Писаренко Олександр Олексійович, адвокат, магістр бізнес адміністрування.
Юридичне бюро Писаренка.

Щоб ухилитися від сплати боргів боржники-юридичні особи, в яких є достатньо майнових активів, часто намагаються застосувати таку послідовність дій: 1) процедура ліквідації за рішенням учасників товариства; 2) банкрутство за заявою підприємства, яке ліквідується, по ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон); 3) подання боржником клопотання до суду про призначення свого арбітражного керуючого ліквідатором; 4) подання фіктивним кредитором претензії про визнання кредиторських вимог на підставі штучно створеної заборгованості боржника на суму, яка перевищує вимоги реальних кредиторів; 5) виконання ліквідаційної процедури «своїм» ліквідатором за погодженням з комітетом кредиторів, рішення якого відповідають рішенням фіктивного кредитора.

У статті є відповіді на питання:

скарга на дії чи бездіяльність арбітражного керуючого до суду; скарга на арбітражного керуючого до органів Міністерства юстиції; анулювання ліцензії арбітражного керуючого; усунення арбітражного керуючого від виконання обов’язків у справі про банкрутство.

Метою вищевказаних дій, які виконуються за змовою з недобросовісним арбітражним керуючим, є ігнорування голосів реальних кредиторів з питань ліквідаційної процедури, розпорядження ліквідаційною масою на невигідних умовах, встановлених фіктивним кредитором, розподіл коштів у несправедливій пропорції для позбавлення реального кредитора більш повного задоволення його кредиторських вимог.

Процедура банкрутства за «скороченою» моделлю ст. 51 Закону цілеспрямовано обирається боржниками, оскільки, на відміну від звичайної процедури, у ній відсутня стадія розпорядження майном і етап попереднього перед визнанням банкрутом розгляду кредиторських вимог судом. При цій моделі визнанню боржника банкрутом не передує проведення підготовчого та попереднього засідань, результатом яких у звичайній процедурі банкрутства є розгляд судом й визнання чи відхилення кредиторських вимог і винесення ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів. В силу ст. 51 Закону при скороченій процедурі банкрутства на момент винесення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури кредиторські вимоги всіма кредиторами взагалі ще не заявлені.
Таким чином, при скороченій процедурі банкрутства за ст. 51 на момент постанови про визнання банкрутом відсутній реєстр вимог кредиторів, розглянутих і визнаних судом.

Користуючись цим, ліквідатор боржника самостійно розглядає заявлені після публікації про визнання банкрутом кредиторські вимоги, визнає чи відхиляє їх, визнає в повному обсязі вимоги фіктивного кредитора і складає реєстр вимог кредиторів, за яким останній має переважну кількість голосів. Після цього ліквідатором проводяться збори кредиторів, обирається комітет кредиторів і починають виконуватися дії з продажу майна банкрута – на умовах, за які проголосував фіктивний кредитор.

Оскільки вказані дії порушують інтереси реальних кредиторів, то на їх спростування і для правової позиції захисту наводжу аргументи, використані в судовій справі.

ЧАСТИНА 4 СТ. 25 ЗАКОНУ ДАЄ ПРАВО КОЖНОМУ З КРЕДИТОРІВ ОСКАРЖИТИ ДІЇ ЛІКВІДАТОРА ДО СУДУ, ЯКИЙ РОЗГЛЯДАЄ СПРАВУ ПРО БАНКРУТСТВО

За ст. 5 розділу II Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, іншими законодавчими актами; провадження про банкрутство окремих категорій суб’єктів регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI Закону (в т.ч. ст. 51).
Отже, правила розділу II Закону «Провадження у справах про банкрутство» розповсюджується на банкрутство всіх категорій суб»єктів.
За ч. 4 ст. 14 розділу II Закону заяви з кредиторськими вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення інших кредиторів, розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог.
За п.п. 8.8.-8.11. Рекомендацій ВГСУ від 04.06.2004 р. „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитори, що подали до господарського суду заяви з вимогами до боржника, набувають прав заявляти заперечення проти вимог інших кредиторів; вимоги, щодо яких боржник не заявив до господарського суду заперечень, за умови відсутності заперечень з боку інших кредиторів, включаються до реєстру; вимоги, проти визнання яких іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом, про що виноситься ухвала, правовим наслідком якої може бути позбавлення кредитора брати участь у справі.
Отже, для захисту своїх інтересів, реальному кредитору варто подати заперечення щодо вимог фіктивного, які розглядаються судом. Умовою включення до реєстру кредиторської вимоги є відсутність заперечень з боку інших кредиторів. Крім цього, оскільки результатом розгляду заперечень може бути відхилення фіктивної кредиторської вимоги судом, то її врахування ліквідатором в реєстрі кредиторських вимог до закінчення судового розгляду є незаконним.
Але коли інтерес в несплаті боргів високий, арбітражний керуючий (ліквідатор) може не звертати на це уваги. Він продовжує враховувати голоси фіктивного кредитора на голосуванні в комітеті кредиторів до закінчення судового розгляду заперечень, штучно затягуючи його, і блискавично проводить ліквідаційну процедуру за погодженням такого комітету кредиторів.

