На перший погляд, визначення підсудності судових спорів учасником яких є державний реєстратор є доволі простим, оскільки реєстратори здійснюють публічно-владні управлінські функції із зовнішньої сторони такий спір може нести публічно-правовий характер.

Проте, процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Тому потрібно, виходячи «від зворотного», розібратися у підвідомчості розгляду справ, що мають публічно-правовий характер, адміністративними судами.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Незважаючи на відсутність чіткої підвідомчості спорів про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, Велика Палата Верховного суду, маючи на мені заповнити цю прогалину закону, у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 дійшла висновку, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинні розглядатись за правилами господарського судочинства.

Даний висновок Великої Палати Верховного Суду підтверджується наступними аргументами:

1. Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки).
2. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР суб`єктом владних повноважень запису про припинення юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах.
3. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Такий та подібний до нього правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19).

Враховуючи зазначене, позов про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи  повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Є справи з позовними вимогами щодо скасування державної реєстрації юридичної особи, де позивач просить суд відмінити державну реєстрацію юридичної особи та зобов’язати державного реєстратора вчинити певні дії.

Цікавою є окрема думка суддів на питання підвідомчості та правильності позовних вимог в таких справах про скасування державної реєстрації, викладена до постанови Великої палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі № 473/2005/19, суть якої полягає в наступному.

На думку позивача спір у таких справах виникає у зв`язку з неправомірним створенням та державною реєстрацією ОСББ.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється лише шляхом реорганізації або ліквідації. Як не можна скасувати народження фізичної особи так і неможливо скасувати державну реєстрацію вже створеної юридичної особи.

Якщо ОСББ існувало багато років і набуло майно у власність, ним укладені договори, воно має зобов`язання, працівників, таке ОСББ, як юридична особа, може припинити діяльність виключно в порядку, передбаченому законом. При цьому процедура ліквідації юридичної особи передбачає низку обов`язкових дій погашення існуючої кредиторської заборгованості, відчуження активів, звільнення працівників, передання документів до архіву тощо. Лише після вчинення цих дій і подання державному реєстратору відповідних документів в реєстр вноситься запис про припинення юридичної особи (а не запис про скасування її державної реєстрації).

Так за ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.