Інформація з переписки в електронній пошті чи месенджерах, безперечно, є електронним доказом, бо є текстовим чи/та мультимедійним повідомленням, придатним для зчитування і відтворення комп'ютером, яке існує та зберігається у вигляді одного чи кількох файлів.

Проте з достовірністю і належністю такого доказу для підтвердження обставин є проблема, якщо файли переписки надсилалися без скріплення ЕЦП.

Так, за ст.ст. 1, 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»:

- електронним є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа;

- для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис;

- накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа; обов'язковим реквізитом електронного документа є обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

За ст. 7 Закону оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством;

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Програмні засоби накладення електронного підпису на документ, а також електронний документообіг, врегульовані законом, працюють таким чином, що з моменту скріплення документа ЕЦП надається гарантія збереження і перевірки цілісності змісту підписаного документа, так само як підтвердження факту одержання таких документів.

За ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа і його допустимість як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відтак, переписка в емейл чи інших мессенджерах має силу електронного документа і може використовуватися як належний доказ в суді, лише при скріпленні ЕЦП.

В протилежному випадку документ в електронній формі не є створеним і не дає можливості ідентифікувати його автора та підтвердити цілісність документа.

Верховний Суд зазначив, що роздруківки електронного листування не можуть вважатись електронними документами (їх копіями), якщо не відповідають нормам статей 5, 7 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг». Також вони не є належними доказами, якщо при створенні не підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи (з можливістю ідентифікувати підписанта), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення. Суд касаційної інстанції відхилив посилання скаржника, що судами безпідставно не взято до уваги наявні в справі докази ведення між сторонами електронної переписки, оскільки листи не підписані кваліфікованим електронним підписом. ВС/КГС №910/1162/19 16.03.2020.

В розвиток зазначеного цікавим є висновок КЦС №524/5556/19 12.01.2021. ВС зазначає, що договір був укладений в електронній формі і підписаний сторонами в порядку ст.ст. 638, 639 ЦК, ст.ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис»; Такі дії позичальника, як вхід у систему кредитора за допомогою логіну та паролю, заповнення заявки, отримання на власний телефон СМС-повідомлення із одноразовим ідентифікатором є належними та допустимими доказами укладення саме ним договору, оскільки не могли бути вчинені ніким іншим; Будь-який вид договору може мати електронну форму, підписувати його потрібно електронним підписом, не кожен електронний договір повинен створюватися як окремий електронний документ; може бути укладений шляхом обміну повідомленнями за допомогою засобів електронної комунікації.

Про порядок укладення договорів в письмовій та електронній формі читайте за цим посиланням.

В ухвалі ВС КГС №916/3027/21 від 24.01.2023 р. щодо електронного листування зазначено протилежне, а саме що повідомлення, відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом і можуть подаватися як роздруківки, до того ж закон не вимагає наявності електронного підпису на електронних доказах.

ВПВС у постанові №916/3027/21 від 21.06.2023 р. виснувала, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 ГПКУ за внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними доказами; суд може розглядати електронне листування як доказ лише в тому випадку, якщо воно дає можливість встановити авторів та його зміст.

За ст. 14 ЦПК єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судом та учасниками судового процесу. Адвокати реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку і можуть подавати процесуальні, інші документи в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

За ст. 42 ГПК України визначено, що якщо електронні докази можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з їх скріпленням електронним цифровим підписом учасника справи і через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Постанова КМУ 03.03.2020 р. №193 "Про реалізацію експериментального проекту щодо забезпечення можливості використання удосконалених електронних підписів і печаток, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів".

За ст. 79 ГПК в редакції після 20.09.2019 р. впроваджено у господарський процес стандарт "вірогідність доказів", який на відміну від "достатності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. За цією статтею наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Цією статтею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Цей підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ у рішенні від 23.08.2016 р. в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN").

Розглядаючи більш детально питання щодо подання електронних доказів, слід зазначити наступне.

За ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя ст. 96 ГПК України). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (ч. 4 ст. 96 ГПКУ).

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 ст. 96 ГПКУ).

КГС ВС згідно постанови від 29.01.2021 р. №922/51/20 за ст.ст. 73, 77, 91, 96 ГПК дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК).

Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

(Також ВС 16.03.2020 р. №910/1162/19, 28.12.2019 р. №922/788/19, 11.06.2019 р. №904/2882/18).

КЦС ВС від 31.03.2021 р. №705/2045/16-ц за ч. 6 ст. 95 ЦПК зауважив, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал цього доказу або електронні докази. Якщо оригінал не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Встановивши, що стороною ставилися під сумнів надані банком чи МФО копії кредитного договору та акцентувалося на необхідність надання оригіналів, а суд звертав на це увагу позивача, проте банк чи МФО не надав їх суду, то такі докази не повинні були братися до уваги судами, а з висновками апеляційного суду про доведеність позовних вимог банку чи МФО в частині розміру кредитної заборгованості погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права, які позбавляють можливості вважати судове рішення ухваленим при повному та всебічному дослідженні обставин справи. З огляду на ч. 6 ст. 95, ч. 5 ст. 100 ЦПК України єдиним належним доказом достовірності наданих копій документів може бути лише дослідження оригіналів та їх співставлення. Вимоги чи заперечення у випадку ненадання стороною оригіналів доказів по договірним правовідносинам мають бути відхилені (КЦС ВС від 10.06.2020 №554/260/17, від 23.12.2020 №757/28231/13-ц, від 06.05.2020 №372/223/17 та ін.).

Суд має ігнорувати електронні докази при неподанні оригіналу при дотриманні відповідною стороною умов ч. 5 ст. 100 ЦПК - у зв’язку з ненаданням оригіналу електронного доказу на клопотання опонента, в якому висловлено сумнів та заявлено про витребування оригіналу (ВС №568/879/17).

НАДСИЛАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ ДО СУДУ

Процесуальні кодекси встановлюють, що процесуальні документи, письмові та електронні докази можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися до суду з використанням ЄСІТС при заповненні форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Відтак, надсилання суду процесуальних документів в електронній формі здійснюється через сервіс «Електронний суд» з реєстрацією офіційної електронної адреси та використанням кваліфікованого електронного підпису.

Отже, офіційним є звернення до суду із процесуальними документами в електронній формі зі скріпленням їх КЕП учасника справи через «Електронний кабінет», а не у будь-який інший спосіб (ВП/ВС №9901/76/21 від 01.07.2021).

Усі документи, подані через сервіс «Електронний суд», є поданими належним чином (ВС КАС №640/1374/19 від 10.09.2019).

Надсилання суду документів електронною поштою з використанням КЕП не відповідає закону (ВП ВС №9901/335/20 від 10.02.2021).