3. На клопотання клієнта ухвалою першої інстанції витребувано податкову інформацію від ОДПІ щодо «фіктивного підприємства».
Висновки ДПІ про непідтвердження податкових зобов’язань з ПДВ цього поставщика по податковим накладним, виданим клієнту, суперечать закону й наданим ОДПІ документам.
Як наслідок є безпідставним і висновок про завищення податкового кредиту клієнтом на цю суму.

Так, за ПКУ податковий кредит покупця підтверджується податковими накладними поставщика при поставці товару для господарської діяльності;
ПДВ за виданими податковими накладними включається поставщиком до його податкових зобов’язань, зазначається в його податковій декларації і враховується при обчисленні його грошового зобов’язання до сплати в бюджет;
при включенні поставщиком ПДВ за виданими податковими накладними до його задекларованих податкових зобов’язань грошові зобов’язання цього поставщика з ПДВ вважаються узгодженими;
за ст. 54.1. ПКУ платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу; Така сума грошового зобов’язання вважається узгодженою.

При незгоді з самостійно узгодженим платником грошовим зобов’язанням податковий орган зобов’язаний визначити суму його зменшення чи збільшення, про що винести податкове повідомлення-рішення.
Таке повідомлення-рішення, якщо залишене в силі після оскарження, є єдиним допустимим доказом податкових зобов’язань платника податків.

За ст. 14.1.157., 54.3, 58.1 ПКУ (в редакції на час Акту) контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення), зокрема, податку на додану вартість, якщо:
54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;
податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов’язання; граничні строки сплати грошового зобов’язання та/або виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов’язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк;
податкове повідомлення-рішення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання, визначену контролюючим органом, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

За п.п. 2.1. «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. N 985 (чинного на день Акту й ППР), орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов’язання та складає податкове повідомлення-рішення, зокрема, якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

ДПІ в акті податкової перевірки зазначено перелік податкових накладних, виданих «фіктивним підприємством» клієнту, на суму ПДВ 4 053 981,99 грн. в березні 2011 р.
Доказів невключення ПДВ за цими накладними до власних податкових зобовʼязань та податкової декларації «фіктивним підприємством» за березень 2011 р. ДПІ не надала.
Навпаки, «фіктивним підприємством» включено до податкових зобов’язань і задекларовано в березні 2011 року суму 4 053 981,99 грн. ПДВ по поставленим клієнту товарам.

Так, ОДПІ, в якій перебуває на обліку «фіктивне підприємство», на ухвалу суду надано копію податкової декларації з ПДВ цього підприємства за березень 2011 року, поданої до ДПІ.
В гр. 38 додатку 5 до цієї податкової декларації в розшифровці податкових зобов’язань в розрізі контрагентів «фіктивним підприємством» зазначено в складі податкових зобовʼязань суму ПДВ 4 053 981,99 грн. по поставленим клієнту товарам.

Так само, ДПІ не довела прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення податкових зобов’язань «фіктивному підприємству» на вказану суму.

Навпаки, у відповіді на ухвалу суду ОДПІ, в якій перебуває на обліку «фіктивне підприємство», зазначила, що за даними інформаційно-телекомінікаційної системи органів ДФС відсутня інформація про прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення «фіктивному підприємству» податкових зобов’язань з ПДВ за березень 2011 р. у сумі 4 053 982 грн. по податковим накладним, виданим клієнту.

Відтак, податкові зобов’язання «фіктивного підприємства» за податковими накладними, виданими клієнту, є підтвердженими, включені ним до податкової декларації, контролюючими органами не зменшені; клієнт має право на їх включення в податковий кредит.

На підставі вказаних фактів оскарження податкового повідомлення-рішення останнє підлягає скасуванню судом.

4. Посилання ДПІ на акт позапланової перевірки «фіктивного підприємства» від 05.03.2012 р., складений ОДПІ, в якій воно перебуває на податковому обліку, для висновку про непідтвердження податкових зобов’язань цього платника, є протиправним, виходячи з наступного.

По-перше, акт податкової перевірки не може встановлювати, змінювати й скасовувати податкові зобов’язання й не є документом обов’язкової сили для платника податків чи третіх осіб;

По-друге, при непідтвердженні за даними перевірки податкових зобов’язань платника контролюючий орган зобов’язаний прийняти податкове повідомлення-рішення про їх зменшення (збільшення), яке набуває обов’язкової сили, якщо не змінене після оскарження (див. нормативне обґрунтування вище);
ОДПІ не приймалося податкового повідомлення-рішення про зменшення чи збільшення податкових зобов’язань «фіктивному підприємству» за актом перевірки від 05.03.2012 р.

На підставі вказаних фактів оскарження податкового повідомлення-рішення останнє підлягає скасуванню судом.

5. Висновок ДПІ про непідтвердження реальності господарських операцій між клієнтом і «фіктивним підприємством» та, начебто, відсутність в останнього основних засобів та умов для господарської діяльності суперечить закону й спростовується матеріалами справи.

