За п. 1.4. розділу «Посвідчення заповітів» Наказу Міністерства юстиції України від 11.11.2011 р. №3306/5 «Про затвердження «Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування» (далі-Порядок 3306/5) у випадку запису заповіту зі слів заповідача посадовою особою заповідач повинен зачитати його і зробити про це запис перед своїм підписом.
Вказане правове регулювання є імперативним і не може порушуватися, оскільки складання й особисте підписання заповіту у двох примірниках саме заповідачем призначене для перевірки змісту й незмінності його волі на складення заповіту, усвідомлення ним значення та наслідків цього правочину; забезпечення вільного волевиявлення заповідача та юридичної вірогідності заповіту.
За п. 17 Порядку 419 текст заповіту складається так, щоб розпорядження заповідача не викликало непорозумінь чи сумнівів під час оформлення спадщини, а за п. 1.6. розділу «Посвідчення заповітів» Порядку 3306/5 – щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.

Якщо запис про прочитання заповіту заповідачем хоча б в одному примірнику зроблено секретарем чи посадовою особою сільради, яка його посвідчувала, це є підставою визнання заповіту недійсним, оскільки заповідач його не робив.

При посвідченні заповіту осіб з хворобою або фізичною вадою не можуть порушуватися ст. 207 ЦКУ та п.п. 1.4, 1.5 «Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування» №3306/5.

Так, за ст. 207 ЦКУ якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа;
підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
За п. 1.4. Порядку №3306/5 якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II.
За п. 1.5. Порядку №3306/5 посадові особи самоврядування зобов’язані сприяти громадянам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати права і обов’язки.

Якщо секретар сільради не роз’яснює й не пропонує заповідачу скористатися правами статті 207 ЦКУ та п.п. 1.4, 1.5 Порядку №3306/5, а замість цього сам робить запис в 1-му примірнику заповіту, це вчиняє вирішальний вплив на наявність заповіту взагалі і є підставою визнання заповіту недійсним.
Вказані обставини підлягають послідовному викладенню при послугах адвоката по спадковим справам.

Якщо заповіт посвідчено за 10-15 хвилин, про що зазначається в тексті, це часто свідчить про порушення п. 21 «Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених» №419 та п.п. 1.5-1.6 Порядку №3306/5.

За вказаними нормами посадова особа під час посвідчення заповіту зобов’язана роз’яснити заповідачу ряд прав та зміст ст.ст. 1241, 1307 ЦКУ.
За п. 1.5. Порядку №3306/5 посадові особи зобов’язані роз’яснювати права і обов’язки громадян, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Роз’яснення прав, зазначених в указаних статтях Цивільного кодексу України, об’єктивно займає більше часу, ніж усе посвідчення заповіту за 10-15 хвилин разом узяте.

Нероз’яснення заповідачу змісту статей Цивільного кодексу при посвідченні заповіту виключає його юридичну вірогідність і спростовує усвідомлення заповідачем його значення й наслідків. Вказані обставини підлягають послідовному викладенню при послугах адвоката по спадковим справам.

Крім цього, складання дійсного заповіту особою в старечому розваленому стані за за 10-15 хвилин об’єктивно неможливе.

При посвідченні заповіту виконуються, як мінімум, дії:
– встановлення особи по паспорту;
– перевірка дієздатності заповідача;
– з’ясування його волі в усіх деталях щодо складу спадщини та спадкоємців;
– роз’яснення змісту ст.1241, 1307 ЦКУ;
– пересвідчення в розумінні заповідачем змісту й наслідків правочину;
– складання заповіту на комп’ютері;
– вихід до банку для сплати державного мита;
– прочитання заповідачем вголос всього тексту надрукованого заповіту;
– власноручне здійснення заповідачем запису в 2-х примірниках заповіту про його прочитання;
– внесення записів в реєстр нотаріальних дій після сплати держмита;
– вчинення підписів заповідачем в 2-х примірниках заповіту та реєстрі нотаріальних дій.

