Спадкування при відсутності документів спадкодавця на землю, майно.
Спадкування при відсутності документів спадкодавця на землю, майно.
ПРАВА НА СПАДЩИНУ ПРИ НЕОФОРМЛЕННІ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЛІ ЧИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА МАЙНО.
Розглядаючи питання про перехід до спадкоємця права на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя, та не завершив у зв’язку зі смертю, слід враховувати правову позицію КЦСВС від 30.06.2020 р. №623/633/17.
Оскільки спір виникає внаслідок відмови нотаріуса оформити спадщину і видати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, приватизацію якої розпочав спадкодавець, то судді КЦС ВС прийшли до висновку якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, тому спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Зазначений висновок КЦС ВС обґрунтовується наступними аргументами.
Так, за ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Правовою основою виділення земельної частки (паю) є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Даним Законом визначено, що виділення земельної частки (паю) в окрему земельну ділянку здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Підставами для виділення земельних ділянок у натурі власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної ради в межах населених пунктів, а за межами населених пунктів - відповідних органів виконавчої влади (райдержадміністрацій).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно пункту "г" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦКУ.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу України.
За абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26.12.1992 р. "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону від 14.09.2006 р. N139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16.09.2008 р. N 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).
ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ ВІДСУТНОСТІ ОФОРМЛЕННЯ ПРАВА НА СПАДКОВЕ МАЙНО
Коли нотаріус через відсутність документів, що посвідчують право власності на спадкове майно, спадкоємцям (дітям спадкодавця) відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину, слід знати наступне.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини, яким є день смерті особи, не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1220, ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Таким чином, спадкоємець, за умови постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, так само як і спадкоємець, який подав заяву про прийняття спадщини й у разі не оформлення наступними спадкодавцями своїх прав на спадкове майно після смерті попередніх спадкодавців, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців (наприклад дітей), оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє останніх спадкоємців права на спадщину.
Факт того, що діти спадкодавця (первісного власника майна) за життя не оформили свого права на спадкове майно після смерті спадкодавця, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у спадкоємців, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦКУ відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Якщо спадкоємці (внуки) прийняли спадщину після смерті батьків (дітей спадкодавця - власника майна), то такі внуки мають право на спадкування за законом після смерті батьків, які не завершили процедуру оформлення спадщини від померлих спадкодавців (тобто в них відсутні були правовстановлюючі документи або відомості про їх власність у реєстрі речових прав), у порядку ст. 1261 ЦКУ, а не відповідно до статті 1276 ЦКУ у порядку спадкової трансмісії, як помилково вважав суд першої інстанції у контексті справи КЦСВС від 31.08.2020 р. № 350/1850/17.
ПРАВА СПАДКОЄМЦЯ ВИТРЕБУВАТИ СПАДКОВУ НЕРУХОМІСТЬ ВІД ДОБРОСОВІСНОГО НАБУВАЧА
За правовою позицію КЦСВС згідно з постановою від 30.06.2020 р. № 637/897/17 слідує, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, а тому в силу ч. 3 ст. 388 ЦКУ власник має право витребувати таке майно від добросовісного набувача у всіх випадках.
Зазначена правова позиція підтверджується наступним.
Частиною 2 ст. 328 ЦКУ передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частина 1 ст. 203 ЦКУ регламентує, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 216 ЦКУ передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно зі ст. 1218 ЦКУ до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, що передбачено частиною першою статті 1222 ЦК України.
За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 1 ст. 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Відповідно до ст. 1297 ЦКУ спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Згідно зі ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
За ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦКУ. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦКУ).
Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.
Зазначене відповідає правовій позиції ВСУ в постанові від 23.01.2013 р. N 6-164цс12 та у постановах ВС від 20.05.2020 р. N 303/6974/16-ц, від 04.06.2020 р. N 760/16793/16-ц.
Згідно зі ст. 330 ЦКУ, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Стаття 330 ЦКУ встановлює, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до ст. 388 ЦК У майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
Ст. 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною 1 ст. 388 ЦКУ закріплено право власника на витребування майна від добросовісного набувача у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У постанові ВПВС від 15.05.2019 р. N 522/7636/14-ц вказано, що за змістом статті 388 ЦКУ майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Такий висновок викладено у постанові ВСУ від 24.06.2015 р. Цей висновок також був підтриманий ВПВС, зокрема у постановах від 05.12.2018 р. N 14-247цс18 та N 14-179цс18).
Згідно з ч. 3 ст. 388 ЦКУ якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Писаренко Олександр Олексійович, адвокат з судового супроводу бізнесових і податкових спорів, магістр бізнес адміністрування.
Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua
Лист: Viber Telegram WhatsApp
Новини бюро
ПІДПИСАТИСЯ НА РОЗСИЛКУ
Слідкуйте за новинами Юридичного бюро Писаренка, змінами в законодавстві і останніми тенденціями у вашій сфері. Ми надсилаємо тільки корисні листи.
