Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень її прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, та відшкодування заподіяної шкоди. У разі порушення прав власника земельної ділянки вищезгадані статті дають право такому власнику подати до суду позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, якщо мирним способом ніяк не можна вирішити таку суперечку.

Для початку варто надіслати письмову вимогу не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою особі, яка перешкоджає власнику у реалізації його права користуватися його землею. Також можна звернутися до органів місцевого самоврядування, які мають право розглядати земельні суперечки.

Позивачем в справі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою може бути особа, право власності, оренди, сервітуту або інше речове право якої на земельну ділянку оформлене у порядку, визначеному законом.

Доказами у суперечках про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою можуть бути фото-відео фіксація, показання свідків, численні відповіді з поліції на звернення позивача про порушення його права користуватися його земельною ділянкою, висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи щодо порушення меж суміжної земельної ділянки з боку відповідача на перешкоджання позивачу у користуванні його земельною ділянкою.

Зміст позовних вимог залежить від обставин конкретної справи.

Якщо відповідачем як власником суміжної земельної ділянки у документації з землеустрою для приватизації земельної ділянки встановлено межі землекористування, при винесенні яких у натурі кордон усунуто на територію позивача, то в такому спорі варто просити зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом усунення меж земельної ділянки відповідача із земельної ділянки позивача відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи, відновлення межових знаків, демонтування господарських будівель чи споруд з території позивача на відстань, що відповідає нормам законодавства (справа №264/7673/15).

Якщо за підробленим договором оренди земельної ділянки позивача останній не має права користуватися своєю землею, то ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки є пред'явлення вимоги  про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зокрема шляхом повернення такої ділянки власнику. ВПВС у справі №145/2047/16-ц вказала, що якщо одна зі сторін договору не підписала його, тобто не виявила своєї волі на його укладання, то такий договір є неукладеним і, відповідно, не може бути визнаним недійсним. У такій суперечці для відновлення своїх прав на земельну ділянку її власнику слід також заявити позовну вимогу щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі або права оренди.

Буває, що за результатами земельно-технічної експертизи встановлюється, що раніше встановлені межі земельної ділянки, виділеної в користування позивачеві на підставі рішення ради, порушені з боку суміжних землекористувачів, а сама земельна ділянка позивача внаслідок часткового захоплення з боку суміжних землекористувачів повністю зникла. У позовних вимогах потрібно просити суд не тільки усунути перешкоди в користуванні та володінні належною позивачеві на праві користування земельною ділянкою шляхом демонтажу самовільно встановленої відповідачем огорожі всередині земельної ділянки, а й скасувати рішення органу місцевого самоврядування з визнанням недійсним та скасуванням свідоцтва про право власності на земельну ділянку (справа №301/2534/16-ц).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК).

Отже, приватизація – це отримання у власність земельної ділянки, яка перебувала в користуванні. Тому ч. 1 ст. 118 ЗК можна застосовувати лише коли у заявника є право користування земельною ділянкою, яку він має намір отримати у власність.

Термін «фактичне користування» міститься в законодавств не як титул речового права на землю, а лише як спосіб відновлення меж земельних ділянок (ч. 8 ст. 79-1, ч. 2 ст.107 ЗК). А виникнення права користування на підставі певних документів (а не самого факту) існує в законодавстві багато років.

На сьогодні виникнення будь-якого речового права на землю закон пов’язує з державною реєстрацією цього права, а раніше право користування виникало після отримання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. 1 ст. 125 ЗК в початковій редакції), після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст. 22 ЗК в редакції від 18.12.1990). Навіть у Земельному кодексі УРСР від 08.07.1970 стаття 20 говорила: «Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі». Був виняток: «Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу – в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів» .

Отже, йти шляхом розроблення технічної документації, спираючись на наявність фактичного землекористування, буде помилкою.

У разі «приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок» застосовується ч. 1 ст. 118 ЗК. Структура норми (використання конструкції «у тому числі») вказує, що наявність права власності на жилий будинок не є визначальним критерієм. Таким є приватизація земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації.

Технічна документація замовляється без надання дозволу на її розроблення, тоді як для проекту такий дозвіл потрібен. І надати його (для земель комунальної власності) має місцева рада (ч. 7 ст. 118 ЗК) шляхом прийняття рішення на своїй сесії (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні).