Спростування недостовірної інформації в інтернеті, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію.
Спростування недостовірної інформації в інтернеті, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію.
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ АВТОРА ЧИ ВЛАСНИКА САЙТУ СПРОСТУВАТИ НЕПРАВДИВУ ІНФОРМАЦІЮ, ОПУБЛІКОВАНУ НИМИ В ІНТЕРНЕТІ.
Публікацію оновлено 09.02.2025.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є честь, гідність фізичної особи та ділова репутація юридичної особи.
Законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи, фізичної особи - підприємця, адвоката, нотаріуса та інших осіб розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Права на повагу та недоторканість вказаних благ часто порушуються розміщенням негативних даних на сайтах в інтернет, що пояснюється низькими витратами на публікацію і безперешкодною видачею браузерами протягом необмеженого строку зберігання даних за пошуковими запитами, пов’язаними з особою «жертви».
Незалежно від джерела чи форми поширення недостовірної інформації в інтернеті особа, чиї честь, гідність або ділова репутація зазнають негативного впливу, може вимагати припинення порушення її прав (ст.ст. 201, 94 ЦКУ).
Законом визначено, що будь-які відомості та/або дані, збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, є інформацією.
Особа, чиї права порушено поширенням про неї недостовірної інформації, має право на відповідь і на спростування цієї інформації (ст.ст. 94, 201, 277 ЦКУ).
«Жертва», чиї права порушено у засобах масової інформації, має право на відповідь і спростування у тому ж засобі масової інформації. Спростування недостовірної інформації в інтернеті здійснюється особою, яка її поширила, у такий же спосіб, у який вона була поширена.
У випадку опублікування недостовірних даних в друкованому засобі масової інформації вимоги про їх спростування направляються автору і редакції чи засновнику ДЗМІ, який здійснив його підготовку та випуск у світ, відомості про яких відкрито доступні в самому ДЗМІ та державних реєстрах.
Особою, відповідальною за розміщення недостовірної інформації в інтернеті на сайті, є реєстрант та автор даних.
Реєстрантом є особа, яка зареєструвала домен на власне ім’я, і користується та розпоряджається ним. Реєстрантом може бути юридична або фізична особа. Реєстрант як власник домену є відповідальним за використання сайту, поширення на ньому інформації в інтернет, уповноваження інших осіб на публікацію матеріалів.
Отже, потерпілий від недостовірної інформації в інтернеті має право вимагати припинення порушення своїх прав від власника веб-сайту та автора цих даних, якщо його зазначено.
Останні зобов’язані на вимогу та вибір «жертви»:
1) Видалити недостовірну інформацію з сайту;
2) Опублікувати на цьому ж сайті спростування недостовірної інформації в інтернеті у такий же спосіб, у який вона була поширена;
3) Опублікувати на цьому ж сайті відповідь потерпілого на недостовірну інформацію.
Спростуванням даних є зазначення власником сайту чи уповноваженою ним особою, яка їх фактично поширила, про недостовірність даних.
Відповіддю «жертви» на недостовірні дані є висвітлення нею власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення її прав без визнання даних недостовірними.
Вимоги про спростування недостовірної інформації в інтернеті направляються власнику сайту та їх автору.
Згідно з ст. 1 Закону «Про авторське право і суміжні права» власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу. Веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.
Визначення власника веб-сайту здійснюється на підставі довідки «Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет», яка є належним та допустимим доказом; свідоцтвом про акредитацію ОП "Український мережевий інформаційний центр" підтвердив компетентність «Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет» у проведенні фіксації і дослідження змісту веб-сторінок, а також видачі довідок щодо встановлення власників веб-сайтів (ВС від 01.12.2021 №742/287/17). Визначення власника веб-сайту може здійснюватися також на підставі довідки з відомостями про власників вебсайтів (вебсторінок), реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення онлайн-сервісу "WEB-FIX" ТОВ "ВЕБ-ФІКС".
Належним відповідачем у справі про поширення оспорюваної інформації в Інтернеті є автор інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити у позовній заяві; скріншоти у мережі Facebook самі по собі не свідчать про те, що Facebook-акаунт був створений саме відповідачем, а також факт, що саме відповідач під цим Facebook-акаунтом поширив оспорену інформацію; саме цей факт має довести позивач, у т.ч. шляхом звернення до Центру компетенції (ВС від 01.12.2021 №310/6999/19).
Відомості про власника сайту (реєстранта домену) надаються реєстратором - суб’єктом господарювання, який надає послуги, необхідні для технічного забезпечення функціонування доменного імені, на адвокатський запит.
Відомості про реєстратора доступні на спеціальних онлайн-сервісах.
Реєстрант доменного імені вважається власником веб-сайту, належним та допустимим доказом цього є надана позивачем довідка «Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет»; Відповідач вказуючи, що він є реєстрантом доменного імені, а не власником веб-сайту, не зазначив хто ж є власником відповідного веб-сайту, доступ до якого здійснюється через адресу мережі Інтернет, яка складається із зареєстрованого ним доменного імені, чи передавав він повністю або частково іншим особам право користування доменним іменем (ВС від 25.11.2020 №753/7666/19-ц).
Власником веб-сайту є реєстрант доменного імені згідно довідки Центру компетенції, він є належним відповідачем, якщо не надав доказів того, що на час спірної публікації передав це доменне ім`я у власність або користування іншій особі, зокрема, на підставі відповідного договору, а також доказів того, що користування цим доменним ім`ям здійснювалося без належної правової підстави іншою особою (ВС від 09.04.2020 №742/3715/17, від 26.02.2020 №742/3812/18).
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Питання залучення до участі у справі власника веб-сайту залежить від того, чи відомий автор поширеної інформації; якщо автор невідомий або неможливо встановити його особу, а також коли інформація є анонімою і доступ до веб-сайта вільним, то належним відповідачем є власник веб-сайта (постанова ВС від 01.06.2022 №713/1710/19). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником веб-сайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий веб-сайт. У таких випадках, власник веб-сайту визначається у договорі, укладеному з реєстрантом доменного імені. Інформація щодо власника веб-сайту або отримувача послуг хостингу може бути отримана у хостинг-провайдера веб-сайту (п. 6.5 постанови ВПВС від 12.11.19 №904/4494/18).
Реєстратор доменного імені може надати лише дані реєстранта доменного імені, а хостинг-провайдер - про отримувача послуг хостингу; реєстратор доменного імені та хостинг-провайдер не є належними відповідачами, оскільки реєстратор лише надає послуги щодо реєстрації доменного імені; хостинг-провайдер виділяє веб-сервер (дисковий простір) для розміщення програмного забезпечення веб-сайту для забезпечення його функціонування.
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, достеменно невідома, то фізична чи юридична особа може звертатися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації в порядку окремого провадження, з урахуванням принципу розумності на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 277, ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 94 ЦКУ (ВС №504/4099/16-ц від 11.12.2023).
Обов’язковою умовою для задоволення вимоги про спростування даних в інтернеті є їх недостовірність та негативний характер, які шкодять честі, гідності чи діловій репутації.
Підтверджені доказами відомості про обставини, які дійсно існували, навіть якщо вони негативні, спростуванню не підлягають.
Недостовірною вважається інформація в інтернеті, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, перекручено, частково, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них суперечать фактам (Постанова Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. N1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
Негативною є інформація в інтернеті, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм законодавства, вчинення будь-яких неприйнятних дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку «жертви» порушує її право на повагу до гідності, честі, ділової репутації (Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.02.2015 р.).
Недостовірною негативною інформацією, яка порушує право юридичної особи на недоторканість ділової репутації, є наклеп, неправдиві заяви про протиправність, шкідливість, аморальність, тощо її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності.
Фактичне твердження може бути спростоване виключно за умови, що таке твердження не є правдивим. Саме у такий спосіб - розповсюдження неправдивих фактичних тверджень здійснюється порушення однією особою немайнових прав іншої особи.
Цивільний кодекс встановлює, що спростування недостовірної інформації в інтернеті здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Тому, незалежно від умислу чи необережності, розміщення негативних даних на сайті, в т.ч. при їх опублікуванні з іншого джерела та з посиланням на нього, останні підлягають спростуванню власником сайту.
При відмові власника сайту виконати вимоги особи, чия честь, гідність, ділова репутація порушені, спір про визнання їх недостовірними, спростування недостовірної інформації в інтернеті, чи заборону її поширення розглядається судом.
При судовому розгляді необхідним для задоволення позову про спростування неправдивої інформації в інтернеті є доведення позивачем обставин:
а) поширення інформації на сайті відповідача в конкретному домені в конкретний час;
б) поширені дані стосуються саме позивача – «жертви»;
в) поширення саме недостовірної інформації (наклепу, введення в оману, тощо);
г) поширення даних, які або завдають шкоди відповідним немайновим правам позивача, або перешкоджають йому повно і своєчасно їх здійснювати.
У відповідності до ст. 30 Закону «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
У випадку призначення лінгвістичної експертизи судом приймається до уваги надана спеціальним уповноваженим суб`єктом - Центром компетенції за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту веб-сторінки інформація на DVD, яка є додатком до експертного висновку, а не відомості з поданого позивачем цифрового носія DVD, отриманого приватним способом; у справі №757/29455/16-ц суди обґрунтовано віднеслися критично до висновку експертного дослідження Українського бюро лінгвістичних експертиз, оскільки предметом дослідження спеціаліста був відеосюжет, наданий позивачем на оптичному носії DVD-R, та його стенограма, які були отримані з мережі Інтернет (тобто, зроблені/отримані приватним способом) та не є належними доказами на підтвердження факту поширення вказаної інформації в ефірі телеканалу у незмінному вигляді (ухвала ВС від 29.04.2021 №910/4415/19).
