Писаренко Олександр Олексійович, адвокат, МБА.
Юридичне бюро Писаренка.

В статті викладено заходи для скасування податкового повідомлення-рішення, мотивованого відсутністю товарно-транспортної накладної і відносинами з фіктивним підприємством, вжиті в судовій справі клієнта.

Висновки податкової інспекції про штучне формування податкового кредиту з ПДВ через відсутність товарно-транспортних накладних в актах зустрічаються часто. Контрагента по ланцюгу поставок податкова на власний розсуд визнає фіктивним і нараховує грошові зобов’язання з ПДВ суб’єкту перевірки.

Боротьба з ДПІ займає тривалий час і накладні витрати високі. Але результат того вартий, а судові витрати компенсуються податковою (в т.ч. гонорар адвоката).

ОБСТАВИНИ ПОДАТКОВОГО СПОРУ У СПРАВІ КЛІЄНТА.

За актом перевірки (Акт) податкова інспекція прийняла рішення про нарахування клієнту податку на додану вартість 3 414 960 грн. та штрафних санкцій 853 740,05 грн.

Податкове повідомлення-рішення обгрунтоване висновками:

A) виявлено проведення фінансових потоків у взаємовідносинах з ТОВ «Підприємство», яке не виконує податкових зобов’язань, з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ;

B) до перевірки не надано документального підтвердження зберігання на складі придбаного у ТОВ «Підприємство» товару, через що неможливо підтвердити факт передачі побутової техніки та посуду від цього постачальника Позивачу;

C) до перевірки не надано документального підтвердження щодо транспортування товару, придбаного у ТОВ «Підприємство» (відсутність товарно-транспортних накладних, не встановлено пункту навантаження та розвантаження);

D) через вищезазначене Позивач завищив суму податкового кредиту з ПДВ на 3 529 541 грн.

Не погоджуючись, ми подали скаргу в порядку адміністративного оскарження.

Державна фіскальна служба України в задоволенні скарги відмовила, залишивши в силі нарахований ПДВ зі штрафом більш 4 200 000,00 грн.

Для скасування податкового повідомлення-рішення подали позов до адміністративного суду.

АРГУМЕНТИ ДЛЯ ПРАВОВОЇ ПОЗИЦІЇ В СУДІ.

Висновок податкової перевірки, вказаний в п. А, про штучне формування валових витрат у взаємовідносинах з “фіктивним” ТОВ «Підприємство», є необгрунтованим з наступних підстав:

У перевіряємий період Позивач здійснював оптовий продаж побутової техніки та посуду, придбаних у резидента – ТОВ «Підприємство», яке на оцінку податкової інспекції є фіктивним підприємством (далі –ТОВ «Фіктивне підприємство»).
Перелік податкових накладних на товари цього поставщика та загальна сума податкового кредиту Позивача при їх придбанні підтверджуються Актом.

Господарські взаємовідносини Позивача та ТОВ «Фіктивне підприємство» за договорами включали:
– надання складських послуг та робіт Позивачем цьому замовнику;
– придбання Позивачем побутової техніки й посуду оптом у цього постачальника.

ТОВ «Фіктивне підприємство» зареєстровано в 2008 р. Основний вид діяльності – оптова торгівля побутовими електротоварами й апаратурою (за даними Єдиного державного реєстру підприємств і організацій).
Відповідач в Акті не зазначає й не доводить, які саме податкові зобов’язання, на яку суму, за який період не виконано ТОВ «Фіктивне підприємство».

Роблячи висновок про фіктивність контрагента, Відповідач не досліджував наявності трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, обсягу й показників господарської діяльності ТОВ «Фіктивне підприємство».

Для з’ясування майнового стану й трудових ресурсів ТОВ «Фіктивне підприємство», тобто обставин, які доводять реальність господарської діяльності, на клопотання юриста ухвалою суду витребувано від ДПІ “фіктивного” контрагента:

– податкові розрахунки форми 1-ДФ, подані ТОВ «Фіктивне підприємство» до ДПІ, за відповідні звітні квартали;
– фінансову звітність, подану ТОВ «Фіктивне підприємство» до ДПІ, за відповідні звітні квартали.

Із наданої ДПІ інформації вбачається, що у ТОВ «Фіктивне підприємство» було достатньо трудових ресурсів для реальної господарської діяльності, що підтверджено відомостями про кількість працівників, суми сплаченого їм доходу і утриманого з них податку, зазначеними у вказаній звітності.