Частина 4 ст. 25 Закону дає право кожному з кредиторів окремо оскаржити дії ліквідатора до суду, який розглядає справу про банкрутство; функцією суду в ліквідаційній процедурі є розгляд скарг на дії учасників (ст. 24).
Для захисту своїх інтересів реальним кредитором варто подати до суду скаргу на дії арбітражного керуючого (ліквідатора) з обґрунтуванням їх незаконності.

За ст.ст. 1, 25 Закону банкрутством є неспроможність боржника задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через ліквідаційну процедуру, ліквідацією є припинення банкрута, з метою задоволення визнаних судом вимог, ліквідатор забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів і реалізує майно банкрута для задоволення вимог включених до реєстру.
За п.п. 1.1-1.2 РЕКОМЕНДАЦІЙ ВГСУ від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку, а спрямоване на створення необхідних умов для більш повного задоволення вимог кредиторів, реалізацію їх прав і інтересів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів.
В Постанові Верховного суду України від 13.02.12 р. у справі №Б3/196-10 про банкрутство за ст. 51 Закону при перегляді постанови ВГСУ від 05.07.11 р. встановлено: „Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів”.
За ст. 15 Закону ухвала суду є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
Отже, за нормами Закону визначення кола кредиторів, черговості, суми їх вимог, кількості голосів і результатів голосування на зборах здійснюється на підставі затвердженого судом реєстру вимог кредиторів. Скарга на дії арбітражного керуючого (ліквідатора) по самовільному складанню реєстру і визначенню результатів голосування кредиторів за ним підлягає задоволенню у зв”язку з їх незаконністю.

ОСКАРЖЕННЯ У МІНІСТЕРСТВІ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ПОРУШЕНЬ ЛІЦЕНЗІЙНИХ УМОВ ПРОВАДЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АРБІТРАЖНИХ КЕРУЮЧИХ

Порушення арбітражним керуючим вимог Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ліцензійних умов здійснення господарської діяльності є підставою для анулювання його ліцензії, що в свою чергу є підставою для усунення його від виконання обов’язків під час провадження у справі про банкрутство.
Наказом від 14.10.2011 р. N 3176/5 Міністерства юстиції України затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Контроль за діяльністю арбітражних керуючих, проведення планових і позапланових перевірок арбітражних керуючих та вжиття заходів щодо анулювання їх ліцензій покладено на органи Міністерства юстиції.
Зацікавлена особа подає скаргу на арбітражного керуючого до Головного управління юстиції у місті Києві чи області або безпосередньо до Міністерства юстиції України. При надходженні скарги Департамент нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції надає доручення провести позапланову перевірку відповідному управлінню юстиції. За результатами перевірки при виявлених порушеннях арбітражним керуючим ліцензійних умов управління юстиції подає пакет документів до Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України з пропозицією анулювати ліцензію.

Зразок скарги про порушення арбітражним керуючим ліцензійних умов провадження господарської діяльності до органів юстиції – далі по тексту.

Головне управління юстиції в м. Києві
Представника Компанії-кредитора
поштова адреса представника

Скарга про порушення ліцензійних умов
провадження господарської діяльності арбітражних керуючих

У провадженні Господарського суду перебуває справа №_____ про банкрутство ТОВ „_____”.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 р. ліквідатором банкрута призначена арбітражний керуючий Титова О.А. (ліцензія АВ №_____, видана 08.09.2011 р. ДЕРЖАВНИМ ДЕПАРТАМЕНТОМ З ПИТАНЬ БАНКРУТСТВА; місцезнаходження офіса ліквідатора – 01010 м. Київ вул. І.Мазепи, 14 оф. 2).

