Зловживання процесуальними правами в судовому розгляді.

Зловживання процесуальними правами в судовому процесі.

Зловживання процесуальними правами в судовому розгляді.

ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВАМИ В РІЗНИХ ВИДАХ ПРОЦЕСУ.

Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв’язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання.

Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв’язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.

Так, за ст. 43 ЦПК України законодавець визначив процесуальні права та обов’язки учасників справи. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас, учасник справи зобов’язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою цієї статті визначений перелік дій сторони, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами, зокрема, вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

За ч. ч. 3, 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Із приписів цієї статті вбачається, що суд зобов'язаний вживати заходів у разі невиконання учасником справи його обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Види заходів процесуального примусу визначені частиною 1 статті 144 ЦПК України, а саме: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Так, у справі № 530/725/18 згідно з Постановою КЦ ВС від 20 червня 2019 року має місце зловживання процесуальними правами заявником у вигляді систематичного вчинення дій спрямовані на затягування розгляду справи, подаючи кожного разу апеляційну скаргу на той самий об'єкт оскарження без дотримання вимог ЦПК України, не сплачуючи жодного разу судовий збір, не виконуючи вимоги ухвал суду про необхідність усунути недоліки та сплатити судовий збір і зазначити поважні причини пропуску процесуального строку для подачі апеляційної скарги.

Враховуючи справу "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07 липня 1989 року в якій Європейський суд з прав людини наголошував, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07 липня 1989 року).

На думку суддів КЦ ВС Апеляційний суд обґрунтовано визнав такі дії заявника зловживанням своїми процесуальними правами, що фактично унеможливлює здійснення судом першої інстанції своєчасного розгляду справи впродовж розумних строків, та стягнув в дохід державного бюджету штраф у якості заходу процесуального примусу в сумі 3000 грн.

Додатковим прикладом зловживанням процесуальними правами є справа № 757/32769/15-ц.

За п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню.

Так, у справі № 757/32769/15-ц згідно з Ухвалою від 16 квітня 2019 року судді КЦ ВС визнали дії адвоката у вигляді подання касаційної скарги в інтересах клієнта на постанову ВС, яка не підлягає оскарженню на підставі п. 1 ч. 2. ст. 394 ЦПК України, зловживанням процесуальними правами, крім того, суд дійшов висновків про застосування до адвоката за зловживання процесуальними правами, заходу процесуального примусу (згідно з частиною четвертою статті 44 ЦПК України ) у вигляді штрафу в дохід державного бюджету в сумі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 842,00 грн., виходячи з наступного.

Касаційну скаргу подано до Верховного Суду та підписано адвокатом, який згідно з даними Єдиного реєстром адвокатів України має статус адвоката на підставі свідоцтва від 25 грудня 2017 року про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а отже особа, яка звертається за правовою допомогою вправі очікувати, що особа - адвокат здатен її здійснити.

Подаючи вказану касаційну скаргу, як адвокат, достовірно знав про те, що касаційне провадження за нею не може бути відкрито, оскільки відповідно до пункту 1 частини друга статті 394 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, а отже не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, зазначені обставини свідчать про зловживання адвокатом своїми процесуальними правами, як представника особи, яку він представляє.

З огляду на зазначене, касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах, якої діє адвокат, необхідно повернути заявниці.

РОЗСУД СУДУ ПРИ ВСТАНОВЛЕННІ ЗЛОВЖИВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ ЗА КАСУ

Розглянемо випадки зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві.

За ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

За ст. 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Одним із заходів процесуального примусу є штраф (п. 5 ч. 1 ст. 145 КАС України).

Відповідно до ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Відтак, суд може визнати зловживанням процесуальними правами конкретні дії учасників справи, що свідчать про невиконання процесуальних обов'язків. Кваліфікація тих чи інших дій як зловживання правами здійснюється судом з огляду на обставини справи та, з урахуванням мети, яку переслідував учасник справи.

