За ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України (далі-ЗКУ) до водного фонду належать землі, зайняті:

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

За ст. 4 Водного кодексу України (далі-ВКУ) в редакції станом на час первинного відведення землі до водного фонду належать землі, зайняті:

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

гідротехнічними іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Частина 2 статті 58 ЗКУ (в редакції станом на час первинного відведення землі) містила норми: «для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою».

Стаття 87 ВКУ (в редакції на час первинного відведення землі) містила норми: «для створення сприятливого режиму водних об'єктів … вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони;

зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами;

виконавчі комітети місцевих рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях».

Частина 1 статті 60 ЗКУ (в редакції станом на час первинного відведення землі) містила норми щодо прибережних захисних смуг: «вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги». Аналогічні норми містила ст. 88 ВКУ на той самий час.

Стаття 1 ВКУ (в редакції на час первинного відведення землі) містила визначення: «прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони».

Частиною 5 статті 21 Закону «Про державний земельний кадастр» встановлено, що відомості, зокрема, про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій, схем землеустрою, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон.

Починаючи з 07.07.2011 р., після внесення змін до ЗКУ, частина 1 статті 60 Земельного кодексу містить змінені норми: «вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги».

Статті 1, 3, 88 ВКУ (в редакції станом на час первинного відведення землі) містять визначення і поділ: «водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт; водні об'єкти поділяються на природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали».

Отже, з огляду на хронологію та зміст законодавчого регулювання:

• канал є окремим водним об’єктом, не віднесеним до водойм та річок;
• встановлення водоохоронних зон могло мати місце лише уздовж морів, річок, навколо озер, водосховищ та інших водойм, а їх розміри мали визначатися за проектами землеустрою;
• не передбачалося встановлення водоохоронних зон для інших водних об’єктів, зокрема, для каналів;
• під прибережні захисні смуги мали виділятися земельні ділянки виключно у межах встановлених водоохоронних зон (ст. 88 ВКУ);
• рішення щодо зовнішніх меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг та їх водоохоронного режиму мало ухвалюватися органом місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 17 ст. 88, ст.ст. 87, 89 ВК України режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг, встановлюється на всій території такого утворення, як острів; тому встановлення зовнішніх меж прибережної захисної смуги на островах не відповідає положенням Водного кодексу (КГС ВС від 25.06.2024 №910/71/23).

Затверджений Постановою КМУ від 08.05.1996 р. №486 «Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Зазначені нижче пункти цього Порядку встановлюють наступне.

2. Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.

4. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України.

5. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

15. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами Рад, органами Мінекоресурсів.

З указаного Порядку випливає:

• розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектами, узгодженими з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, та затвердженими місцевими органами державної виконавчої влади та самоврядування;
• прибережні захисні смуги та смуги відведення виділяються у межах водоохоронних зон ст.ст. 88-91 ВКУ;
• контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виключно місцевими органами державної виконавчої влади та самоврядування.

Якщо при первинному відведенні земельної ділянки не було встановлено розмірів водоохоронної зони та прибережної захисної смуги узгодженим відповідними органами проектом та затвердженим рішенням місцевого самоврядування, то віднесення її до водного фонду як розташованої в прибережній захисній смузі річки є безпідставним.

За ст. 60 ЗКУ, ст. 88-91 ВКУ вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються уздовж урізу води по берегах річок та навколо водойм (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно зі ст. 1 Закону «Про землеустрій» документацією із землеустрою (землевпорядною документацією) є затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

Згідно зі ст. 25 цього Закону до документації із землеустрою, належать, зокрема:

б-1) містобудівна документація, яка одночасно є документацією із землеустрою (комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій);

в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;

Стаття 47 вказаного закону визначає, що проекти землеустрою розробляються, зокрема, з метою встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг (ст. 88 ВКУ);

проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій;

проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів включають: в) характеристику території із встановленням режиму використання земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів; д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності); ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів;

рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

відомості про межі територій природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Якщо на час первинного відведення землі відсутнє було рішення уповноваженого органу самоврядування про затвердження проекту землеустрою та меж водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, смуг відведення біля ділянки, та відсутні в Державному земельному кадастрі відомості про такі межі, то віднесення ділянки до водного фонду як розташованої в прибережній захисній смузі річки є безпідставним.

