За п.3 ч.1. ст. 49 Закону «Про виконавче провадження» (далі-Закон) встановленно таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як ліквідація юридичної особи – сторони, якщо виконання їх обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

За ч.ч. 2, 3 ст. 67 Закону у разі ліквідації боржника – юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Користуючись цими нормами, збори учасників боржника приймають рішення про ліквідацію підприємства і створення ліквідаційної комісії, про яке повідомляють державному реєстратору на підставі ст. 105 Цивільного кодексу України та ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (далі-Закон про держреєстрацію). Реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про рішення щодо припинення юридичної особи і дату цього рішення.

Голова ліквідаційної комісії боржника подає заяву до відділу виконавчої служби, яким відкрито виконавче провадження (далі-ВДВС), про закінчення виконавчого провадження, до якої додає копію протоколу рішення учасників про ліквідацію і витяг з реєстру про наявність запису про перебування в стані припинення за ним.

Не дивлячись на те, що підприємство продовжує діяльність як юридична особа, якою управляє голова ліквідаційної комісії, ВДВС виносить постанову про закінчення виконавчого провадження й зняття арештів з майна боржника і передає виконавчий документ самому ж боржнику.

Примусове виконання рішення після цього є неможливим. закінчення виконавчого провадження при ліквідації підприємства боржника

НЕЗАКОННІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА-БОРЖНИКА І ОСКАРЖЕННЯ В СУДІ ПОСТАНОВИ ДЕРЖАВНОГО ВИКОНАВЦЯ ПРО ЗАКІНЧЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Застосування п.3 ч.1. ст. 49 та ч.ч. 2, 3 ст. 67 Закону у відриві від інших норм законодавства, яке регулює припинення юридичних осіб, і закінчення з посиланням на них виконавчого провадження є незаконним з наступних підстав.

За ст. 104 ЦКУ юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 111 ЦКУ юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ст. 33 Закону про держреєстрацію юридична особа припиняється в результаті, зокрема, ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками). Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Ст.ст. 110-112 ЦКУ, які регулюють порядок здійснення ліквідації юридичної особи за рішенням власника, не передбачають мораторію на виконання судових рішень чи задоволення вимог кредиторів.

Норми Господарського кодексу України не передбачають закінчення виконання судового рішення під час процедури припинення юридичної особи та у процедурі добровільної ліквідації зокрема.

Через це виконавче провадження закінченню не підлягає й виконавчі дії повинні здійснюватися до настання обставини, передбаченої в п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону, а саме ліквідації юридичної особи з внесенням до єдиного державного реєстру запису про її припинення за п. 5 ч. 1 ст. 111 ЦКУ.

Отже, при наявності в державному реєстрі відомостей про перебування боржника в процедурі припинення підприємницької діяльності та відсутності інформації про ліквідацію цієї юридичної особи підстави для закриття виконавчого провадження відсутні, а постанова ВДВС про закінчення виконавчого провадження є незаконною.

Закон “Про виконавче провадження” та Господарський процесуальний кодекс України встановлюють можливість стягувача оскаржити постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження начальнику ДВС, якому підпорядкований виконавець, чи до суду, який видав виконавчий документ.

На оскарження відведено 10 днів. закінчення виконавчого провадження при ліквідації підприємства 

В результаті розгляду скарги виноситься ухвала суду про визнання недійсною постанови держвиконавця.

СУДОВА ПРАКТИКА КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Правову позицію щодо незаконності постанов ВДВС про закінчення виконавчого провадження при ліквідації підприємства за рішенням учасників до внесення до реєстру запису про ліквідацію юридичної особи висловив Вищий господарський суд України в постановах від 06.02.2012 р. №61/37, 05.09.2012 р. №2/229, 06.06.2013 р. №34/17-3358-2011, 06.06.2013 р. №10/17-3202-2011.

Висновок: закінчення виконавчого провадження при ліквідації підприємства

У стягувача за виконавчим документом є підстави для успішного оскарження постанови ДВС про закінчення виконавчого провадження при намірах боржника ухилитися від виконання рішення суду через процедуру ліквідації юридичної особи.

Оскарження постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження при ліквідації підприємства є необхідним, інакше виконавчі дії й примусове виконання рішення не здійснюватимуться.

Додаткова інформація з оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця - в “Наших публікаціях”,  також тут , на “Форумі Юридичного бюро Писаренка”, і в темах “Форуму”.