Стягнення боргу і процентів по валютній позиці за розпискою.

25 квітня 2020

Стягнення боргу і процентів по валютній позиці за розпискою.

ЗАКОННІСТЬ НАДАННЯ І СПЛАТИ ПОЗИКИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ. СТРОК СТЯГНЕННЯ ПРОЦЕНТІВ.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦКУ).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1048 ЦКУ).

Вказані проценти є винагородою позикодавцю за користування його коштами як позикою.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного за ними правочину, процентів, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Суд повинен встановити наявність між сторонами правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Якщо метою правовідносин були не позикові зобов'язання, грошові кошти по розписці стягненню не підлягають (ВС КЦС №201/15760/16-ц від 30.08.2023 р.)

СУДОВИЙ СУПРОВІД СТЯГНЕННЯ БОРГІВ ПО ПОЗИКАМ

ЗАПИТ КОНСУЛЬТАЦІЇ

РОЗПОВСЮДЖЕНИМ ПРЕДМЕТОМ СПОРІВ ПО РОЗПИСКАМ Є ВАЛЮТА СТЯГНЕННЯ ПОЗИКИ ТА ПРОЦЕНТІВ І СТРОК ЗА ЯКИЙ СТЯГУЮТЬСЯ ПРОЦЕНТИ ЗА КОРИСТУВАННЯ ПОЗИКОЮ.

За ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ЩОДО НАДАННЯ І ПОВЕРНЕННЯ ПОЗИКИ ТА ПРОЦЕНТІВ ЗА КОРИСТУВАННЯ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ.

Згідно ст. 192 ЦКУ іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Такі випадки передбачені статтею 193, ч. 4 ст. 524 ЦКУ, Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

За ст. 1 вказаного Декрету валютними цінностями є валюта України та іноземна валюта, а валютними є операції, пов`язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій між резидентами у валюті України.

У ст. 2 Декрету вказано, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України.

Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

У ст. 5 Декрету визначено вичерпний перелік валютних операцій, здійснення яких вимагає індивідуальні ліцензії НБУ на здійснення разової валютної операції, зокрема використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території

Декретом не передбачено обов`язку отримання індивідуальної ліцензії на передачу/отримання іноземної валюти в позику між фізичними особами - резидентами/нерезидентами, які перебувають в Україні.

За ст. 524 ЦКУ зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а за ст. 533 грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику (ВП ВС 23.10.2019 р. №723/304/16-ц, 07.07.2020 р. №296/10217/15-ц).

ЩОДО МОЖЛИВОСТІ СТЯГНЕННЯ ПОЗИКИ ТА ПРОЦЕНТІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ ЧЕРЕЗ СУД

За ч. 1 ст. 1046 та ч. 1 ст. 1049 ЦКУ належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно у гривні.

Правові висновки про можливість стягнення за рішенням суду боргу в іноземній валюті зазначені в постановах ВПВС 04.07.2018 р. №761/12665/14-ц, 16.01.2019 р. №373/2054/16-ц, №464/3790/16-ц.

При визначенні у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з зазначенням гривневого еквівалента стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні (ВПВС 04.07.2018 №14-134цс18).

Тому, якщо в розписці зазначено про повернення позики саме в іноземній валюті, є неправильним зазначення судом у рішенні про стягнення з відповідача боргу одночасно з визначенням у іноземній валюті та в еквіваленті у гривні.

Зазначення в судовому рішенні про стягнення позики з перерахунком валюти у гривні за курсом НБУ на день платежу є правомірним лише коли в розписці зазначено про повернення отриманих у гривні коштів в еквіваленті іноземної валюти.

Якщо в розписці позика виражена в іноземній валюті та не обумовлено її повернення з перерахунком в гривні по курсу, то відсутні підстави для стягнення судом з перерахунком валюти у гривні.

ЩОДО ПЕРІОДУ СТЯГНЕННЯ СУДОМ ДОГОВІРНИХ ПРОЦЕНТІВ ЗА КОРИСТУВАННЯ ВАЛЮТНОЮ ПОЗИКОЮ

Розповсюдженими є помилкові позовні вимоги про стягнення процентів за користування валютною позикою за увесь період з дати її надання до дати судового розгляду, в т.ч. за період, що минув з дня повернення позики, зазначеного в розписці чи договорі.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦКУ.

