За ч. 1 ст. 53-1 Закону про ВП особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі – Закон про ТОВ).

Етапи звернення стягнення виконавцем на частку в статутному капіталі товариства за ст. 22 Закону про ТОВ:

1. Виконавець, маючи на виконанні виконавчий документ про стягнення з учасника грошових коштів або про звернення стягнення на частку учасника, передану ним як майновим поручителем у заставу в забезпечення зобов’язання іншої особи, зобов’язаний одночасно з повідомленням товариству про намір звернути стягнення на частку боржника надіслати постанову про накладення на частку арешту. Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб..." не передбачено можливості внесення до ЄДР відомостей про арешт частки в СК за постановою виконавця; тому варто реєструвати обтяження частки в Реєстрі обтяжень рухомого майна, щоб убезпечитися від її продажу боржником. Предметом застави можуть бути передані боржником корпоративні (майнові) права на частку в статутному капіталі товариства. Чинним законодавством України це не заборонено (правовий висновок КГС ВС від 02.12.2020 №912/2751/16);
2. Товариство, після отримання повідомлення виконавця та постанови, надає протягом 30 днів виконавцю та боржнику відомості та доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника;
3. Протягом 15 днів з дня закінчення вказаного 30-денного строку виконавець здійснює розрахунок вартості частки боржника в статутному капіталі відповідно до ч. 8 ст. 24 Закону станом на день, що передував накладенню арешту на частку;
4. Після оцінки вартості частки виконавець пропонує придбати частку іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) за ст. 20 Закону;
5. Покупець сплачує за договором купівлі-продажу вартість частки (продавцем є виконавець);
6. Виконавець передає частку покупцю протягом 10 днів з дня надходження оплати (без оплати договір купівлі-продажу вважається розірваним);
7. Якщо товариство чи інший учасник-покупець не виконають зазначені вище умови чи учасники товариства не скористаються правом на придбання частки, то виконавець реалізує її на аукціоні у загальному порядку за ст. 61 Закону про ВП.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГК приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Друга частина ст. 113 ГКУ говорить про те, що порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Однак закон, який регулює порядок діяльності приватних підприємств, відсутній, тому відсутній і спеціальний порядок звернення стягнення на частку боржника в приватному підприємстві.

ВПВС в постанові від 29 червня 2021 №916/2813/18 дійшла висновків:

Відповідно до частини першої статті 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють з метою одержання прибутку.

Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством. Встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством (зокрема, товариством з обмеженою або додатковою відповідальністю) або кооперативом (зокрема, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об'єднанням), у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема законів України «Про господарські товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію».

Таким чином, при зверненні стягнення на частку боржника в приватному підприємстві необхідно на підставі статутних документів встановити вид підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство і, в залежності від цього, керуватися тією чи іншою процедурою звернення стягнення на частку боржника в ньому.

Частка учасника акціонерного товариства є акцією, на яку може бути звернуто стягнення за загальною процедурою звернення стягнення у виконавчому провадженні. Згідно з ч. 4 ст. 61 Закону «Про виконавче провадження» Національною комісією із цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Мінюстом затверджено «Порядок реалізації на багатосторонньому торговельному майданчику цінних паперів, на які звернено стягнення» рішенням НКЦПФР від 25.12.12 №1853. Процедура звернення стягнення на акції боржника в акціонерному товаристві має достатнє і чітке регулювання, тому утруднень у виконавців не виникає.

Відповідно до ст. 131 ЦКУ звернення стягнення на частину майна повного товариства, пропорційну частці учасника товариства у складеному капіталі, допускається тільки у разі недостатності іншого майна для задоволення вимог кредиторів. У разі недостатності майна учасника повного товариства для виконання його зобов'язань перед кредиторами вони можуть вимагати у встановленому порядку виділу частини майна повного товариства, пропорційної частці учасника-боржника у складеному капіталі товариства.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦКУ до командитного товариства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншим законом. Тому звернення стягнення на частку боржника в командитному товаристві можливе у порядку, передбаченому для повного товариства.

Законом «Про фермерське господарство» не визначено порядку та механізму звернення стягнення на частку (частину частки) члена фермерського господарства.

КАС ВС в постанові від 23.04.21 №340/2214/19 висловився щодо можливості арешту частки, зазначивши про те, що з огляду на наявність у боржника корпоративних прав виконавцем правомірно застосовано такий захід процесуального впливу, як арешт його корпоративних прав. Невизначеність у Законі «Про виконавче провадження» порядку та механізму накладення арешту на корпоративні права фермерського господарства, а також неурегульованість процедури звернення стягнення на корпоративні права члена фермерського господарства Законом «Про фермерське господарство» не може перешкоджати застосуванню такого заходу процесуального примусу, оскільки зважаючи на правову сутність корпоративних прав (їх майновий аспект), підлягають застосуванню приписи ч. 1 ст. 48, ч.ч. 1,2 ст. 56 Закону №1404.

У подальшому КГСВС у постанові від 07.10.21 №922/3059/16 дійшов висновків, що режим спільної сумісної власності подружжя поширюється і на частку в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства; тому стягнення на частку у фермерському господарстві відбувається за аналогією зі стягненням частки в ТОВ.

Частка у статутному капіталі фермерського господарства має обмежену оборотоздатність, а звернення стягнення на частку боржника у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства (в якому частка належить декільком особам - членам сім'ї) реалізовується так:

- за наявності згоди іншого(-их) співвласника(-ів) на визнання за ним(-ми) права на частку в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства звернення стягнення на таку частку здійснюється у порядку, встановленому ст. 366 ЦКУ, з дотриманням переважного права співвласника, передбаченого статтею 362 ЦКУ, на придбання частки;

- у разі відмови іншого(-их) співвласника(-ів) від придбання частки боржника у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства - звернення стягнення на таку частку здійснюється за аналогією зі ст. 131 ЦКУ.

1. Стягнення частки в СК ТОВ є позасудовою процедурою з використанням повноважень виконавця.

Норми ст. 22 Закону про ТОВ є процедурними, які врегульовують порядок виконання судового рішення, і застосовуються на момент вчинення відповідних дій.

Звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється не в судовому порядку, а виключно виконавцем з дотриманням порядку і вимог Закону «Про виконавче провадження» та ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (для прикладу - рішення №363/4137/15-ц від 28.12.2010).

2. Порушення виконавцем переважного права учасників на придбання частки товариства є недотримання процедури, визначеної ст. 22 Закону про ТОВ.

Верховний Суд зазначає, що учасники товариства повинні мати однакові права, незалежно від того, чи відбувається реалізація (передача) майна третій особі добровільно за згодою боржника чи примусово шляхом продажу на аукціоні (публічних торгах).

Перш ніж погоджувати договір про передачу частки стягувачу, відповідно до ч. 5  ст. 22 Закону про ТОВ, що застосовується за аналогією закону (ч. 1 ст. 8 ЦК), виконавець має запропонувати іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до ст. 20 цього Закону, за ціною, що за визначається за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Застосування закону у такий спосіб забезпечує дотримання справедливого балансу між учасниками спірних правовідносин. У такому разі не порушуються права стягувача, який отримує суми виторгу на погашення боргу, оскільки його інтерес передусім полягає в отриманні певної грошової суми на виконання рішення суду, дотримується переважне право інших учасників, що покликане захистити інтереси в придбанні частки та управлінні товариством (КГС ВС від 14.06.2022 р. №904/4790/20).

3. Невірне визначення вартості частки боржника є порушенням процедури реалізації майна і тягне визнання недійсним договору купівлі-продажу частки СК ТОВ.

Так, у справі №915/2330/19 Господарський суд задовольняючи позов визнав, що у момент укладання договору купівлі-продажу відповідачами (виконавцем і покупцем) не додержано вимог ст.ст. 22, 24 Закону про ТОВ та ст. 57 Закону про ВП з огляду на таке.

Визначення вартості майна здійснюється в першу чергу за згодою сторін виконавчого провадження; якщо останні не дійшли згоди щодо вартості майна, вона визначається виконавцем за ринковим цінами, не раніше ніж через 10 днів з дати винесення постанови про арешт майна, з врахуванням особливостей, передбачених Законом про ТОВ.

Така особливість полягає в тому, що вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника та розраховується (оцінюється) станом на день, що передував накладенню арешту на цю частку.

Всупереч наведеному, у справі відповідна оцінка проведена станом на 13.08.2019 (дата накладення арешту), а не станом на 12.08.2019 (день, що передував накладенню арешту).

Тому, суд вважає, що фактично реалізація майна (частки позивача у статутному капіталі ТОВ) в процедурі звернення стягнення на частку учасника була проведена з порушенням чинного законодавства.

Як наслідок договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства між головним державним виконавцем та покупцем визнано недійсним (для прикладу - рішення від 02.07.2020 та ухвала КГСВС від 13.04.2021 р. №915/2330/19).

Щодо способу захисту при порушенні переважного права на купівлю частки в ТОВ - у цій статті.

Про юрисдикцію спорів щодо недійсності продажу частки в статутному капіталі - за цим посиланням.