Ліквідатором Титовою О.А. допущено порушення затверджених наказом від 14.10.2011 р. N 3176/5 Міністерства юстиції України Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), наведені нижче.

По-перше.
У газеті „Голос України” № ____ від 19.05.2012 р. опубліковані відомості про визнання ТОВ «_________» банкрутом за постановою Господарського суду від 03.05.2012 р., відкриття ліквідаційної процедури та встановлення строку 30 днів для заявлення кредиторських претензій.
Компанія-кредитор сплатила судовий збір та направила суду по пошті претензію №2 про грошові вимоги до банкрута в сумі _______ грн., яку отримано судом 25 травня 2012 р.; а також направила претензію №2 банкруту по пошті, яку отримано банкрутом 02 серпня 2012 р.
Не дивлячись на це, ліквідатор Титова О.А. у листі №25/08 від 30.08.12 р. зазначила, що кредиторських вимог Компанії-кредитора до банкрута у встановлений строк не надходило (копія листа додається).
За ч. 6 ст. 3-1 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом” (далі-Закон) при реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Оскільки твердження в листі Титової О.А. про ненадходження кредиторських вимог Компанії-кредитора не відповідає дійсності, то з нього вбачається її умисне порушення Ліцензійних умов.
Судом перенаправлено ліквідатору вказану кредиторську вимогу №2 і зауважено про необхідність письмово повідомити кредитора про результати їх розгляду (копія судового листа додається).
Не дивлячись на це, а також, що з часу листа сплинуло більше 2 (двох) місяців, ліквідатор Титова О.А. не повідомила Компанії-кредитору рішення про результати їх розгляду взагалі.
Така бездіяльність є прямим порушенням п.п. 3.5., 4.1. Ліцензійних умов.

По-друге.
За п.п. 3.5. Ліцензійних умов ліквідатор зобов»язаний діяти сумлінно з урахуванням інтересів кредиторів і мати реєстр вимог кредиторів.
В свою чергу за ст. 15 Закону реєстр вимог повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості. За ст. 25 Закону банкрутством є неспроможність боржника задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через ліквідаційну процедуру, ліквідатор забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів і реалізує майно банкрута для задоволення вимог включених до реєстру.
Отже, визначення кола кредиторів, черговості і суми їх вимог здійснюється на підставі затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
В Постанові Верховного суду України від 13.02.12 р. у справі № Б3/196-10 про банкрутство за ст. 51 Закону при перегляді постанови ВГСУ від 05.07.11 р. встановлено: „Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів”.
В порушення вказаних норм Закону та п.п. 3.5. Ліцензійних умов ліквідатор Титова О.А. не має затвердженого судом реєстру вимог кредиторів, а замість цього діє на підставі самовільно складеного, який вона не подавала на розгляд суду і який містить навіть вимоги, по яким заявлені заперечення інших кредиторів.
Так, за ч. 4 ст. 14 Закону заяви з кредиторськими вимогами, щодо яких є заперечення інших кредиторів, розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог, про що виноситься ухвала, правовим наслідком якої може бути позбавлення кредитора брати участь у справі.
Не дивлячись на це і на заперечення ПКзОВ „Верхувен Холдінг Уден Б.В.”, ліквідатор Титова О.А. повідомила, що включила до реєстру вимог кредиторів трьох осіб, в т.ч. тих, щодо яких є не розглянуті судом заперечення.
Оскільки коло кредиторів, обгрунтованість, сума та черговість їх вимог (а, як наслідок, – й кількість голосів і результати голосування на зборах кредиторів) на даний час грунтується виключно на самовільно складеному ліквідатором Титовою О.А. реєстрі, яка без судового розгляду заперечень інших кредиторів і без наявності визнаних судом кредиторських вимог включила до реєстру тих чи інших осіб з тими чи іншими сумами, то такі дії ліквідатора порушують п.п. 3.5. Ліцензійних умов і інтереси ПКзОВ „Верхувен Холдінг Уден Б.В.”, оскільки неправильно складений реєстр кредиторських вимог гарантовано зменшує процент задоволення його вимог та позбавляє його можливості приймати вирішальні рішення на зборах кердиторів при наявних у нього вимогах.

За ст. 3-1 Закону ліквідатор зобов”язаний вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність конфлікту інтересів.
Із вказаних дій явно вбачається сприяння ліквідатора Титової О.А. спірному Кредитору2 і навпаки перешкоджання Компанії-кредитору в реалізації процесуальних прав, тобто конфлікт інтересів і порушення Ліцензійних умов.