З інформації ДПІ також вбачається, що у ТОВ «Фіктивне підприємство» у відповідний період було достатньо основних засобів, оборотних активів, доходів та чистого прибутку від господарської діяльності, що підтверджено відомостями фінансової звітності.

Податковий адвокат звертає увагу суду, що офіційною звітністю ТОВ «Фіктивне підприємство» доводиться реальне здійснення господарської діяльності цим контрагентом в обсягах, зазначених в акті податкової перевірки Позивача, і спростовуються висновки про фіктивність контрагента.

У практиці адміністративних судів застосовується принцип «належної податкової обачності». У Постанові від 22.01.2015 р. по справі № 816/1601/14 ВАСУ вказав, що принцип належної податкової обачності випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», за яким платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, здійснені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. ВАСУ вважає, що у контрагента повинні бути можливості для виготовлення і продажу товару/виконання роботи, що є предметом господарської операції. Тобто, він повинен бути або виробником або продавцем, мати в штаті персонал для виконання робіт, матеріально-технічну базу і т. д.

ТОВ «Фіктивне підприємство» здійснює діяльність тривалий час, що підтверджується істотним рухом товарів по складу в період з 2012 р., де Позивачем надавалися складські послуги, наявністю реклами в ЗМІ, податковою інформацією, наданою ДПІ на ухвалу суду.

В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутня податкова застава на майно ТОВ «Фіктивне підприємство». Із цього вбачається відсутність податкового боргу контрагента та достатніх доказів порушення ним податкового законодавства.

До перевірки надано й в Акті зазначено первинні документи й податкові накладні, складені Позивачем і/чи ТОВ «Фіктивне підприємство», які свідчать про факти, обсяги й вартість господарських операцій між контрагентами й суму податкового кредиту з ПДВ.

Тому є необгрунованим висновок про купівлю Позивачем товару у ТОВ «Фіктивне підприємство».
.

Висновок податкової перевірки, зазначений в п. В, що не надано документального підтвердження зберігання на складі придбаного у ТОВ «Фіктивне підприємство» товару, через що неможливо підтвердити факт його передачі від цього постачальника Позивачу, є необгрунтованим з наступних підстав:

Позивач зареєстрований платником податків і здійснює господарську діяльність з 2012 р., основним видом якої є оптова торгівля товарами господарського призначення згідно витяга з ЄДРПОУ.

Для зберігання товарів, а також надання складських послуг при здійсненні господарської діяльності Позивачем орендовано склади:
– площею 1 386,0 м.кв. по вул. _____________кого, 1 в селі _________ в орендодавця ТОВ «ЄР»;
– площею 593,5 м.кв. по вул. _______нка, 26 в селі ________ в орендодавця ТОВ «АС».
До правильності віднесення оренди складів до валових витрат Відповідачем в Акті претензій не заявлено.

Для висновку про реальність руху товарів необхідно враховувати різні обставини, як ВАСУ вказав у Постанові від 12.02.2014 р. № 826/6006/13: судам слід було встановити дані про рух активу на шляху від виробника до платника (яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, в тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), дослідити наявність у контрагента платежів, супутніх звичайної господарській діяльності будь-якого господарюючого суб’єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв’язку, управлінські витрати тощо).

ТОВ «Фіктивне підприємство», здійснюючи господарську діяльність, орендувало приміщення складу, сусіднє складу Позивача за тією ж самою адресою – вул. _____цького, 1 в селі ____.
Склади Позивача та ТОВ «Фіктивне підприємство» знаходяться один біля одного (межують).
На запит податкового адвоката орендодавець складів підтвердив оренду приміщення ТОВ «Фіктивне підприємство» та надав копію договору та акту оренди.

В період, охоплений перевіркою, Позивачем з 2012 року виконувалися роботи з завантаження, розвантаження товарів ТОВ «Фіктивне підприємство» на вказаному складі.
Надання складських послуг є одним з головних видів господарської діяльності Позивача, що також зазначено в Акті.

Позивач має достатньо трудових ресурсів, основних засобів і матеріально-технічну базу для здійснення господарської діяльності.
До основних фондів Позивача належать, зокрема:
– електричні навантажувачі – 5 шт.;
– електричні штабелери – 2 шт.;
– комп’ютерна техніка й комп’ютерна програма для складського, бухгалтерського, податкового обліку “ИС-ПРО”;
До правильності відображення в обліку та амортизаційних нарахувань на основні фонди Відповідачем претензій в Акті не заявлено.

