Висновок податкової перевірки, зазначений вище в п. А, про штучне формування валових витрат з контрагентами, які не виконують податкові зобов’язання, без реальності здійснення господарських операцій є необгрунтованим з наступних підстав:

Позивач зареєстрований платником податків і здійснює господарську діяльність з 2011 р., що підтверджується в Акту, основним видом якої є оптова торгівля товарами господарського призначення згідно витяга з ЄДРПОУ.
Позивач має достатньо трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.
Штат працівників в періоди, охоплені податковою перевіркою, складав 33-15 чоловік, зокрема:
– менеджери;
– завідуючий складом;
– комірник;
– вантажники;
– водії навантажувача.
За період, який перевірявся, по відомостям сплачено працю працівників, з якої утримано податок на доходи фізичних осіб 835 865,12 грн.
До правильності ПДФО та сплати внесків на соціальне страхування з заробітної плати працівників Відповідачем претензій не заявлено, що зазначено в Акту.

Позивач має достатню матеріально-технічну базу для здійснення господарської діяльності.
Вартість власних основних фондів Позивача складала 1 088 569,11 грн. на момент купівлі.
До основних фондів належать, зокрема:
– електричний візок – 4 шт.;
– електричний навантажувач – 1 шт.;
– електричний штабелер – 2 шт.;
– стіл для заміни батарей для електричної техніки – 2 шт.;
– комп’ютерна техніка;
– комп’ютерна програма для складського, бухгалтерського, податкового обліку 1С;
До правильності відображення в обліку та амортизаційних нарахувань на основні фонди Відповідачем претензій не заявлено, що зазначено в Акту.

Офіс Позивача знаходиться в орендованому приміщенні за адресою, вказаною в реквізитах позовної заяви. Договір оренди укладено в 2012 р., що зазначено в Акту.

В перевіряємий період Позивач продавав оптом в Україні переважно товари власного імпорту, імпортовані за контрактом з компанією – резидентом Англії, що підтверджується в Акті.
За вказаним контрактом Позивачем придбано, імпортовано за вантажними митними деклараціями та сплачено побутову техніку та посуд марки на суму 3 992 919,51 доларів США, що становить 40 646 100,00 грн.
Факти імпорту, сплати вказаної суми та відповідність ВМД інформації з АРМу ‘Митниця’ підтверджуються Відповідачем в Акті, а також в додатку 4 – ‘Реєстр суб’єктів, з якими Позивач перебував у відносинах’.

Тому висновок про штучне формування валових витрат не відповідає фактам.

Крім цього, у перевіряємий період Позивач здійснював оптовий продаж побутової техніки та посуду, придбаних у резидента – ТОВ «_____», яке на оцінку податкового органа є фіктивним підприємством (далі –ТОВ «Фіктивне підприємство»), за договорами від 2011 р. та 2013 р.
Перелік видаткових накладних на товари цього поставщика та загальна сума витрат на їх придбання 25 465 200,00 грн. підтверджуються Актом, а також в додатку 4 – “Реєстр суб’єктів, з якими Позивач перебував у відносинах”.
Не дивлячись на витрати 25 465 200,00 грн. на придбання товарів у одного й того ж ТОВ «Фіктивне підприємство», Відповідач зробив висновок, що Позивач завищив валові витрати по цьому поставщику на 17 647 685 грн. (ст. 40 Акту).
Чому вважає, що завищено витрати саме на 17 647 685 грн., по яким саме накладним і з яких підстав, – Відповідач в Акті не зазначає.

Відповідач в Акті не зазначає, які саме податкові зобов’язання, на яку суму, за який період не виконано ТОВ «Фіктивне підприємство» й не наводить належних доказів цьому.

Роблячи висновок про відносини Позивача з фіктивним контрагентом, Відповідач не досліджував ні наявність трудових ресурсів, ні матеріально-технічну базу, ні обсягу й показників господарської діяльності ТОВ «Фіктивне підприємство». 

Для з’ясування реальної господарської діяльності ТОВ «Фіктивне підприємство», його майнового стану, наявності трудових ресурсів, тобто обставин, які доводять оскарження податкового повідомлення-рішення, на клопотання податкового адвоката ухвалою суду витребувано від Східної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області:
– податкові розрахунки форми 1-ДФ, подані ТОВ «Фіктивне підприємство» до ДПІ, за всі звітні квартали за перевіряємий період;
– фінансову звітність, подану ТОВ «Фіктивне підприємство» до ДПІ, за всі звітні квартали за перевіряємий період.

