ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СУДОВІЙ СПРАВІ ДО ВИРІШЕННЯ ІНШОЇ, ПРАВОВІ ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Зупинення провадження у справі здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження.

Відтак, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (див. правові висновки у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 р. №904/3935/18, від 29.04.2020 р. №903/611/19, від 18.05.2020 р. №905/1728/14-908/4808/14, від 03.06.2020 р. №910/6674/19, від 20.07.2020 р. №910/11236/19).

Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, у принципі не можуть бути встановлені судом у справі, яка розглядається, з незалежних від нього чи законодавчо зумовлених причин.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у одній із справ.

Неможливість розгляду однієї справи до вирішення іншої виникає тоді, коли обставини, які розглядаються у іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість його юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Метою зупинення провадження у одній справі до розгляду іншої є виявлення обставин, фактів, які не можуть бути з`ясовані у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупиняється (див. висновки ВС у постановах від 19.05.2021 р. №360/2163/20, від 19.05.2021 р. №200/5360/20-а).

ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У ГОСПОДАРСЬКІЙ СПРАВІ ДО ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ ПРО НЕДІЙСНІСТЬ ДОГОВОРУ.

Трапляється, що при розгляді справи про стягнення заборгованості по договору контрагент ініціює оспорювання первинного договору, за яким винила ця заборгованість.

Відповідно до ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто презумпція правомірності правочину не є абсолютною і може бути спростована в судовому розгляді, предметом якого є саме така правомірність чи протиправність.

Коли суд повинен зупинити провадження до вирішення іншої справи про недійсність договору?

За п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадках об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Критерії та поняття для зупинення провадження розтлумачуються в постановах ВСУ від 01.02.2017 р. №6-1957цс16, Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. №18 та інших, наведених далі:

(а) Під «неможливістю розгляду цієї справи» розуміють неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин;

(б) Під «пов`язаною з даною справою іншою справою» розуміють таку іншу справу, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення;

(в) «Іншим судом» є будь-який орган, що входить до складу судової системи України, іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

(Постанови ВС від 15.05.2019 №904/3935/18; від 29.04.2020 №903/611/19, від 18.05.2020 № 905/1728/14-908/4808/14).

Зупинення провадження у господарській справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і при з'ясуванні чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної господарської справи залежить прийняття рішення у цій господарській справі (Постанови ВС від 23.01.2020 р. №917/130/19, від 10.09.2019 р. №922/1962/17 та від 17.12.2019 р. №917/131/19.

В п. 23 постанови ВП ВС від 16.02.2022 №9901/43/21 зазначено, що для зупинення провадження у справі суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

1) чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

2) чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Якщо у справі, що розглядається, суд має достатньо доказів та правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті, то провадження у справі не зупиняється; для зупинення розгляду справи до постановлення рішення в іншій справі не достатньо лише взаємопов`язаності справ (ВС КГС №914/2150/18 від 13.04.2023 р.)

За п. 1 ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно ч. 1 ст. 79 ГПК з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

При розгляді справи за вимогами про стягнення боргу чи іпотеки суд не може виходити за межі таких вимог і вирішити у цій справі питання недійсності первинного правочину. Тому, якщо боржник подає окремий позов з вимогою про визнання правочину недійсним, то коли оскаржуваний договір пов'язаний із похідною вимогою кредитора про стягнення заборгованості, то ці справи пов`язані одна з одною і друга об’єктивно не може бути вирішена до розгляду першої.

За наявності вищевикладених підстав, зупинення провадження у справі є прямо передбаченою ГПК процесуальною дією, яка спрямована на всестороннє і повне встановлення обставин, від яких залежить правильне вирішення справи.

У постанові ВГСУ від 24.12.2012 №5004/701/12 зазначено «Провадження у справі №5004/701/12 зупинено, оскільки предметом розгляду даної справи є звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08.09.2011 р. за невиконання товариством … генерального кредитного договору, тоді як визнання недійсними зазначених договорів є предметом розгляду господарським судом міста Києва у інших двох окремих справах;

Пунктом 5 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що, відповідно до ст.ст. 215,  216 ЦКУ суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину;

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю;

Отже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, від результату розгляду двох інших справ, що є предметом провадження у господарському суді міста Києва, залежить можливість встановлення судом дійсних правовідносин сторін у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки та фактичних обставин останньої».

ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ В ЦИВІЛЬНІЙ СПРАВІ ДО ВИРІШЕННЯ СУДОМ ПИТАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ.

Ухвала про зупинення провадження в цивільній справі до вирішення судом питання у кримінальному провадженні може бути прийнятою з порушенням процесуального та матеріального закону, при неповному зʼясуванні істотних для справи обставин, неналежному дослідженні доказів, невідповідності висновків суду фактам, матеріалам справи та наявним у справі правовідносинам.

За п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В цивільній справі розглядаються виключно цивільно-правові вимоги, наприклад, про витребування квартири при рейдерському заволодінні (шляхом підробки договору купівлі-продажу) чи визнання заповіту недійсним (при доведенні висновком експерта підробки підпису заповідача), які обґрунтовуються вибуттям чи набуттям майна за відсутності правової підстави.

Позов обґрунтовується виключно нормами цивільного права і поданими в справу позивачем та адвокатом доказами, а також заявлено клопотання про витребування доказів судом у зв’язку з неможливістю їх отримання позивачем чи адвокатом самостійно.

Наприклад, ст.ст. 387, 388 ЦКУ, якими обґрунтовується віндикаційний позов, не обумовлюють право позивача витребувати майно від особи, яка незаконно заволоділа ним, з встановленням факту злочинних дій з заволодіння та винесенням вироку щодо винної особи. За цими статтями справа розглядається в порядку цивільного судочинства в позовному провадженні з предметом доказування - вибуття майна з власності позивача всупереч його волі без правової підстави.

В цивільній справі, як правило, позивачем та адвокатом подано докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини предмета судового розгляду, а саме:

• ряд документів в додатку до позову;
• документи в додатку до клопотання про приєднання доказів у справу (зокрема, розширена інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, лист КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо відсутності реєстрації власності на спірну квартиру за підробним договором та довідок-характеристик, зазначених у ньому);
• документи в додатку до заяви про забезпечення позову.

Крім цього, адвокатом, як правило, подаються клопотання про витребування, зокрема, від нотаріусів копій документів нотаріальної та реєстраційної справ з посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири.

Відтак, відсутня об'єктивна неможливість а також залежність розгляду цивільної справи до вирішення кримінальної справи за обвинуваченням підсудного в підробці договору; а зібрані в ній докази дозволяють встановити та оцінити обставини цивільної справи і винести рішення у ній.

Також, предмет доказування в цивільній і кримінальній справі є різним, а тому обставини, які мають бути встановлені судом стосовно цивільних прав на предмет спору, не можуть бути встановлені вироком суду.

Ухвалою про зупинення провадження порушується ст. 82 ЦПКУ, оскільки обставини цивільної справи, навіть при їх можливому встановленні в порядку кримінального судочинства, мають бути доведені належними і допустимими доказами позивачем та відповідачем саме в цивільній справі, а суд має ці докази дослідити безпосередньо.

Верховний Суд України у справі №6-1957цс16 від 01.02.2017 р., скасовуючи ухвалу про зупинення провадження до вирішення судом іншого позову, вказав, що, визначаючи наявність підстав для зупинення провадження, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується у лише тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Оскільки предмет доказування в цивільній справі, що розглядається, та кримінальній справі є різними, то в останній справі не можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав цивільного позову чи умов, від яких залежить можливість його розгляду.

Ухвалою про зупинення провадження порушується ч. 6 ст. 82 ЦПК, за якою вирок суду в кримінальному провадженні є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Відтак, необхідність зупинення провадження у цивільній справі виникає, якщо між кримінальною справою, що розглядається, існує правовий зв'язок, який виражається у тому, що факти, встановлені в одній справі, матимуть значення для іншої справи, і не можуть бути встановлені в іншій.

Якщо предмет цивільної справи безпосередньо не пов'язаний з доведенням чи необхідністю доведення вини особи у злочинних діях, то ухвала щодо неможливості розгляду цивільної справи до розгляду кримінального провадження не відповідає дійсним обставинам.

Ухвалою про зупинення провадження порушується розумність строків. Відповідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом.

ЮРИДИЧНЕ БЮРО ПИСАРЕНКА

тел. (044) 270 6046         тел. (050) 719 10 16

е-мейл: info@fides.com.ua