По-третє.
За ч. 11 ст. 30 Закону ліквідатор імперативно не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника.
Не дивлячись на те, що Титова О.А. призначена ліквідатором десять місяців тому, звіт про виконану роботу вона подала лише один раз (протокол від 11.10.12 р.).
Будь-яких інших звітів комітету кредиторів про свою діяльність арбітражний керуючий не подала.
За протоколом від 11.10.12 р. Титову О.А. зобов»язано здійснити запити до ДАІ та БТІ щодо автомоблілів та нерухомого майна.
Не дивлячись на це, ні інформації, отриманої на запити, ні про майно банкрута при проведенні ліквідаційної процедури ліквідатор не повідомила комітету кредиторів взагалі, хоча повинна інформувати щомісячно.

За п. 3.3. Ліцензійних умов арбітражний керуючий зобов’язаний забезпечити подання звітності у встановлені законодавством строки.
За п. 4.5. Ліцензійних умов у випадках, передбачених Законом, арбітражний керуючий звітує перед комітетом кредиторів, або на його засіданнях, або шляхом письмового звітування кожному члену комітету кредиторів.
За п. 4.9. Ліцензійних умов ліквідатор зобов’язаний надавати комітету кредиторів не рідше одного разу на місяць звіт про свою діяльність.

Невиконання Титовою О.А. обов»язків є прямим порушенням ч. 6 ст. 3-1 Закону, п.п. 3.3., 4.1., 4.5., 4.9 Ліцензійних умов й унеможливлює Компанію-кредитора оскаржити дії по розтраті майна чи заявити вимоги щодо ліквідаційної маси банкрута.

По-четверте.
Титова О.А. не виконує своїх обов»язків навмисно і повідомляє завідомо неправдиві відомості.
Так, не дивлячись на завчасну письмову вимогу голови комітету кредиторів від 19.04.2013 р., яку ліквідатор отримала особисто, будь-якого звіту про свою діяльність, інформації про майновий стан банкрута, документів про виконання ліквідаційної процедури й рішень комітету кредиторів вона не надала ні наручно, ні поштою (копії вимоги та поштового повідомлення про вручення додаються).
На засідання комітету кредиторів о 16-00 год. 24.04.2013 р. по вул. ____ській, 2А в м. Києві ліквідатор Титова О.А. не з»явилась.
Замість явки телеграмою від 23.04.2013 р. вона повідомила, що не може бути присутня на засіданні у зв»язку з відрядженням (копія додається).
Але таке повідомлення не відповідає дійсності, оскільки, замість відрядження, вона перебувала в будинку №14 по вул. Івана Мазепи в м. Києві, де знаходиться її робоче місце, в проміжок часу з 16-45 год. до 18-40 год. 24 квітня 2013 р., про що складено відповідний акт (копія додається).
Невиконання Титовою О.А. обов»язків є прямим порушенням ч. 6 ст. 3-1 Закону, п.п. 4.5., 4.9 Ліцензійних умов й унеможливлює Компанію-кредитора оскаржити дії по розтраті майна чи заявити вимоги щодо ліквідаційної маси банкрута.

У зв”язку з вищевказаним прошу провести позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого Титової О.А. і вжити заходів у відповідності до законодавства.
Про результати перевірки повідомити мене письмово.

Представник
Компанії-кредитора

УВАГА!
НАКАЗОМ  МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ від 27.06.2013 р. N 1284/5 затверджено новий Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) й визнано таким, що втратив чинність, попередній Порядок контролю, затверджений наказом Мінюсту від 15.01.2013 року N 113/5.

Також станом на 01.01.2015 р. втратив чинність наказ від 14.10.2011 р. N 3176/5 Міністерства юстиції України  про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

У зв»язку з цим у 2015 році органи юстиції здійснюють контроль за діяльністю арбітражних керуючих та дотриманням вимог до цього виду діяльності, встановлених безпосередньо Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Поставити запитання й отримати юридичну консультацію ви можете, зареєструвавшись на “Форумі Юридичного бюро Писаренка”.

Додаткову інформацію з практики банкрутства читайте в “Наших публікаціях”, тут, тут,  також тут, також тут і на “Форумі Юридичного бюро Писаренка”.

Звертайтеся до Юридичного бюро Писаренка за послугами чи допомогою, якщо є істотний юридичний інтерес.

Писаренко Олександр Олексійович, адвокат, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
E-mail: info@fides.com.ua