Зловживання процесуальними правами має місце й у випадках неодноразової подачі особою заяв на відвід судді чи колегії суддів.

Як наслідок, суд може визнати дії сторони зловживанням процесуальними правами, залишити заяву про відвід без розгляду та застосувати до такої особи заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Підтвердженням наведених доводів є правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 04 серпня 2020 року у справі № 183/6913/16, згідно якої судді прийшли до висновку, що двічі подання заяви про відвід колегії суддів, які пов’язані з незгодою позивача з однією ухвалою є фактичним зловживанням процесуальних прав, оскільки заявляючи відвід, учасник справи повинен був навести причини для відводу, які принаймні беззаперечно свідчать про певні обставини, це одна з ознак обґрунтованості відводу.

Таким чином, у справі яка розглядалася КАС ВС, рішення апеляційного суду про застосування до скаржника заходів примусу у вигляді штрафу було залишено без змін.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ НЕ СВІДЧАТЬ ПРО ЗЛОВЖИВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ ПРИ ПОДАННІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

До обставин, які не свідчать про зловживання стороною своїми процесуальними правами під час подання апеляційної скарги, слід віднести випадки, коли особа не знаючи про ухвалу суду про залишення її апеляційної скарги без руху, у зв’язку із неотриманням копії такого рішення, подає апеляційну скаргу повторно, але вже на інше судове рішення у даному провадженні, при цьому скаржником повторно не було надано доказів сплати судового збору, такі дії не будуть визнаватися як зловживання стороною своїми процесуальними правами на підставі ст. 44 ЦПК України, з огляду на таке.

Так, у Постанові КЦ ВС від 23 листопада 2019 року у справі № 521/13969/17, де була подібна ситуація, Суд дійшов висновку, що по кожній окремій апеляційній скарзі вчиняються окремо процесуальні дії, які передбачені для апеляційного суду. Подача нової апеляційної скарги, якщо це не заборонено ЦПК України, не є зловживанням процесуальними правами, а є вчиненням дозволених процесуальним законом процесуальних дій.

Причому, наведена позиція підтверджується наступними аргументами.

Як вбачається із матеріалів справи особою до якої було застосовано заходи примусу у виді штрафу,  було подано дві апеляційні скарги на різні судові рішення, при цьому, двічі особою не було надано доказів про сплату судового збору, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції на підставі ст. 357 ЦПК України повернув скаргу особі.

Також, апеляційний суд зазначив, що оскільки обставини, що стали підставою для повернення попередньої  скарги, не перестали існувати, що у відповідності до частини шостої статті 185 ЦПК України перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду.

Так, за ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

КЦ ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини першої статті 44 ЦПК України дійшов передчасного висновку про те, що подача 14 лютого 2018 року адвокатом в інтересах відповідача ОСОБА_2 апеляційної скарги є зловживанням процесуальними правами, оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 не отримував копію ухвали апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2018 року про залишення поданої ним апеляційної скарги без руху, а адвокату така ухвала не направлялась взагалі.

При цьому апеляційний суд не врахував, що по кожній окремій апеляційній скарзі вчиняються окремо процесуальні дії, які передбачені для апеляційного суду. Подача нової апеляційної скарги, якщо це не заборонено ЦПК України, не є зловживанням процесуальними правами, а є вчиненням дозволених процесуальним законом процесуальних дій.

Відтак, наведені обставини справи не свідчать про зловживання стороною своїми процесуальними правами особою, яка подає апеляційну скаргу.

Ураховуючи викладене, колегія суддів КЦ ВС визнала оскаржувану ухвала апеляційного суду про застосування до особи заходу примусу у виді штрафу незаконною та таку, що підлягає скасуванню.

ЗЛОВЖИВАННЯ ПРАВАМИ ПРИ ПОДАННІ ІДЕНТИЧНИХ ЗАЯВ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

За п. 3 ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання.

За ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Із аналізу правових норм процесуального законодавства та судової практики КГС ВС, згідно Постанови від 07 вересня 2020 року у справі № 910/16497/19, вбачається, що в діях особи, яка подає дві ідентичні заяви про забезпечення позову не має місця зловживання процесуальними правами, навпроти, такі дії свідчать тільки про належне користування такою особою процесуальними правами, яке надане йому чинним законодавством України.

Причому правова позиція КГС ВС полягає у наступному.

Так, за ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За частиною другою наведеної статті встановлений перелік конкретних обставин, згідно яких, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.

При цьому, Суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі N 58/505 та від 28.04.2020 у справі №910/6245/19.

Суд враховує, що лише у п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПКУ передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.

Разом з тим, наведена норма чи будь-яка інша норма Господарського процесуального кодексу України не містить імперативної заборони подавати клопотання (заяви) для вирішення питання за відсутності інших підстав або нових обставин, а лише надає можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин, і, що важливо для конкретної даної ситуації, - за умови якщо таке питання вже вирішено судом.

Побідна правова позиція викладена у постанові ВС від 20.08.2020 у справі N 50з-20.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що подання Банком до місцевого господарського суду заяви про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову до подання позову (з урахуванням вирішення цього питання у справі N 910/16497/19, відсутності заборони щодо повторного звернення до суду зі заявою про забезпечення позову, відсутністю впливу заявника на автоматизований розподіл заяв судом) свідчать про належне користування позивачем правами, наданими йому чинним законодавством України.

Відтак, доводи зкаржника про зловживання заявником своїми процесуальними правами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки жодним чином не базуються на приписах Господарського процесуального кодексу України.

ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ ЧЕРЕЗ ЗЛОВЖИВАННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИМИ ПРАВАМИ

Розглядаючи питання про повернення позовної заяви через зловживання процесуальними правами, слід скористатися правовою позицією ВП ВС згідно з Постановою від 14.03.2019 р. №9901/34/19. При цьому, позивачем у поданій до суду заяві використовувалась нецензурна лексика, образливі і лайливі слова і т.п, що на думку суддів ВП ВС свідчить про зловживанням процесуальних прав та дає підстави для повернення такої заяви позивачу.

Так, у справі яка розглядалася, дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, колегія суддів ВП ВС вказали наступне.

Частиною четвертою статті 169 КАС передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо:

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;

2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання;

3) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

4) позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спорів у випадках, в яких законом визначено обов'язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору;

5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

6) порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу);

8) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 цього Кодексу;

9) у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Наведеною нормою не встановлено такої підстави для повернення позовної заяви, як зловживання процесуальними правами.

Водночас за правилами ч. 3 ст. 45 КАС,  якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 КАС суд з урахуванням конкретних обставин справи може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

ВП ВС відхиляє доводи скаржника про те, що вказана судом першої інстанції підстава для висновку про зловживання позивачем його процесуальними правами не входить до наведеного частиною другою статті 45 КАС переліку, адже за змістом абзацу першого цієї статті такий перелік не є вичерпним.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС).

Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини п'ятої статті 44 КАС).

ВЕДЕННЯ СУДОВИХ СПРАВ У МАЙНОВИХ І ПОДАТКОВИХ СПОРАХ
НАДІШЛІТЬ ВАШ ЗАПИТ

На переконання Великої Палати Верховного Суду, використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС.

Обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт "а" пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах "Ржегак проти Чеської Республіки" від 14 травня 2004 року, заява N 67208/01, "Дюрінже та Грандж проти Франції" від 4 лютого 2003 року, заяви N 61164/00 і N 18589/02, "Guntis Apinis проти Латвії" від 20 вересня 2011 року, заява N 46549/06).

Ураховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про допущення позивачем зловживання його процесуальними правами, а відтак і наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі ч.1 3  ст. 45 КАС, ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, аргументи скаржника цих висновків не спростовують.

Писаренко Олександр Олексійович, адвокат з судового супроводу бізнесових і податкових спорів, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua

261
Ваша оцінка сторінки:
Голоси відсутні