Із наданої ОДПІ м.Харкова інформації вбачається, що за даними податкових розрахунків за ф. 1-ДФ у ТОВ «Фіктивне підприємство» було достатньо трудових ресурсів для реальної господарської діяльності, що підтверджено відомостями про кількість працівників, суми сплаченого їм доходу і утриманого з них податку, зазначеними у вказаній звітності.
З інформації ОДПІ м.Харкова також вбачається, що у ТОВ «Фіктивне підприємство» в період, охоплений податковою перевіркою Позивача, було достатньо основних засобів, оборотних активів, доходів та чистого прибутку від господарської діяльності, що підтверджено відомостями балансових звітів та звітів про фінансові результати за вказані роки.

При оскарженні рішення ДПІ податковий адвокат звертає увагу суду, що з офіційної звітності ТОВ «Фіктивне підприємство» вбачається реальне здійснення господарської діяльності цим контрагентом в обсягах, зазначених в акті податкової перевірки Позивача.
Наданими Східною ОДПІ доказами спростовуються висновки про фіктивність контрагента.

Відповідач не зазначає, які саме інші контрагенти Позивача, яким останній спрямував платежі, не виконують податкові зобов’язання, які саме й за який період, і не наводить цьому доказів.

Тому є безпідставним висновок про транзитні фінансові потоки коштів Позивача через фіктивні підприємства, які не виконують податкових зобов’язань.

Дохід Позивача від реалізації товарів в перевіряємому періоді склав 69 709 015,00 грн.
Підтверджуючи в Акті правильність отримання вказаного валового доходу від конкретних гіпермаркетів і магазинів та зазначаючи в його структурі продаж побутової техніки й посуду, Відповідач не зазначає джерела отримання проданих товарів, хоча стверджує про безтоварність операцій. Позаяк, отримання доходів від гіпермаркетів і магазинів не можливе без реальної передачі товарів.
За період, охоплений перевіркою, Позивачем сплачено при здійсненні реальної господарської діяльності 1 904 919,18 грн. ПДВ по податковим деклараціям, 8 382 288,14 грн. ПДВ та ввізного мита по імпортним ВМД.

Через це усі витрати на придбання товару є правомірними, а висновок податкової перевірки про штучне формування їх частини в розмірі 17 647 685 грн. є необгрунтованим.

Для замовлення послуг: е-мейл info@fides.com.ua, тел. +38 (044) 270 60 46, +38 (050) 719 10 16.

Висновок податкової перевірки в п. В, що операції з ТОВ «Фіктивне підприємство» вчинені на паперових носіях без фактичного їх здійснення і не мають реального товарного характеру є необгрунтованим з наступних підстав: 

ТОВ «Фіктивне підприємство» зареєстровано в 2005 р., з 2015 р. змінило місцезнаходження на м. Харків. Основний вид діяльності – оптова торгівля побутовими електротоварами й апаратурою (за даними Єдиного державного реєстру підприємств і організацій.

Господарські взаємовідносини Позивача та ТОВ «Фіктивне підприємство» включали:
– надання складських послуг та робіт Позивачем цьому замовнику за договором від 2012 р.
– придбання Позивачем побутової техніки й посуду оптом у цього постачальника за договорами від 2011 р. та 2013 р.

Роблячи висновок про купівлю Позивачем товару в ТОВ «Фіктивне підприємство» за договорами лише на паперових носіях без реального здійснення господарських операцій, Відповідач не досліджував ні наявність трудових ресурсів, ні матеріально-технічну базу, ні обсягу й показників господарської діяльності ТОВ «Фіктивне підприємство».

У практиці юриста податкового права щодо реальності господарських операцій судами застосовується принцип «належної податкової обачності». У Постанові від 22.01.2015 р. по справі № 816/1601/14 ВАСУ вказав, що принцип належної податкової обачності випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», за яким платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, здійснені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Вища інстанція адміністративних судів вважає, що у контрагента повинні бути можливості для виготовлення і продажу товару/виконання роботи/надання послуги, що є предметом господарської операції. Тобто, він повинен бути або виробником або продавцем, мати в штаті персонал для надання послуг/виконання робіт, відповідну матеріально-технічну базу і т. д.