Після закінчення строку позики права та інтереси позикодавця/кредитора забезпечені частиною 2 ст. 625 ЦКУ, за якою за увесь час прострочення повернення грошового зобов’язання стягуються 3% річних (якщо інший розмір саме процентів річних не визначено договором) та % інфляції (ВПВС 28.03.2018 р. №444/9519/12).

За ст. 631 ЦКУ строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК).

Згідно ст. 1050 ЦКУ якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення, а також % інфляції та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У контексті ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦКУ можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому боржник зобов'язаний сплатити гроші на користь кредитора, а останній має право вимагати виконання цього обов'язку (ВПВС 16.01.2019 №373/2054/16-ц).

Стаття 625 ЦКУ розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання», тому поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють відносини з окремих видів зобов`язань.

У ч. 2 ст. 625 ЦКУ прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

СУДОВИЙ СУПРОВІД СТЯГНЕННЯ БОРГІВ ПО ПОЗИКАМ

НАДІШЛІТЬ ВАШ ЗАПИТ

Передбачене ч. 2 ст. 625 нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (ВПВС 16.01.19 №373/2054/16ц, №464/3790/16ц).

Відтак, правомірним є стягнення винагороди за користування валютною позикою у розмірі процентів згідно розписки лише за період до терміну повернення позики, зазначеного в ній.

За період з дати повернення позики, зазначеної у розписці, до дня винесення судового рішення підлягають стягненню 3% річних у іноземній валюті, якщо інший розмір саме процентів річних (а не винагороди за користування позикою) не визначено розпискою чи договором.

Якщо позику укладено на умовах повернення на першу вимогу кредитора, то відсотки за користування нею можна стягнути лише за три роки до моменту подання позову до суду (ВС КЦС №755/7216/21 від 19.04.23).

Якщо сума до повернення визначена у розписці саме в іноземній валюті, то з урахуванням належного тлумачення ч. 2 ст. 625 це передбачає і нарахування 3% річних саме у цій іноземній валюті (ВПВС 16.01.19 №373/2054/16ц).

Боргова розписка, яка не містить посилання на момент передання грошей, а умови їх надання та повернення є суперечливими, не може свідчити про укладання договору позики (ВС КЦС №632/2209/16 від 04.03.20).

Відсутність у розписці точного словосполучення про передачу грошових коштів саме “в борг”, та “повернення позикодавцю” саме “до” визначеної дати, стала підставою відмови у позові про стягнення позики (ВС КЦС №754/3591/21 від 13.09.23).

Позичальник може оспорювати договір позики на підставі того, що грошові кошти насправді не були одержані. Обставини непередання коштів доводить сторона, яка посилається на них (ВС КЦС №756/9028/20 від 23.06.23).

Про ухвалення судового рішення про визнання відсутніми зобов'язань за договором позики як належного способу захисту прав правонаступника (КЦСВС від 29.05.24 №334/5347/22).

Щодо правового статусу позичальника та тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (КЦСВС від 12.06.24 №910/10901/23).

ПРИ СТЯГНЕННІ ПОЗИКИ ЗА РОЗПИСКОЮ У ВАЛЮТІ ІНФЛЯЦІЙНІ ВТРАТИ НЕ СТЯГУЮТЬСЯ.

При стягненні позики за розпискою у валюті інфляційні втрати не стягуються, оскільки офіційний індекс інфляції встановлюється органом державної влади України виключно для гривні.

При стягненні коштів за розпискою, в якій повернення позики обумовлене еквівалентом в іноземній валюті, інфляційні втрати не стягуються, оскільки втрати від знецінення гривні відновлюються еквівалентом іноземної валюти (ВС №423/468/16-ц 11.10.17).

Додатково з питань сплати боргу у валюті читайте за посиланням.

Писаренко Олександр Олексійович, адвокат з судового супроводу бізнесових і податкових спорів, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua
Лист: Viber Telegram WhatsApp