З зіставлення часу, розумно необхідного для зазначених дій, вбачається об’єктивно неможливим посвідчення правильного заповіту за 10-15 хвилин.
Усвідомлене прочитання заповіту в півсторінки друкованого тексту біглим голосом працездатною людиною об’єктивно займає щонайменше 1 хв. 30 секунд.
Виконання біглим почерком власноручного запису обсягом 7 строк про прочитання, усвідомлення та схвалення заповіту здоровою людиною займає щонайменше 2 хв. 30 сек.

Відтак є неможливим виконання з літнім заповідачем за 15 хвилин усіх необхідних дій, прочитання ним вголос і виконання власноручних записів в кожному з 2-х примірників заповіту.

Дописки й виправлення при посвідченні заповіту виключають його юридичну вірогідність й є підставою для визнання заповіту недійсним.
Вказані обставини підлягають послідовному викладенню при послугах адвоката по спадковим справам.

За п. 8 Порядку 419 тексти заповітів повинні бути написані зрозуміло і чітко; прізвища, імена та по батькові фізичних осіб зазначаються повністю.

Якщо всупереч Порядку 419 в тексті рукописного запису в одному з примірників заповіту не зазначено дійсне ПІБ заповідача, а сам запис зроблено незрозуміло, нечітко, неправильно і неграмотно, або якщо тексти записів в 1-му та 2-му примірниках не відповідають один одному, відрізняються словами й помилками в них, або якщо тексти записів в 1-му та 2-му примірниках виконані різними почерками, то вказані порушення тягнуть визнання заповіту недійсним.

При наявності сумнівів щодо виконання записів та підписів в заповіті та реєстрі нотаріальних дій саме спадкодавцем за клопотанням адвоката по спадковим справам проводиться судова почеркознавча експертиза. Копія висновку експертизи, засвідчена слідчим у незавершеному кримінальному провадженні, є належним доказом в інших справах, зокрема цивільних, позаяк містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні (ВС №461/3675/17 від 05.02.2020, №748/2127/14-ц від 01.12.2015, №761/12898/16-ц).

При посвідченні заповіту виконуючим обов’язки секретаря сільради цей правочин може оспорюватися з наступних підстав.

Призначення рішенням сільської ради «виконуючого обов’язки секретаря ради» та уповноваження такої особи вчиняти нотаріальні дії є незаконним, що за ч. 1 ст. 1257 ЦКУ тягне нікчемність заповіту.

Так, за ст. 1251 ЦКУ якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
За ст. 38 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, віднесено до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
За ст. 24 вказаного Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Отже, вчинення нотаріальної дії щодо засвідчення заповіту в селі відноситься виключно до прав уповноваженої посадової особи виконавчого органа сільської ради.

«В.О. секретаря» виконкому сільради не має повноважень засвідчувати заповіт.

За ст. 51 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської ради є виконавчий комітет, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету затверджується радою за пропозицією сільського голови;
Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського голови, його заступника, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб;
До складу виконавчого комітету сільської ради входять також за посадою секретар відповідної ради, староста (старости);
Очолює виконавчий комітет сільський голова;
У виконавчому комітеті сільської ради функції секретаря виконавчого комітету за рішенням ради може здійснювати секретар відповідної ради.
За ст. 50 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, міського голови.

Якщо виконуючий обов’язки секретаря сільради, який посвідчив заповіт, не є членом виконавчого органа сільради і його посадовою особою; рішенням ради не обирався ні секретарем сільради, ні секретарем виконкому, ні членом виконкому, то посвідчення ним заповіту є безпідставним.

За роз’ясненнями п. 16 Пленуму ВСУ від 28 квітня 1978 р. №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» у разі посвідчення угоди, якою є заповіт, не тим органом чи особою, на яких покладено здійснення нотаріальних дій, угода не може вважатися укладеною з додержанням встановленої нотаріальної форми.

Щодо юрисдикції спору про скасування державної реєстрації заповіту в Спадковому реєстрі - КАС від 08.09.2021 р. №826/11771/18.

Додатково з питань визнання недійсним заповіту читайте за посиланням, а також тут, і в цій статті.