За п.п. 2,3 ч. 2, ч. 3 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства (далі-Кодекс) ліквідатор зобов'язаний:

- здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;

- проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію;

- діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов’язки надано (покладено).

За ч. 1 ст. 61 Кодексу до повноважень ліквідатора з дня його призначення належить:

- подання до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

- вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- формування ліквідаційної маси.

За ч. 1 ст. 65 Кодексу обов’язком ліквідатора є здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника.

Відповідно до ст. 6 розділу ІІ Кодексу професійної етики арбітражного керуючого, затвердженого протоколом Установчого з’їзду арбітражних керуючих України від 20.11.2019 р., арбітражний керуючий повинен бути справедливим по відношенню до учасників у справі про банкрутство, підприємств, установ, організацій різних форм власності.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство в постанові від 22.09.2021 р. №911/2043/20 зазначив, що «процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів».

Згідно постанов ВС від 14.02.2018 р. №927/1191/14, від 08.05.2018 р. №904/5948/16, від 16.01.2020 р. №910/11588/16: «… Обов'язком ліквідатора є здійснення усієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника. При цьому ні у кого не має виникати обґрунтованих сумнівів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі)…».

У постанові від 27.07.2021 р. №910/9177/20 ВС наголосив, що «норми застосування особливих способів захисту суб’єктів, процедури, учасників, стадій та інших елементів у справах про банкрутство, котрі відрізняють ці провадження від позовних, закріплені у ст. 42 КУзПБ, яка є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання цих відносин. Ця стаття визначає спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів, укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Вона спрямована на захист прав та інтересів кредиторів та створює умови для максимально можливого задоволення їх грошових вимог за рахунок майна боржника. Правочини боржника, які зменшують його активи, підлягають оцінці на предмет наявності в діях боржника ознак приховування/виведення майна. Такі дії, як правило, спрямовані на шкоду правам та інтересам кредиторів, оскільки позбавляють їх можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника».

За ч. 6 ст. 61 Кодексу дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).