За ст. 546 ЦКУ виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦКУ).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 ЦКУ).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, з закінченням строку її чинності.

За ч. 4 ст. 559 ЦКУ порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6-ти місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відтак вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено через суд в рамках строку дії поруки, тобто протягом 6-ти місяців з дня настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту / сплата боргу періодичними траншами).

У випадку пред'явлення кредитором таких вимог до поручителя за спливом 6-ти місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання за ч. 4 ст. 559 ЦКУ порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза рамками цього строку (юридична практика, адвокат з кредитних справ).

За ч. 1 ст. 7 Закону «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За ст. 33 Закону України «Про іпотеку» при неналежному виконанні боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За ст. 599 ЦКУ зобов'язання припиняється належним виконанням (припиняються права та обов'язки сторін).

Звернення стягнення на предмет іпотеки повинно задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням. Тільки у такому випадку зобов'язання вважається виконаним і припиняється.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником права не є подвійним стягненням заборгованості.

ВПВС вважає, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, а змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

Для припинення поруки підлягає з'ясуванню, чи пред'явив кредитор вимогу до поручителя в межах 6-ти місяців за кожним простроченим боржником щомісячним платежем і чи припинилась порука за такими окремими платежами.

ВПВС 13.06.2018 №408/8040/12; 18.09.2018 №921/107/15-г/16; 04.07.2018 №310/11534/13-ц; 20.02.2019 №667/7196/15-ц.(юридичні практика, адвокат з кредитних справ).