ВИМОГИ ПРО ВИДАЛЕННЯ СПІРНОЇ СТАТТІ ІЗ САЙТУ ВІДПОВІДАЧА НЕ Є НАЛЕЖНИМ СПОСОБОМ ЗАХИСТУ.
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.
До спеціальних способів захисту відносяться, зокрема, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (ст. 277 ЦКУ, ст. 43 Закону України «Про медіа»).
У відповідності до ч. 1 ст. 43 Закону «Про медіа» особа, яка вважає, що суб`єктом у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа щодо неї було поширено відомості, які не відповідають дійсності (викладені неповно чи неточно) та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь.
Отже, згідно зі ст. ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, яким є саме спростування, а не фактичне знищення статті (чим за своєю природою є видалення статті з Інтернет ресурсу). Частиною 7 ст. 277 ЦК визначено, що спростування поширеної недостовірної інформації здійснюється у спосіб, у який вона була поширена. Відтак, належним способом захисту порушених прав особи є спростування тієї інформації, яка була поширена та є недостовірною.
У постанові КЦСВС від 14.07.2022 №640/1905/19 Верховний Суд вказав, що застосування такого способу захисту, як видалення інформації з інтернет-сайту відповідача не тільки не переслідує основну мету спростування - повідомлення про недостовірність поширеної інформації, але й глибоко суперечить конституційному праву на свободу своїх поглядів та переконань, а тому використання його в даному випадку є надмірним і недопустимим.
У постанові від 14.07.2021 у справі №757/14418/20-ц ВС сформував висновок про те, що такий спосіб судового захисту, як вилучення інформації, не відповідає змісту позовних вимог і по суті є цензурою діяльності щодо певної особи, що співпадає з позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною у рішенні від 16.07.2013 у справі «Wegrzynowski and Smolczewski проти Польщі» (заява № 33846/07): роль судових органів не полягала в переписуванні подій через винесення остаточних судових рішень і ухвалення постанов про видалення з публічного домену всіх слідів публікації, які могли бути знайдені в минулому, для того, щоб визнати необґрунтованим заплямування репутації окремих осіб. Більш того, законний інтерес суспільства в питанні доступу до публічних Інтернет-архівів преси захищається статтею 10 Конвенції.
Вимоги про видалення спірної статті із сайту відповідача не підлягають задоволенню як такі, що не є належним способом захисту порушеного права.
Суб’єкт відносин у сфері інформації може також вимагати відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої порушенням його честі, гідності, ділової репутації (ст. 23 ЦКУ).
Зверненню з позовом про відшкодування шкоди до власника домена та автора недостовірної інформації в Інтернеті має передувати отримання достатніх і достовірних доказів факту й часу розміщення на його сайті неправдивих даних та їх змісту.
Такими доказами можуть бути звіт із застосуванням онлайн-сервісу “WEB-FIX” про фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет, довідка з відомостями про власників веб-сайтів /реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення, видані ДП “Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет” Консорціуму “Український центр підтримки номерів і адрес”, або ТОВ "ВЕБ-ФІКС".
Звіт Центру компетенції за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет є належним доказом і не є висновком експерта в розумінні ст.ст. 102, 106 ЦПКУ; підставою для складання висновку/звіту Центру компетенції є свідоцтво про акредитацію, видане ОП "Український мережевий інформаційний центр"; згідно з п. 15 Порядку надання послуг, затвердженого ОП УМІЦ, експертний висновок оформлюється в паперовій формі на бланку Центру компетенції, підписується його директором та засвідчуються відбитком печатки Центру компетенції, прошивається з додатками, оформленими в паперовій формі, скріплюється печаткою Центру компетенції на звороті останньої сторінки та видається заявнику; Центром компетенції з 11.01.2021 перейменовано назву документа "Експертний висновок" на "Звіт" для уникнення сплутування з висновками судових експертів, без зміни змісту цього документа та порядку його видачі (ВС від 27.01.2021 №753/13197/18).
При відсутності вказаних доказів, у випадку видалення власником недостовірної інформації з сайту після подання позову, перспектива задоволення позову є примарною.
Щодо захисту фізичної особи від незаконного використання в інтернеті її імені та ділової репутації читайте за цим покликанням.
Відповіді на запити: Спростування недостовірної інформації в інтернеті. Позов про захист честі, гідності, ділової репутації. Зобов'язання автора та власника сайту спростувати неправдиву інформацію, опубліковану ними в інтернеті. Визнання недостовірною та спростування неправдивої інформації в інтернеті, заборона її поширення, видалення з сайту.
Писаренко Олександр Олексійович, адвокат з судового супроводу бізнесових і податкових спорів, магістр бізнес адміністрування.
Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua
Лист: Viber Telegram WhatsApp
Новини бюро
ПІДПИСАТИСЯ НА РОЗСИЛКУ
Слідкуйте за новинами Юридичного бюро Писаренка, змінами в законодавстві і останніми тенденціями у вашій сфері. Ми надсилаємо тільки корисні листи.
