Однією з фальсифікацій, застосовуваних для заволодіння спадковим майном чи безпідставного стягнення сум зі спадкоємців, є підробка договору позики. Стороння особа підроблює договір позики, за яким спадкодавець, начебто, за життя отримав від неї гроші. Після смерті спадкодавця штучний «кредитор» подає заяву нотаріусові, який відкрив спадкову справу, з вимогою до спадкоємців сплатити неповернену «позику».

Договір позики підроблюється на нотаріальному бланку нотаріуса, який припинив нотаріальну діяльність із анулюванням свідоцтва, але не здав документи свого нотаріального діловодства до державного нотаріального архіву (наприклад, померлого нотаріуса Кударенко Віри Миколаївни чи іншого зниклого нотаріуса). Підробка договору на нотаріальному бланку нотаріуса, чий реєстр нотаріальних дій та копії оригінальних посвідчених документів відсутні, унеможливлює витребування копій і перевірку достовірності підробленого договору. Так само неможливо перевірити й наявність чи відсутність оригінального підпису позичальника (спадкоємця) у реєстрі вчинених нотаріальних дій. В такому випадку спадкоємець, кому надіслана вимога стороннім «позикодавцем» про сплату штучно створеного боргу, вимушений захищатися в суді, бо інакше матиме сплатити борг чи втратити успадковане майно.

Шахрайство може мати подальший розвиток. Наприклад, фіктивний кредитор подає заяву про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу на підставі попередньо отриманого від приватного нотаріуса виконавчого напису. Таким написом пропонується стягнути зі спадкоємця на користь кредитора заборгованість за договором позики, який укладений начебто між ним та померлим. Внаслідок цього майно спадкоємця підпадає під арешти, накладені приватним чи державним виконавцем у виконавчому провадженні про стягнення штучного боргу, і виставляється на продаж на торгах Сетам.

Такі шахрайські маніпуляції вчинюються, бо згідно з ст. 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, пропорційно до розміру їх часток у спадщині одноразовим платежем, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.