Солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у банкрутстві. “Фінансовий директор компанії” №12(35).

Майнова солідарна відповідальність власника й директора по вимогам кредиторів у банкрутстві.

Солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у банкрутстві. “Фінансовий директор компанії” №12(35).

Майнова відповідальність колишнього власника й директора за несплату боргів у банкрутстві. 

Розповсюдженим способом ухилення від сплати боргів юридичної особи є «технічне» банкрутство боржника, який перебуває в процедурі ліквідації за рішенням власників.

Останні діють за «схемою»:

1) створення контрольованого підставного кредитора;

2) штучне утворення дебіторської заборгованості боржника на користь такого кредитора в сумі, яка перевищує вимоги реальних кредиторів;

3) продаж усього майна боржника ліквідаційною комісією;

4) сплата отриманих сум повністю чи частково на виплату боргу «фіктивному» кредитору;

5) несплата зовсім чи мізерна сплата вимог реальних кредиторів з залишенням їх не оплаченими;

6) звернення до суду з заявою про банкрутство через неможливість повної сплати кредиторських вимог;

7) визнання боржника банкрутом і ліквідація судом з несплатою вимог реальних кредиторів через відсутність джерела їх погашення.

Результатом схеми є продаж майна, достатнього для погашення вимог реальних кредиторів, їх фактична несплата, надходження майна боржника у власність підконтрольного покупця чи виплата сум від його продажу підконтрольному «кредитору». А також штучно створена для пред’явлення в суді юридична неможливість виплати боргів кредиторам.

Вказані дії проводяться або без участі реальних кредиторів або з їх участю в процедурі банкрутства, але при відсутності вирішального пакета голосів в комітеті кредиторів.
Через це достатнього впливу на дії власника чи директора боржника по погашенню своїх вимог кредитори не мають.

Надаючи послуги адвоката, констатую, що кредитори помилково «опускають руки», не отримавши задоволення вимог в судовому процесі банкрутства.

Вважання боргу втраченим після отримання ухвали про ліквідацію банкрута є нерідко передчасним.

Закон довгий час містить норми про солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у банкрутстві, які варто використовувати для захисту своїх інтересів.

З огляду на характер наслідків і чисельність учасників процеси банкрутства відрізняються багаторічною тривалістю.

ВАРТО ЗВЕРТАТИ УВАГУ НА ОСОБЛИВОСТІ МАЙНОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ З УРАХУВАННЯМ ДАТИ ВИНЕСЕННЯ ПОСТАНОВИ ПРО ВИЗНАННЯ БАНКРУТОМ

Так, якщо судова постанова про визнання боржника банкрутом винесена після 21.04.2019 р., то солідарна відповідальність директора за незадоволення вимог кредиторів у банкрутстві регулюється ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства. За нею боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо, зокрема, задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

Якщо директор боржника порушив цю вимогу, несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів усім особистим майном.

Питання порушення директором указаних вимог підлягає розгляду судом під час провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до директора боржника.

Виявивши майновий стан свого підприємства, при якому високоліквідних активів недостатньо для сплати по зобов’язанням, строк оплати яких настав, директор зобов'язаний повідомити про загрозу неплатоспроможності власників компанії (ч. 2 ст. 4 КУПБ).

Обов’язок директора ТОВ та ТДВ щодо запобігання банкрутству доповнюється ст. 31 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». За нею якщо вартість чистих активів зменшилась більше ніж удвічі порівняно з кінцем попереднього року, директор (чи колегіальний орган) зобов'язаний скликати позачергові загальні збори учасників, які проводяться протягом 60 днів, із включенням в порядок денний питань про покращення фінансового стану підприємства чи ліквідацію. При порушенні цих вимог виконавчий орган несе субсидіарну (додаткову) відповідальність по несплаченим боргам компанії, якщо остання визнана банкрутом постановою суду протягом 3 років з дня зниження вартості чистих активів.

Відтак, якщо валютних цінностей, дебіторської заборгованості та товарів у підприємства недостатньо для сплати поточних боргів, директор несе солідарну чи додаткову відповідальність по ним, якщо не повідомив власників і протягом 1-го місяця не подав заяву до суду про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Якщо судова постанова про визнання боржника банкрутом винесена в період після 19.01.2013 р. до 21.04.2019 р., то майнова відповідальність власника й директора за незадоволення вимог кредиторів у банкрутстві регулюється ст. 95 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка набрала чинності з 19.01.2013 р.

Вказаний закон встановлює, що юридична особа боржника, щодо якої власником прийнято рішення про ліквідацію, ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом, якщо вартості її майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів. У разі виявлення зазначеної неоплатності ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Власник майна, керівник, голова ліквідаційної комісії боржника, які допустили порушення вказаних вимог, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

МАЙНОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВКАЗАНИХ ОСІБ РОЗПОВСЮДЖУЄТЬСЯ НА ВСЮ СУМУ БОРГУ, НЕ СПЛАЧЕНОГО КРЕДИТОРУ ПО РЕЗУЛЬТАТАМ СПРАВИ ПРО БАНКРУТСТВО

Питання порушення власником майна, директором, головою ліквідаційної комісії боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом у ліквідаційній процедурі за заявою кредитора.
Про виявлене порушення зазначається в ухвалі суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника, директора, голови ліквідаційної комісії боржника.

