За ст. 22 ВКУ для забезпечення екологічної безпеки під час розміщення, проектування і будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод, здійснюється оцінка впливу на довкілля у порядку, що визначається законодавством.

Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» встановлює правові та організаційні засади у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля.

Згідно термінам визначених Законом у ст. 1:

1) вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров’я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об’єктів, історичних пам’яток та інших матеріальних об’єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об’єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів;

3) планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об’єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об’єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

За ст. 2 Закону оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає:

1) підготовку суб’єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону;

2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону;

3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб’єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;

4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини;

5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

Відповідно до другої категорії видів планованої діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, належить: глибоке буріння, у тому числі геотермальне буріння, буріння з метою зберігання радіоактивних відходів, буріння з метою водопостачання (крім буріння з метою вивчення стійкості ґрунтів) (п.1 ч. 3 ст. 3).

Термін «глибоке буріння» зустрічається в Наказі міністерства екології та природних ресурсів України №118 від 15.03.2017 «Про затвердження Правил розробки нафтових і газових родовищ», це процес утворення гірничої виробки, переважно круглого перетину, шляхом руйнування порід бурильним інструментом із видаленням продуктів руйнування; тому воно не підходить до буріння свердловин для водопостачання.

Законодавчі акти, якими б були встановлені критерії та визначення щодо «глибини буріння» відсутні. Визначення глибокого буріння можна знайти лише у довідковій літературі – це спорудження свердловин в земній корі в інтервалі глибин 4500-6000 м.

Глибоке буріння— спорудження свердловин в земній корі в інтервалі глибин 4500-6000 м (понад 6000 м — надглибоке буріння), що відображає досягнутий рівень техніки і технології XX ст.

Глибоке буріння характеризується більш високими температурами (іноді понад 200 °C) і тиском (гірським, пластовим і поровим), наявністю зон аномального тиску, гідророзривом порід, нафтогазоводопроявами. B цих умовах можуть виникати різні ускладнення: поглинання бурового розчину, прихвати бурильних труб, аномально високі гідравлічні опори в затрубному просторі, осипи, каверно- і жолобоутворення тощо.

Цей вид буріння здійснюється буровими установками вантажопідйомністю 200—250 т, які включають 2-3 насоси з тиском нагнітання 25-32 МПа і гідравлічною потужністю 500—900 кВт. При глибокому бурінні застосовують обертальний (в основному роторний, рідше вибійні двигуни) спосіб буріння. Цей термін використовуються для опису процесу створення свердловин з високим співвідношенням довжини до діаметра. Воно вимагає спеціального обладнання та знання конкретних геологічних умов, у яких використовуються.

За ч. 4 ст. 3 Закону забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Таким чином, незалежно від «глибокого буріння» закон визначає, що роботи із буріння свердловини (втручання в довкілля) для постачання води відноситься до випадків, коли подання звіту оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої господарської діяльності є обов’язковим.

Порядок отримання такого висновку регулюється постановою КМУ від 13 грудня 2017 р. № 1026 «Про затвердження Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Порядку ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля».

Так, перед початком буріння свердловини для отримання води у місті Києві потрібно:

1) надіслати в підрозділ КМДА з питань екології та природних ресурсів повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля.

2) Підготувати звіт про оцінку на довкілля.

2) Після подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та підготовки звіту з оцінки впливу на довкілля суб’єкт господарювання подає уповноваженому територіальному органу, протягом трьох робочих днів такі документи для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля:

• оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля за формою згідно з додатком 3;
• звіт з оцінки впливу на довкілля відповідно до вимог, наведених у додатку 4;
• відомості (документи, матеріали), що підтверджують факт та дату опублікування, розміщення або оприлюднення в інший спосіб суб’єктом господарювання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, та оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля, якщо такі вже опубліковані, або договір з друкованими засобами масової інформації про опублікування таких документів, а також документ, що підтверджує внесення плати за проведення громадського обговорення.

3) КМДа засобами зв’язку виставляє оголошення про початок громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля;

4) проводиться платне громадське обговорення. Тривалість громадського обговорення становить 25 робочих днів (не менше 25, але не більше 35 робочих днів) з моменту офіційного опублікування цього оголошення (зазначається у назві оголошення) та надання громадськості доступу до звіту з оцінки впливу на довкілля та іншої додаткової інформації.

5) уповноважений територіальний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля за формою згідно з додатком 5 Порядку. Висновок з оцінки впливу на довкілля надається суб’єкту господарювання безоплатно.

По змісту Звіту оцінки на довкілля видно, що планова діяльність стосується випадків будівництва об’єктів для постійної господарської, виробничої діяльності.

Це положення застосовується у випадку будівництва офіційної автомийки чи підприємства, а не житлового будинку садибного типу. Якщо де-юре відбулося будівництво житлового будинку садибного типу СС1, а свердловина будувалася під нього, то слід вважати, що це будівництво здійснено приватною особою, а не для поточної діяльності підприємства – автомийки. В такому випадку відсутність висновку про оцінку впливу на довкілля при початку будівництва свердловини не  є підставою для припинення господарської діяльності ФОП у житловому будинку.