Так, за п. 73.5. ПКУ (в редакції на час Акту) з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості господарських операцій та розрахунків між платниками податків, для підтвердження реальності господарських операцій податкові органи здійснюють співставлення даних первинних та інших документів суб’єктів господарювання. Таке звіряння є зустрічною звіркою.
За Постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (в редакції на час Акту) зустрічні звірки проводяться у суб’єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов’язань;
З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб’єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника даних (підтвердження реальності господарських операцій);
Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом ДПС (ініціатором), та документального підтвердження реальності господарських операцій;
У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб’єкту господарювання за його адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб’єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку;
У разі отримання від суб’єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та документального підтвердження реальності господарських операцій (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб’єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку;
За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб’єктом господарювання і посадовими особами органу податкової служби та вручається суб’єкту господарювання або надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення;
Довідка про проведення зустрічної звірки і підтвердження реальності господарських операцій підлягає реєстрації в органах державної податкової служби (як ініціатора, так і виконавця);
Матеріали зустрічної звірки надсилаються до органу податкової служби (ініціатора).

ДПІ-Відповідач, отримавши під час перевірки від клієнта дані про поставки товарів «фіктивним поставщиком», маючи сумніви щодо підтвердження реальності господарських операцій, не направив запиту ОДПІ про зустрічну звірку і така звірка не проведена.

Внаслідок цього не забезпечено отримання від «фіктивного поставщика», інформації та її документального підтвердження щодо наявних у нього умов для господарської діяльності, підрядників на логістичні, транспортні, облікові роботи/послуги, а також документів на спростування припущень про розбіжності задекларованих показників податкового кредиту та податкових зобов’язань.

Поставка товару клієнту здійснювалася транспортними засобами «фіктивного поставщика й за його рахунок по умовам договору.
Документи на відвантаження й транспортування товару складалися постачальником.

В матеріалах справи є видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставки «фіктивним поставщиком» клієнту й спростовують висновки ДПІ.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (правова позиція у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі №910/4994/18).

6. Висновок ДПІ про неможливість поставок товару «фіктивним поставщиком» клієнту, обґрунтований тим, що за БД 1-ДФ на цьому підприємстві було лише 2 працівники на основному місці роботи, є безпідставним.

Так, виконання/надання логістичних, навантажувально-розвантажувальних, транспортних і інших робіт/послуг для підприємства може забезпечуватися сторонніми фізичними чи юридичними особами – підрядниками, які не є його працівниками.
Відомості про таких підрядників до БД 1-ДФ не включаються.

Позаяк ДПІ-Відповідач не запитував зустрічної звірки з «фіктивним поставщиком», при якій можна було підтвердити вид, обсяг, якість, реальність господарських операцій з клієнтом, то висновок про неможливість поставок товару «фіктивним поставщиком» через малочисельність його працівників є безпідставним.

На спростування вказаного висновку ДПІ свідчить також додаток 5 до податкової декларації з ПДВ «фіктивного поставщика» за березень 2011 року, наданої ОДПІ.
В Розшифровці податкового кредиту в розрізі контрагентів «фіктивного поставщика» у додатку 5 зазначено 29 контрагентів, у яких цей постачальник придбавав товари й роботи, які дають право на формування податкового кредиту.

На підставі вказаних фактів оскарження податкового повідомлення-рішення останнє підлягає скасуванню судом.

7. «Фіктивним поставщиком» включено до податкових зобов’язань за березень 2011 р. ПДВ 4 053 981,99 грн. по виданим клієнту податковим накладним.
Чинне податкове повідомлення-рішення про їх зменшення зі сторони податкового органа відсутнє.

Вказане свідчить про неможливість зменшення податкового кредиту клієнта на ПДВ по податковим накладним «фіктивного поставщика», бо в протилежному випадку виникне подвійне оподаткування одних і тих же операцій – у постачальника і клієнта.

На підставі вказаних фактів оскарження податкового повідомлення-рішення останнє підлягає скасуванню судом.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, якщо платник не використовував адміністративного оскарження, визначається ч. 2 ст. 122 КАСУ - шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про ППР (правова позиція про строк оскарження податкового повідомлення-рішення у постанові КАС ВС від 27.01.22 №160/11673/20).

Щодо штучного формування валових витрат у відносинах з фіктивним контрагентом - читайте за цим посиланням.

Щодо пояснень посадових осіб фіктивних контрагентів у податкових спорах - читайте за цим посиланням.

Про захист у кримінальних провадженнях щодо податкових злочинів - в статті за цим лінком.

Правова позиція ВС від 22.02.22 р. щодо підтвердження чинності мораторію у 2021 році та після затвердження постанови КМУ №89, якою цей мораторій спробувано скасувати.

Господарські операції з фіктивним підприємством та показання з протоколу допиту його службових осіб при відсутності вироку суду по ст. 205 ККУ не свідчать про автоматичну незаконність господарських відносин. Ст. 205 КК України охоплювала лише дефекти створення / придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності - прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб - тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з фіктивним підприємством. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях. Ця стаття та інші норми чинного законодавства не містять положень про автоматичну незаконність усіх вчинених таким підприємством господарських операцій (ВП ВС 07.07.2022 р. №160/3364/19 - відступ від правової позиції ВСУ у постанові від 01.12.2015 р. №826/15034/14).

Відповіді на запити: Оскарження податкового повідомлення-рішення. Підтвердження реальності господарських операцій. Фіктивне підприємство. Мораторій на податкові перевірки. Податковий адвокат. Київ, 2022.