Отже, необхідними умовами звернення до суду про стягнення майнової відповідальності власника й директора за несплату боргів, якщо постанова про визнання банкрутом винесена в період після 19.01.2013 р. до 21.04.2019 р.  є попереднє звернення кредитора з заявою про неправомірні дії цих осіб до суду, який розглядає справу про банкрутство, і зазначення про вказані порушення в ухвалі про затвердження ліквідаційного балансу.

Вищий господарський суд України в постанові №5021/504/12 від 11.12.2013 р. зазначив, що «…відповідальність за незаконність укладених угод та інших правочинів з відчуження майна боржника до порушення стосовно нього справи про банкрутство на призначеного вже в процедурі банкрутства ліквідатора не покладається. Відповідні питання мають ставитись до голови ліквідаційної комісії, який очолював та відповідав за всі дії, що були вчинені, у тому числі стосовно майна Боржника, в досудовій процедурі ліквідації Товариства, та який має нести відповідальність за незаконність вчинення згаданих вище правочинів. Також цей висновок узгоджується і з приписами ч.ч. 1 та 6 ст. 51 Закону про банкрутство, якими визначено коло осіб, на яких покладається відповідальність за порушення вимог ч.1 цієї статті (щодо недотримання вимог стосовно підстав для порушення справи про банкрутом в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство). Такими особами є власник майна боржника, керівник боржника, голова ліквідаційної комісії, які допустили вказані порушення. У зв’язку із цим саме на вказаних осіб покладається солідарна відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов’язаннями … боржника…».

Стягнення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів в обох вищевказаних випадках здійснюється в окремому судовому процесі, який ініціюється кредитором після припинення провадження в справі про банкрутство.

Щодо підсудності такої справи є протиріччя.

Вважаю, що позов подається до загального суду за місцем проживання відповідачів – фізичних осіб – колишніх власника майна, директора чи голови ліквідаційної комісії боржника.

Стягнення відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у банкрутстві
ЗАПИТ ПОСЛУГ

Але в одному з процесів, в якому надавав послуги адвоката кредитору, суди усіх інстанцій загальної юрисдикції прийшли висновку про підсудність господарському суду.

У справі №758/6617/13-ц Подільський райсуд м. Києва, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанції, зазначив, що «враховуючи суть позовних вимог та виходячи із змісту позовної заяви вбачається, що справа не підвідомча суду загальної юрисдикції і не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки підвідомча господарському суду і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства….. Цей спір повинен розглядатися не судами загальної юрисдикції, а господарським судом відповідно до правил підсудності, визначених ГПКУ».

В недавній справі №910/21139/13 про захист клієнта-юридичної особи апеляційна колегія стягнула з власника та голови ліквідкомісії боржника-фізичних осіб солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредитора у банкрутстві.

Апеляційна постанова мотивована, зокрема, наступним.

«Відповідачі як члени ліквідаційної комісії, виявивши недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, в тому числі і позивача, не вжили заходів щодо своєчасного звернення з заявою про порушення справи про банкрутство, а навпаки здійснили дії щодо відчуження майнових активів боржника (Товариства) та отримані кошти розподілили на власний розсуд, з порушенням вимог статті 112 ЦК України.

Матеріалами справи, підтверджується, що на момент початку ліквідаційної процедури у Товариства перебувало у власності майно, зокрема, нежилий будинок-склад.

Відповідачі здійснили відчуження майна, що належало Товариству, а грошові кошти в порушення вимог чинного законодавства України на момент проведення ліквідаційної процедури не використали з метою погашення вимог кредиторів, а по суті розпорядилися ним з порушенням прав позивача.

Судом встановлено, що в рамках провадження у справі про банкрутство Товариства кредиторські вимоги позивача були погашені лише частково.

Відтак, позивач звернувся з вимогами до відповідачів про стягнення 587 627,66 євро та 9 899 916,10 грн. як членів комісії з ліквідації Товариства, які є відповідальними за ту шкоду, яка завдана в процесі припинення діяльності юридичної особи.

Отже, відповідачі як власник і голова ліквідаційної комісії Товариства несуть солідарну відповідальність перед Компанією за незадоволення її вимог у визначений спосіб».

Відповіді на запити: Солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у банкрутстві. Майнова відповідальність власника й директора за несплату боргів. Послуги адвоката банкрутство. Київ.

Додаткову інформацію з практики банкрутства читайте в Публікаціях,  тут,  тут,  також тут  і на Юридичному форумі.

Писаренко Олександр Олексійович, адвокат з судового супроводу бізнесових і податкових спорів, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua

2834
Ваша оцінка сторінки:
Середнє: 5 (1 голос)