Відносини між покупцем та посередником на купівлю авто з аукціону в США та повернення сплаченого завдатку, як правило, оформлюються наступним чином.

Адміністратор вебсайту пише процедуру придбання та привезення авто в Україну з об’ємом і вартістю послуг «експертів» компанії та сторони укладають договір на пошук авто на ринках Європи та Америки.

Покупець заповнює формуляр на вартість і об’єм послуг з підбору авто та надсилає характеристики авто, яке хотів би придбати в США за відповідний бюджет.

За договором посередник як виконавець зобов’язується надати послуги впродовж певного строку, а покупець сплатити завдаток.

Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦКУ завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

За ст. 570 ЦКУ завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Відтак, виплата такого завдатку за договором на пошук авто на аукціонах в Європі чи США та його отримання посередником є підтвердженням наявності у сторін договірних правовідносин і взятих сторонами на себе зобов’язань.

Оскільки після отримання завдатку посередник належних дій тривалий час не вчинює, автомобіля не поставляє, це створює законну підставу для відмови покупця від договору та його розірвання.

Замовник надсилає поштою повідомлення про відмову і розірвання договору з вимогу повернути завдаток.

За ч. 1 ст. 10 «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

За ч. 3 ст. 571 ЦКУ у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За договором виконавець має право присвоїти завдаток лише з дати фактичного надання послуги, якою є повідомлення виконавця американським чи європейським інформаційним партнером та/або будь-яким іншим відповідним учасником ринку про факт виставлення замовнику рахунку або контракту (інвойса або іншого подібного за своєю суттю документа) та/або укладання в будь-якій формі договору купівлі-продажу (або іншої подібної по суті угоди) відносно автомобіля замовником та/або третіми особами в інтересах замовника.

Саме ці документи можуть беззаперечно підтверджувати, що посередником було ефективно надано послуги, а замовником такі послуги отримано.

Оскільки таких документів немає, акти приймання-передачі послуг відсутні, то послуги з пошуку авто в США не надані.

Тому перерахований завдаток підлягає обов’язковому поверненню посередником.

При відмові в добровільному порядку повернути завдаток чи його частину відповідна сума  утримуватиметься посередником безпідставно, оскільки:

• договором передбачений обов’язок повернути завдаток у разі відмови замовника від договору;
• дата настання послуг, після якої завдаток не повертається, так і не настала, так як послуги з пошуку авто в США фактично контрагентом не надані;
• за ч. 3 ст. 571 ЦКУ у разі припинення зобов'язання внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Таким чином, завдаток через неповернення його посередником підлягає стягненню з нього за позовом замовника в судовому порядку.

Для замовлення послуг адвоката: е-мейл info@fides.com.ua, тел. +38 (044) 270 60 46, +38 (050) 719 10 16.

Позаяк за договором виконавець зобов’язується надати виключно консультації з підбору автомобіля на європейських та американських ринках, то на інші послуги має бути окремий письмовий договір.

Треті особи можуть бути залучені виконавцем лише за погодженням замовника, підписавши додаткову угоду.

У порушення цих умов посередник в переписці у месенджері надає замовнику вказівку надіслати кошти в рахунок придбання авто з-за кордону на карткові рахунки підставних осіб, не обумовлених договором, з яким у замовника не має договірних відносин.

Якщо після повідомлення відповідачеві підставні особи не повертають замовникові кошти, їх можна стягнути із останніх при зверненні з позовом до суду.

За ст. 1212 ЦКУ особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події при обмані з авто з США.

Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв’язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦКУ) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

Таким чином, застосування у кожному конкретному випадку положень статей 1212 або 216 ЦК України залежить від обставин, за яких грошові кошти передавалися відповідачу. Наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі ст. 1212 ЦК України. У тому разі, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто правова підстава передачі коштів у момент їх передачі відсутня, до правовідносин застосовується ст. 1212 ЦК України (постанови КЦС ВС від 20.03.2019 р. №607/5422/16-ц; від 26.09.2019 р. №520/4210/18).

Оскільки у підставних осіб не було законних підстав для надання послуг з придбання та привезення авто в Україну і окремих договорів з ними не укладалось, то перераховані їм кошти утримуються ними вочевидь безпідставно і по-шахрайськи, а тому застосовується стаття 1212 ЦКУ і ці кошти стягуються з них по суду при обмані з поставкою автомобіля з США.

Одночасно з позовом не можуть бути надані суду повні анкетні дані власників карток-підставних осіб, зокрема інформація про місце проживання та реєстрації цих відповідачів. Позивачу відомі тільки їх номери банківських карток, повідомлені йому при шахрайському заволодінні коштами.

Тому, для правильного вирішення справи, належного залучення до участі в ній усіх відповідачів є необхідність отримати їх повні анкетні дані, які суд може отримати шляхом доступу до Єдиного державного демографічного реєстру.

У зв’язку з цим разом з позовом подається клопотання про витребування судом відомостей про адреси реєстрації місця проживання чи перебування стосовно відповідачів при обмані з поставкою автомобіля з США.

Також позивач позбавлений можливості надати суду докази, які містять банківську таємницю, на підтвердження інформації про отримання саме відповідачами коштів на картки.

При шахрайстві щодо купівлі автомобіля на аукціоні в США замовник може отримати у своєму банку платіжні інструкції з розшифровкою повних номерів карткових рахунків отримувачів коштів (відповідачів).  

Але в платіжних інструкціях зазначено буде лише номери карткових рахунків отримувачів коштів (підставних осіб), але не їх прізвища, імена та по-батькові.

Для правильного вирішення справи необхідно мати підтвердження того, що  карткові рахунки отримувачів коштів у вказаних платіжних інструкціях дійсно належать відповідачам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Через це доцільно просити суд витребувати у порядку ст. 84 ЦПКУ від банків відомості про клієнтів карткових рахунків, на які замовником здійснювалися платежі, або розкрити банківську таємницю у порядку ст. 348 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації; 9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.

Частиною 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.

Порядок розгляду справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб регламентовано главою 12 розділу IV ЦПК України.

Зокрема ст. 348 ЦПК України містить вимоги до заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи, в ній має бути зазначено: 2) ім’я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім’я представника заявника, коли заява подається представником; 3) найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; 4) обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; 5) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.

При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів. Поряд з цим він може запропонувати  позивачеві чи відповідачеві подати додаткові докази, а в разі, коли сторони не в змозі їх зібрати, а без них правильно вирішити справу неможливо, - за клопотанням сторін сам витребувати такі докази (позиція викладена у п. п. 10, 11 постанови Пленуму ВСУ від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя»).