За договорами з ТОВ «Фіктивне підприємство» Позивач купував побутову техніку й посуд оптом у цього постачальника на умовах поставки на складі по вищевказаній адресі.
Передача товарів між покупцем і постачальником оформлена видатковими та податковими накладними, реквізити яких зазначені в Акті.
Товари зі складу на склад завантажувалися й переміщалися власними силами й засобами Позивача.

Тому є необгрунованим висновок про відсутність документального підтвердження зберігання на складі придбаного у ТОВ «Фіктивне підприємство» товару..

Висновок податкової перевірки по п. С, що не надано документального підтвердження транспортування товару, придбаного у ТОВ «Фіктивне підприємство» (відсутність товарно-транспортних накладних, не встановлено пункту навантаження та розвантаження), є необгрунтованим з наступних підстав:

За Законом «Про автомобільний транспорт»:
Автомобільний транспортний засіб – колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

За затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 «Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»:
Перевізник – суб’єкт господарювання, що здійснює перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;
Транспортна послуга – перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов’язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом;
Міські перевезення – перевезення різнородних за структурою вантажів у межах міста;
Вантажовідправник – особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;
Товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
За преамбулою вказаних Правил вони визначають права й обов’язки власників автомобільного транспорту – перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Таким чином, «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом» застосовуються виключно коли здійснюється перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами між вантажовідправниками і вантажоодержувачами у межах міста, коли вантаж передається відправником перевізнику для доставки за адресою одержувача.

Податковий адвокат звертає увагу суду, що коли переміщення вантажів між вантажовідправниками і вантажоодержувачами здійснюється власними силами та засобами одного з них, а не автомобільним транспортним засобом перевізника, і за однією адресою, а не у межах міста, вказані Правила не застосовуються.
Як наслідок, в цьому випадку є неможливим складання товарно-транспортних накладних на переміщення товару між складами відправника та одержувача, які межують за однією адресою. Відсутність товарно-транспортних накладних в таких обставинах не є підставою для сумніву в реальності господарських операцій Позивача й нарахування додаткового ПДВ.

Як зазначено вище, Позивач купував побутову техніку й посуд у ТОВ «Фіктивне підприємство» на договірних умовах поставки на складі по вул. _____цького, 1 в селі______, де розміщені склади обох цих осіб.
Товар переміщався з приміщення поставщика на склад Позивача власним електричним штабелером та навантажувачем працівниками Позивача.
Оскільки електроштабелер та навантажувач не є автомобільними транспортними засобами, а товар переміщався без виїзду в місто й без послуг стороннього автоперевізника, складання товарно-транспортних накладних не вимагається.

Висновок Акту по п. D про завищення податкового кредиту з ПДВ на 3 529 541 грн, є незаконним з наступних підстав:

За п. 198.1. Податкового кодексу України право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі, зокрема, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України).
За п. 198.2. ПКУ датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
– дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
– дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За п.198.6. не відносяться до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Актом встановлено, що в Позивача є в наявності відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, у т.ч. податкові накладні.

За п. 201.8. ПКУ право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 ПКУ.
Як Позивач, так і «Фіктивне підприємство» за даними Реєстру платників ПДВ на офіційному порталі Державної фіскальної служби в період, охоплений перевіркою, були зареєстровані платниками ПДВ.
Зауважень щодо наявності (відсутності), змісту та форми податкових накладних в Акті не зазначено.

Через це висновок про завищення податкового кредиту Позивача порушує вищевказані норми ПКУ.

Окружний адміністративний суд Києва скасував за нашим позовом 3,4 млн. грн. податку на додану вартість та 850 тис. грн. штрафних санкцій, нараховані фіскальною службою. Оскарження податкового повідомлення-рішення- успішне.

Додатково зі скасування податкових повідомлень-рішень з практики юриста податкового права читайте тут,  тут,  тут  і на  “Форумі Юридичного бюро Писаренка”.

Ставте питання й отримуйте точку зору юриста з податкового права щодо оскарження податкового повідомлення-рішення на  “Форумі Юридичного бюро Писаренка”.

В статті є тезиси з питань: оскарження податкового повідомлення-рішення; штучне формування податкового кредиту з ПДВ; відсутність товарно-транспортної накладної; реальність господарських операцій; фіктивне підприємство; податковий адвокат; юрист податкове право.

Писаренко Олександр Олексійович, податковий адвокат, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
E-mail: info@fides.com.ua

ПРОКОМЕНТУЙТЕ СТАТТЮ В СОЦМЕРЕЖІ!