За ч. 1 ст. 7 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За ст. 10 Закону:

1. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

2. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

3. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відтак, контрагенти, яким наприклад відомо про протокол про зміну директора чи зміну учасника підприємства, можуть не реагувати на вимоги особи, яка зазначена в ЄДР недостовірно (всупереч вказаному протоколу чи факту).

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

При цьому відсутність станом на момент укладення відповідного договору у ЄДР інформації щодо наявності обмежень у директора такої юридичної особи відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли третя особа не знала і не могла знати ці відомості. Тобто відсутність відповідних відомостей має бути оцінена в сукупності з іншими доказами у справі.

Продаж акцій ПАТ в десять разів дешевше номінальної вартості таких акцій, не може вважатися обачним та сумлінним (добросовісним та розумним) виконанням посадовою особою своїх обов’язків. З огляду на вищевикладені обставини справи, АГС дійшов висновку, що оскаржуваний позивачем правочин вчинений від імені ТОВ посадовою особою всупереч інтересам товариства, що вказує на наявність умислу і домовленості представників сторін під час укладення спірного договору щодо переслідування власних інтересів. Постанова КГС ВС від 30.09.2021 у справі №910/11388/20.

Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. При цьому в судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК України (ВС №922/3775/17 від 14.08.2018).

Частиною 6 статті 75 ГПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Аналіз зазначеної норми вказує, що преюдиціальне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні. Тому обставини, вказані в інших процесуальних документах органів досудового розслідування, не мають преюдиціального значення при розгляді господарських спорів. Не має такого значення і висновок, підготовлений в рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом (постанова ВС від 05.03.2018 №5011-66/7999-2012).

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони цього договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (ВС №910/14081/17 від 17.10.2018).

Положення статті 241 ЦК України застосовуються лише у випадку, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу. Якщо в особи не має цивільної дієздатності вчиняти будь-які дії від імені товариства поза межами строку, встановленого протоколом загальних зборів, то вказана особа діє без повноважень, а не з їх перевищенням, що не дозволяє скаржнику посилатися на приписи статті 241 ЦК України (ВПВС 08 жовтня 2019 р. №916/2084/17, ВСУ від 25 травня 2016 р. №6-261цс15).

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника (ВПВС 08 жовтня 2019 р. №916/2084/17):

7.9. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права. 

7.10. За договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників товариства жодним чином не змінюється.

8.9.Враховуючи відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача як учасника товариства, що є самостійною підставою для відмови у позові, Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку дійсності спірних договорів.

8.8. Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20 травня 1998 року; рішення у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30, від 18 жовтня 2005 року; рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 30, від 21 грудня 2017 року). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини від 21 грудня 2017 року).

Підписання директором ТОВ оспорюваних договорів без відповідних повноважень (з їх перевищенням та без подальшого схвалення загальними зборами учасників) може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права позивача. Позивач не позбавлений права ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення оспорюваних правочинів та розгляду питання щодо порушення прав і законних інтересів товариства (його учасників); за наслідком встановлення порушення інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі п. 12 ч. 1 ст. 20, ст. 54 ГПК (КГС ВС від 15.12.2021  №910/789/21).

Підписання директором товариства договору без передбаченого статутом попереднього погодження учасниками товариства може порушувати права та інтереси товариства, а не корпоративні права позивача (ВП ВС від 08.10.2019 №916/2084/17, від 15.10.2019 №905/2559/17, від 03.12.2019 №904/10956/16).

Якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх корпоративних прав, то такий спір є спором про право управління юридичною особою, має ознаки корпоративного і належить до юрисдикції господарських судів (ВПВС від 30.10.2018 №905/2445/17, від 09.04.2019 №916/1295/18, від 17.12.2019 №927/97/19, від 07.05.2020 №904/3657/18).

Оплатність договору та безоплатність - постанова ВС від 16.12.2021 №916/2796/20. Верховний Суд констатує, що оплатним визнається договір, в якому одна сторона за виконання нею обов`язку повинна отримати відповідну винагороду, чи у формі грошей, чи у формі зустрічного обов'язку іншої сторони, а безоплатним визнається договір, за яким приймаючи на себе зобов`язання сторона нічого не отримує за його виконання.

У постанові КГС ВС від 18.03.2021 р. №904/366/20 про вихід з ТОВ зазначено, що законодавець «визначив, що обов’язок товариства виплатити учаснику вартість його частки обмежується розміром оплаченої частини частки. Тобто для вирішення спору про стягнення з товариства на користь учасника, який вийшов з товариства, вартості частки учасника вирішальним є встановлення розміру оплаченої частини частки учасника».

Встановивши обставини протиправної бездіяльності відповідача у виплаті на користь позивача належного розміру вартості чистих активів товариства, суди дійшли висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу спричиненої моральної шкоди в сумі 69 682,00 грн, оскільки це відповідає обставинам справи, засадам розумності, справедливості (КГС ВС від 06.10.2021 №912/1583/18).

Відповідно до сталої судової практики учасниками судового процесу у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичних осіб з підстав недотримання вимог закону та/або установчих документів під час їх скликання та проведення є учасник (учасники) або акціонер (акціонери), права яких на участь у загальних зборах було порушено, та юридична особа. Оскільки результат вирішення спору залежить лише від встановлення судом наявності та ступеня порушень прав позивача (позивачів) під час скликання та проведення загальних зборів, залучення інших учасників (акціонерів) товариства або осіб, з якими на підставі спірних рішень товариство вступило у правовідносини, не вимагається (КГС ВС від 24.11.2021 №906/1316/19).

ВС неодноразово констатував, що відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його окремі учасники (акціонери), оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу товариства (постанови від 12.10.2021 №910/8823/19, від 22.05.2019 №905/691/18, від 12.12.2019 №456/2–6/11, № 925/1266/19, № 916/161/20 та №910/19000/20).

Встановлення наявності порушення прав та інтересів передує визнанню недійсними рішень загальних зборів. Для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав і законних інтересів учасника товариства. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (КГС ВС від 29.07.2021 №910/16183/19).

Керівник ЮО, який діє від імені підприємства як виконавчий орган, оскаржує рішення вищого органу ЮО, з яким не погоджується, тобто діє всупереч рішенням засновника. Висновок про безпідставність такого оскарження (неможливість оскарження рішень одного органу товариства іншим його органом) міститься у постановах ВП ВС від 30.06.2020 №317/2777/17, КГС ВС від 28.07.2021 №918/456/20.

- якщо відсутнє порушення корпоративних прав, то рішення загальних зборів товариства є дійсним (№927/699/17, №916/375/17, №916/4139/15, №910/22291/16, №927/265/17);

- вплив учасника товариства на прийняття загальними зборами рішення не вичерпується лише голосуванням (№907/167/17, №904/6965/17, №904/6983/17);

- не дозволено самовільно збільшувати статутний капітал товариства без врахування на засадах пропорційності часток інших учасників (№918/92/17);

- застосування аналогії закону при здійсненні правового регулювання діяльності приватного підприємства (№907/167/17);

- спосіб повідомлення про скликання загальних зборів повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника (№904/6983/17, №9046965/17);

- захист прав учасника на отримання дивідендів (№910/11316/17, №910/8399/17, №908/660/17, №908/1027/17);

- застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України до спорів про стягнення дивідендів (№910/11316/17, №910/8399/17, №908/660/17);

- захист прав акціонера/учасника на проведення аудиту (№910/783/17);

- проведення щорічних зборів акціонерів є обов'язком товариства (№926/2301/16);

- щодо форми надання учаснику інформації про діяльність ТОВ (№904/3679/17);

- недопустимість втручання кредиторів у діяльність товариства (№909/743/16);

- похідний позов (№923/1315/16, №910/2018/17);

- укладення мирової угоди у корпоративних спорах (ухвала №910/19401/17);

- застосування норм процесуального права під час розгляду корпоративних спорів (№925/1476/17).