ТОВ «Фіктивне підприємство» здійснює господарську діяльність тривалий час, що підтверджується істотним рухом товарів по складу в період з 2012 р., де Позивачем надавалися складські послуги, наявністю реклами в ЗМІ, податковою інформацією, наданою Східною ОДПІ на ухвалу суду про витребування доказів.

За даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна відсутня податкова застава на майно юридичної особи за кодом ЄДРПОУ ТОВ «Фіктивне підприємство». Із цього вбачається відсутність податкового боргу контрагента та достатніх доказів порушення ним податкового законодавства.

До перевірки надано й в Акті зазначено первинні документи й документи податкового обліку, складені Позивачем і/чи ТОВ «Фіктивне підприємство», які свідчать про факти, обсяги й вартість господарських операцій між контрагентами.

Відповідачем не наведено в Акті й не додано доказів про відсутність реальності господарських операцій ТОВ «Фіктивне підприємство».

Тому є необгрунованим висновок про купівлю Позивачем товару у ТОВ «Фіктивне підприємство» лише на паперових носіях.

Висновок Акту в п. С про ненадання до перевірки усіх документів, передбачених правилами оперативного й фінансового обліку, а також умовами договорів, є необгрунтованим з наступних підстав:

Згідно п.п. 44.1. ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Позивачем надавалися для податкової перевірки первинні документи, видаткові накладні, вантажні митні декларації, документи складського обліку за більш ніж 2,5 років.
В т.ч. супровідним листом на запит інспектора під час перевірки подано пояснення та їх документальні підтвердження на 503 аркушах щодо прийняття, оприбуткування, складського та податкового обліку придбаних в ТОВ «Фіктивне підприємство» товарів. Отримання супровідного листа з додатками підтверджено Відповідачем в Акті.
При оскарженні рішення ДПІ податковий адвокат звертає увагу суду на стор. 31 Акту, де зазначено, що перевірка взаємовідносин з ТОВ «Фіктивне підприємство» проводилася вибірковим порядком.

Тому, висновки про відсутність документального підтвердження господарських операцій порушують п.п. 44.1. ПКУ.

Висновок податкової перевірки в п. D про продаж товарів по ціні нижче собівартості є необгрунтованим з наступних підстав:

Як імпортовані, так і придбані в ТОВ «Фіктивне підприємство» товари не реалізовувалися за ціною, нижчою ціни придбання; продаж здійснювався з націнкою від 12% до 72%, що підтверджено Відповідачем на стор. 8 Акту.
Дохід від реалізації товарів в перевіряємому періоді склав 69 709 015,00 грн., а валові витрати господарської діяльності – 64 146 104,00 грн. (ст. 8 Акту).

Через це, посилання Відповідача в Акті на 5 поодиноких випадків за 2,5 років продажу 27 одиниць товару загальною сумою 14 тис. грн. по ціні нижче придбання, здійснене без аналізу причин такого продажу і їх обгрунтованості, не може свідчити про тотальний продаж товарів нижче собівартості і відсутність реальності господарських операцій.

Окружним адміністративним судом м. Києва задоволено позов.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, якщо платник не використовував процедуру адміністративного оскарження, визначається ч. 2 ст. 122 КАСУ - шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про ППР та порушення своїх прав чи інтересів (правова позиція про строк оскарження податкового повідомлення-рішення у постанові КАС ВС від 27.01.22 №160/11673/20).

У 2021 році діяв мораторій на податкові перевірки. Правова позиція ВС від 22.02.22 (підтвердження чинності мораторію у 2021 році й після затвердження постанови КМУ №89, якою цей мораторій спробувано скасувати).

Господарські операції з фіктивним підприємством та показання з протоколу допиту його службових осіб при відсутності вироку суду по ст. 205 ККУ не свідчать про автоматичну незаконність господарських відносин. Ст. 205 КК України охоплювала лише дефекти створення / придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності - прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб - тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з фіктивним підприємством. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях. Ця стаття та інші норми чинного законодавства не містять положень про автоматичну незаконність усіх вчинених таким підприємством господарських операцій (ВП ВС 07.07.2022 р. №160/3364/19 - відступ від правової позиції ВСУ у постанові від 01.12.2015 р. №826/15034/14).

Додатково зі скасування податкових повідомлень-рішень читайте тут, тут, тут, тут і на юридичному форумі.

Щодо адвокатського захисту в кримінальних справах про ухилення від сплати податків - у статті за цим посиланням.