Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

НАЯВНІСТЬ СПОРУ ЩОДО ЗАБОРГОВАНОСТІ І ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕДУРИ НОТАРІУСОМ – ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ.

Виконавчий напис нотаріуса часто використовується банками як засіб для позасудового стягнення кредитного боргу чи іпотечної нерухомості. На підставі виконавчого напису як виконавчого документа виконавець відкриває провадження і здійснює виконавчі дії.

Проте юридичний зміст підстав для звернення до нотаріуса та правового регулювання видачі виконавчого напису нерідко дають підстави для успішного визнання його таким, що не підлягає виконанню через суд.

Для забезпечення швидкого і правильного розгляду позову доцільно просити суд витребувати від нотаріуса (як третьої особи) належним чином завірену копію виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено. Також -  забезпечити позов зупиненням стягнення за виконавчим написом до завершення розгляду справи та набранням рішенням суду законної сили.

За ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

За ч. 1 ст. 1 Закону «Про нотаріат» на нотаріусів покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій встановлено ч. 1 ст. 39 Закону та «Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», наказ МЮУ від 22.02.2012 р. № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій або Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону «Про нотаріат»), процедура якої врегульована главою 14 Закону та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

ЮРИДИЧНИЙ СУПРОВІД СПРАВ У КРЕДИТНИХ ТА ІПОТЕЧНИХ СПОРАХ

ЗАПИТ КОНСУЛЬТАЦІЇ

За ст.ст. 87, 88 Закону нотаріуси для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. 

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше 3-х років, а у відносинах між юрособами - не більше 1-го року (хоча Верховний Суд має іншу думку – також 3 роки).

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За п.п. 2.1 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем подається заява із зазначенням, зокрема:

відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

номери рахунків у банках, кредитних установах; 

код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

строк, за який має провадитися стягнення; 

сума, яка підлягає стягненню, або майно/предмет, який підлягає витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору іпотеки здійснюється за спливом 30-ти днів з моменту надсилання банком письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця про його отримання або відмітка пошти про його відправлення на адресу в договорі.

За п.п. 3.2, 3.5 Глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим ПКМ від 29.06.1999 р.  №1172 (далі - Перелік документів).

За п.п. 3.5. глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус має перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

За Переліком документів для стягнення заборгованості у кредитних відносинах для вчинення виконавчого напису подаються:

оригінал кредитного договору;

засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

За п.п. 5.1. глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість, або на прикріпленому до документа спеціальному нотаріальному бланку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису здійснюється при поданні банком документів згідно Переліку документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника перед банком. Проте саме по собі подання банком документів по Переліку не гарантує відсутності спору про заборгованість за ними.

БЕЗСПІРНІСТЬ ЗАБОРГОВАНОСТІ БОРЖНИКА - ОБОВ'ЯЗКОВА УМОВА ВЧИНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО НАПИСУ

Характер правового регулювання вказує на формальність підстав уважати, що документи за Переліком підтверджують безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед банком при зверненні останнього до нотаріуса.

Через це, вчиненням виконавчого напису нотаріус підтверджує формальне наявне у банку право на стягнення, поки суд не встановить зворотного.

Боржник може в суді оспорювати виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і по суті - з підстав неправомірності суми вимог банку чи спливу строків давності за ними.

При розгляді позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд має не тільки перевірити додержання нотаріусом формальних процедур і Переліку документів, але й доводи боржника та установити чи дійсно на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом боржник мав безспірну заборгованість перед банком, її розмір, наявність/відсутність невирішених по суті спорів щодо неї.

Факти, які свідчать про наявність спору (спірність) заборгованості, також мають встановлюватися судом за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів, оскільки законом не визначено обставин, які свідчать про наявність спору.

Відтак, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус не встановлює прав або обов'язків сторін, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. 

Тому виданий нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент такого звернення, так само, як повинна існувати і бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед банком.

Як правило, при зверненні до нотаріуса для вчинення виконавчого напису банк надає, зокрема, виписку із банківського рахунка боржника з зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з власною відміткою про непогашення заборгованості за кредитним договором, письмову вимогу (повідомлення) боржнику про сплату заборгованості.

У виконавчому написі нотаріус вказує, що боргові зобов'язання боржника виникли за кредитним  договором, строк платежу боржником прострочено, стягнення проводиться за вказаний банком період у сумі згідно банківської виписки.

Проте, за ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування клієнта банком здійснюється на підставі договору між ними, який регулює в т.ч. питання видачі виписок.

Умови щодо форми і правил видачі виписок з рахунків обумовлюються договором банківського рахунку під час його відкриття. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видання або відсилання клієнту (п. 5.6 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, постанова Правління НБУ від 04.07.2018 р. № 75).

Виписки по банківському рахунку мають містити обов'язкові реквізити: номер рахунку;  дату здійснення останньої (попередньої) операції;  дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку корреспондента; номер документа; суму операції (за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Тому, виписка з рахунку боржника не є первинним документом, а фактично є суб’єктивною довідкою банку про заборгованість боржника, із якої неможливо достеменно встановити дату виникнення права вимоги банку, дані щодо суми та дати погашення наданого кредиту, обгрунтованість суми заборгованості, на яку банк просить видати виконавчий напис.

Без  перевірки правомірності розрахунків заборгованості, підтвердженої банківською випискою, нотаріус об’єктивно не може вважати, що заборгованість є безспірною на дату звернення за виконавчим написом. 

Юридичний супровід справ у кредитних та іпотечних спорах
ЗАПИТ ПОСЛУГ

За ст. 88 Закону «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше 3-х років.

Законодавство не визначає строк, в межах якого виконавчий напис може бути вчинено, «позовною давністю», а вживає термін «давність».

Позовна давність відрізняється від строку вчинення виконавчого напису.

За п. 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку початок обчислення строку, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис, визначається днем, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

За ст. 631 ЦКУ строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки по договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відтак, із закінченням строку належного виконання за договором виникає прострочення та право кредитора на вимогу, яке може бути реалізоване шляхом вчинення виконавчого напису протягом 3-х років з цього моменту.

Якщо в судовому розгляді позивачем спростовано безспірність вимог, недотримання нотаріусом процедури при вчиненні виконавчого напису, це є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

КЦС ВС 07.02.2018 №4071/14-ц; 12.04.2018 №761/32388/13-ц. Відповіді на запити: Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Безспірність заборгованості. Строк вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Додатково з питань юридичного захисту в іпотечних спорах - за цим посиланням. 

Писаренко Олександр Олексійович, адвокат з судового супроводу бізнесових і податкових спорів, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua

474
Ваша оцінка сторінки:
Середнє: 5 (1 голос)