Для замовлення послуг адвоката з земельних спорів надішліть е-мейл info@fides.com.ua чи зателефонуйте +38 (044) 270 60 46, +38 (050) 719 10 16.

Закон містить спеціальні норми щодо смуг відведення для каналів.

За ст. 4 ВКУ, ч. 2 ст. 58 ЗКУ (в редакції станом на час первинного відведення землі) до водного фонду належать землі, зайняті:

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Відтак нормами ЗКУ та ВКУ диференційовано прибережні захисні смуги та смуги відведення в складі земель водного фонду.

Вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Прибережні захисні смуги виділяються виключно уздовж річок, морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм, тоді як смуги відведення – лише для водогосподарських споруд та каналів.

Правовий режим смуг відведення визначений статтею 63 ЗКУ, а саме: «1. Для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання. 2. Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку. 3. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо».

Правовий режим смуг відведення визначений також статтею 91 ВКУ (в редакції на час первинного відведення землі), а саме: «Для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування. Розміри смуг відведення та режим користування ними встановлюються за проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства».

За ст. 76 ВКУ: «Робота водогосподарських систем (водосховищ, каналів та інших зв'язаних між собою водних об'єктів) регулюється шляхом встановлення відповідних режимів для кожного водного об'єкта системи з урахуванням прогнозу водності. Режими роботи цих систем встановлюються водогосподарськими органами на підставіправил експлуатації водних об'єктів з урахуванням екологічних вимог та інтересів всіх водокористувачів».

Отже, земельна ділянка, розташована біля каналу, відноситься до водного фонду лише якщо перебуває в смузі відведення;

розмір смуги відведення та режим користування нею встановлюється проектом землеустрою, затвердженим та погодженим з відповідними органами держави та самоврядування.

Якщо спірна ділянка розміщена біля води дренажного каналу гідротехнічної споруди греблі, для якої проектом землеустрою не встановлено розміру та режиму користування смугою відведення для цього каналу, то віднесення її до водного фонду є безпідставним.

Є неналежним доказом подане Позивачем викопіювання з ортофотоплану, складене державним науково-виробничим підприємством «Картографія», з нанесеною межею 100-метрової прибережної захисної смуги річки (ст. 88 ВКУ).

Доказом розташування земельної ділянки є викопіювання з офіційної кадастрової карти України, видане органом Держгеокадастру, а не ортофотознімок державного підприємства «Картографія».

Згідно до ст.ст 35, 38 Закону «Про державний земельний кадастр» офіційним доказом розташування земельної ділянки є кадастрова карта (план).

Згідно з цими статтями для актуалізованого відображення у часі об'єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці ведеться кадастрова карта (план);

зміст та вимоги щодо відображення інформації на кадастровій карті (плані) встановлюються Порядком ведення Державного земельного кадастру;

складовою частиною кадастрової карти (плану) є індексна кадастрова карта (план), порядок складання якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам.

Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

За ст. 38 Закону відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі:

витягів з Державного земельного кадастру;

довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території);

викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Відтак, належними є лише докази, зазначені в ст. 38 Закону, а саме - викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), видане органом Держгеоказастру, а не викопіювання з ортофотоплану, складеного ДНВП «Картографія».

Згідно зі ст. 20 Закону відомості Державного земельного кадастру є офіційними; внесення передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Згідно зі ст. 10 цього Закону об'єктами Державного земельного кадастру є, зокрема, обмеження у використанні земель.

За ст. 34 цього Закону на кадастровому плані земельної ділянки відображаються відомості, зокрема, про перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, прибережних захисних смуг, зон особливого режиму використання земель (за наявності), межі частин ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні.