Але добитися порушення справи про банкрутство в такій ситуації іноді буває неможливо без іще одного судового процесу – через різне тлумачення суддями дотримання 3 місячного строку виконавчого провадження у банкрутстві.

За ч. 8 ст. 7 Закону про банкрутство до заяви кредитора додається виконавчий документ, а за ч. 3 ст. 6 справа про банкрутство порушується судом, якщо безспірні вимоги кредитора (підтверджені виконавчим документом) не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Не дивлячись на дотримання кредитором 3-х місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження до дня подачі заяви про банкрутство деякі судді повертають її без розгляду, мотивуючи перебуванням виконавчого документа на примусовому виконанні у ДВС менше трьох місяців (від дати відкриття провадження до його закінчення з передачею виконавчого документа ліквідаційній комісії боржника).

Повернення суддею заяви про банкрутство через, начебто, недотримання 3 міс на виконавче провадження для банкрутства є незаконним, з чим погоджується апеляція, з наступних підстав.

За абз. 3 ст. 1 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон) боржник – суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

3а ч. 3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Отже, умовою порушення справи про банкрутство є несплата боржником боргу протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, а не перебування виконавчого документа в органах ДВС менше 3 місяців у зв”язку з закінченням виконавчого провадження з передачею наказу ліквідаційній комісії боржника без примусового стягнення боргу.

За п.п. 31, 32 ПОСТАНОВИ ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 18 грудня 2009 року N15 „Про судову практику в справах про банкрутство” роз”яснено, що терміном, з якого має обчислюватися мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов’язання, є момент у часі, з настанням якого це зобов’язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору.
Строк виконання цивільних зобов’язань визначається за правилами, встановленими статтею 530 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.ч. 8, 10 ст. 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред’явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”, зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження і додати докази цього до своєї заяви.

За договорами, порушенням яких кредитори обгрунтовують грошові вимоги до боржників, встановлено терміни, в які повинен бути сплачений борг, які зазвичай в часі є набагато віддаленішими, ніж три місяці.

Судовими рішеннями, на підставі яких кредиторам видаються виконавчі документи, встановлюються ці терміни.

Оскільки борг добровільно не сплачується боржниками ні до, ні після рішення про ліквідацію, і не буде стягуватися примусово виконавчою службою через завершення провадження, то повернення суддею заяви про банкрутство через, начебто, недотримання 3 міс на виконавче провадження для банкрутства позбавляє його можливості реалізувати свої інтереси як ініціюючого кредитора.
Гарантоване кожному право на судовий захист передбачає можливість поновлення порушених прав осіб, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об’ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою справедливого правосуддя, що узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Отже, ухвала про повернення суддею заяви про банкрутство через, начебто, недотримання 3 міс на виконавче провадження для банкрутства, є незаконною, якщо боржник не виконав зобов’язання за умовами договору, а з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження минуло більше 3 місяців.

Крім цього, закінчення виконавчого провадження за заявою боржника в зв”язку з передачею наказу ліквідаційній комісії за п. 3 ч.1 ст. 49 і ч. 3 ст. 67 Закону „Про виконавче провадження” не встановлено як підстава для повернення заяви про порушення банкрутства за Законом та Господарським процесуальним кодексом України.
Таким чином, незалежно від недотримання 3 міс. строку перебування виконавчого документа на виконавчому провадженні в ДВС в зв»язку з ліквідаційною процедурою боржника, кредитор не може бути позбавлений права на судовий захист у банкрутстві, якщо звернувся до суду зі спливом трьох місяців від відкриття виконавчого провадження.*

Поставити запитання й отримати точку зору адвоката ви можете на “Форумі Юридичного бюро Писаренка”.

Додаткову інформацію з практики банкрутства читайте в “Наших публікаціях”, тут, тут,  також тут.