Позовна давність. Карантин. Воєнний стан.

Позовна давність. Карантин. Воєнний стан. Переривання та продовження.

Позовна давність. Карантин. Воєнний стан.

ПЕРЕРИВАННЯ ТА ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ.

За ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ч. 1 ст. 261 ЦКУ перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч.ч. 2,3 ст. 264 ЦКУ позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Законом від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу доповнено пунктом 12 - «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258… цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Також 17.03.2022 р. набрав чинності Закон від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу доповнено пунктом 19 - «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану продовжуються на строк його дії строки, визначені статтями 257 - 259 ЦКУ (позовна давність, спеціальна позовна давність)».

Відтак, позивач має звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу впродовж 3-х років від дня, коли довідався про їх порушення.

Цей строк переривається пред'явленням позову хоча би до одного з кількох боржників або заявленням позовної вимоги, яка є лише частиною вимоги, на яку він має право.

Якщо день закінчення цього строку стався після 30.03.2020 р. чи 17.03.2022 р., то строк є продовженим на строк дії ковідного карантину та воєнного стану.

ПОЧАТОК ВІДЛІКУ. НАСЛІДКИ ПРОПУСКУ СТРОКУ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі Nº6-2469цс16, зазначено, що "порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше".

У постанові ВС від 17.02.2021 р. Nº278/765/18 зазначено, що формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов’язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об’єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст. 15, 16, 20 ЦКУ), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов’язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача".

Постановою ВПВС від 20.11.2018 р. Nº907/50/16 вказано, що аналіз статті 261 ЦКУ дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. …. Суди дійшли правильного висновку, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

«Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у ст. 261 ЦКУ, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 33 ГПК (у редакції до 15.12.2017) та ст. 74 цього Кодексу (в редакції з 15.12.2017), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше» (ВПВС від 26.11.2019 №914/3224/16).

У постанові ВПВС від 30.01.2019 р. Nº706/1272/14-4 зазначено, що "позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об’єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів".

В постанові ВС КГС від 28.01.2020 р. Nº910/20564/16 зазначено, що за змістом ст. 261 ЦКУ початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов’язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦКУ і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв’язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Застосування позовної давності має забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Позаяк покликання відповідача на сплив позовної давності має істотний вплив на результат судового розгляду, то цьому аргументові суд має обов’язково дати оцінку й обгрунтувати застосування давності чи відхилення доводу відповідача. Згідно з висновками ЄСПЛ принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення у справах "Мала проти України", "Богатова проти України"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", "Руїз Матеос проти Іспанії", постанови ВС №922/2495/20, 902/723/22, 911/1265/21, 910/16004/20, 910/4517/14).

ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ТА ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ В СУДАХ
НАДІШЛІТЬ ВАШ ЗАПИТ ОНЛАЙН

Щодо карантину як форс-мажорної обставини читайте у цій статті на сайті.

Писаренко Олександр Олексійович, адвокат з судового супроводу бізнесових і податкових спорів, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua
Лист:  Viber  Telegram  WhatsApp

2325
Ваша оцінка сторінки:
Середнє: 4 (4 голоси)