форумі Юридичного бюро Писаренка”.

Звертайтеся до Юридичного бюро Писаренка за послугами чи допомогою, в т.ч. з процедури банкрутства, якщо є істотний юридичний інтерес.

Писаренко Олександр Олексійович, адвокат, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
Моб. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua