Заповідача при житті навчили ставити свій підпис (під документами тощо).До школи заповідач не ходив зовсім. Навчити його читати не зміг ніхто. Але в судовому процесі щодо визнання заповіту недійсним сторона відповідача стверджує, що вміння ставити підпис (чотири букви з прізвища заповідача) свідчить про його грамотність; що заповідач міг особисто прочитати текст заповіту перед підписанням. ПИТАННЯ: чи означає вміння заповідача ставити свій підпис, що заповідач міг особисто прочитати текст заповіту перед підписанням? Яка судова практика з цього приводу?

Добрий день!
Повідомити про конкретні судові рішення з цього питання не можу, бо у власній практиці не зустрічалося спорів з ідентичним предметом.
Але вміння ставити чотири букви підпису не значить, що заповідач умів читати.
Тут змагальний судовий процес. Доведення неможливості заповідача особисто прочитати текст заповіту - це завдання позивача і збору ним доказів. Чим їх більше і чим переконливіші вони в комплексі, тим вище шанс, що суддя схилиться до неможливості самостійно прочитати заповіт.