Розглядаючи питання дати звільнення працівника, який перебував на лікарняному, судді ВП ВС у постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 дійшли такого висновку.

Зі змісту статті 40 КЗпП передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті  статті 40 КЗпП України, тобто через нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці (перше речення частини третьої статті 40 КЗпП України).

Розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством. 

ВП ВС не погодився із висновками судів попередніх інстанцій в частині, що на керівника підприємства, який був на лікарняному, не поширюється гарантія неможливості звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, оскільки він звільнений не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі статей 40 і 41 КЗпП України, а за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом, з огляду на таке.

Так, 4 вересня 2019 року КС України ухвалив рішення N 6-р (II)/2019 у справі N 3-425/2018 (6960/18) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України. У цьому рішенні КС України, зокрема, вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини (абзац п'ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).

Враховуючи це та з метою узгодження практики застосування частини третьої статті 40 КЗпП України ВП ВС відступив від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі N 6-156цс12 і від 23 січня 2013 року у справі N 6-127цс12, а також від висновку КЦ ВС, сформульованого у постанові від 16 березня 2020 року у справі N 640/10761/14-ц. ВП ВС зазначив, що гарантія частини третьої статті 40 КЗпП України поширюється на випадки припинення контракту з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Таким чином, у разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).