Недійсність договору при недійсності рішення загальних зборів про повноваження директора.

Недійсність договору при недійсності рішення загальних зборів учасників.

Недійсність договору при недійсності рішення загальних зборів про повноваження директора.

ПИТАННЯ НЕДІЙСНОСТІ ПРАВОЧИНУ, УКЛАДЕНОГО КЕРІВНИКОМ, ПРИ ВИЗНАННІ НЕДІЙСНИМ РІШЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ ПРО ЙОГО ОБРАННЯ.

Всупереч частому припущенню, що визнання недійсним рішення загальних зборів про обрання директора / тимчасового виконувача обов’язків тягне визнання недійсними укладених ним договорів,  закон та судова практика дають для цього підстави у обмежених випадках.

Так, за ст. 92 ЦКУ юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; 

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом;

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень;

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За ст. 99 ЦКУ загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад;

Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

За ст. 39 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов’язків.

За ст. 207 ЦКУ правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

ВИХОДЯЧИ З УКАЗАНОГО, ЛЕГІТИМНІСТЬ УКЛАДЕННЯ ТОВАРИСТВОМ ПРАВОЧИНІВ МАЄ МІСЦЕ ПРИ УМОВАХ:

  • відповідності особи, яка діє від імені його імені, умовам статуту та закону;
  • відповідності рішення загальних зборів про обрання особи, яка діє від імені його імені, порядку створення органів товариства, визначених статутом та законом; 
  • відповідності дій особи від імені товариства обсягу її повноважень, визначених статутом та рішенням загальних зборів;
  • прийняття рішення загальних зборів про обрання тимчасового виконувача обов’язків керівника при тимчасовому відстороненні попереднього від виконання повноважень;
  • обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи при укладенні договорів із контрагентами має юридичну силу тільки тоді, коли контрагент про них знав чи міг знати.

Відтак, легітимність правочинів товариства залежить від правомірності рішення загальних зборів про обрання представника та об’єктивної можливості контрагента знати про обмеження його повноважень.

За ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, зокрема про наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності (зокрема, повноважень). Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що за ст. 237 ЦКУ утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами. 

Якщо директор товариства чи тимчасовий виконувач його обов’язків обраний рішенням загальних зборів, яке в подальшому визнане недійсним, то судове рішення свідчить про відсутність повноважень в такої особи на укладення договорів з дати таких зборів.

Проте правочини, укладені ним між датою недійсних загальних зборів та датою набрання чинності судовим рішенням, є дійсними, оскільки контрагенти об’єктивно не могли знати про відсутність повноважень представника до дня набрання чинності судовим рішенням/внесення змін в ЄДР.

Недоліки в обсязі повноважень директора чи представника товариства у правовідносинах з третіми особами можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства рішень загальних зборів.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття рішень загальних зборів про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання кенрівника чи виконуючого обов'язки стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010).

Визначення обсягу повноважень директора/виконувача обов'язків та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами товариства та такої особи, тому сам лише факт учинення керівником протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених ним від імені товариства з третіми особами.    

За п. 42 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 р.  N 13  «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні спорів щодо визнання недійсними правочинів, укладених  виконавчим  органом господарського товариства,  рішення загальних зборів про обрання якого на посаду  визнано  у  суді  недійсним,  необхідно  враховувати ч. 3 ст. 92 та ст. 241 ЦКУ про те, що обмеження   повноважень   щодо  представництва юрособи  не  має  юридичної  сили, за виключенням,  коли третя  особа  знала  чи  за  всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.  Це положення  є гарантією   стабільності  майнового  обороту  і  загальноприйнятим стандартом у  світовій  практиці,  зокрема  відповідно  до  Першої директиви  68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 р.

Дефекти волі товариства як правило перебувають за межами контролю зі сторони третіх осіб і тому розумно не можуть викликати у них сумнівів у правомірності дій представника товариства.

Тому договори, укладені виконавчим органом товариства при дефектах реалізації волі його учасників у недійсних рішеннях загальних зборів, як правило не можуть бути визнані недійсними.   

ВИКЛЮЧЕННЯМ Є УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ КОНТРАГЕНТОМ ПРИ ОБІЗНАНОСТІ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПОВНОВАЖЕНЬ

Виключенням є випадки, коли контрагенти по всім обставинам знали чи повинні були знати про відсутність повноважень і діяли при врахуванні такої обізнаності чи презумпції (наприклад, укладення договору між учасником товариства та товариством в особі нового директора чи виконувача його обов’язків при порушенні порядку скликання чи проведення загальних зборів про його обрання).

В такому випадку договір може бути визнаний недійсним, якщо буде встановлено, що сам контрагент діяв недобросовісно і нерозумно. Тобто знав або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

За ст.ст. 92, 203, 215 ЦКУ договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом / тимчасовим виконувачем його обов’язків з контрагентом, може бути визнаний недійсним через порушення обмеження повноважень щодо представництва, які існували на момент укладення правочину. 

При визнанні судом недійсним рішення загальних зборів учасників про обрання представника / виконавчого органу / визначення їх повноважень, це рішення є недійсним з дати його прийняття.

Для вирішення в подальшому спору про визнання недійсним договору, укладеного такою особою в період, коли рішення загальних зборів учасників товариства було дійсне, зазначена обставина має правове значення й підтверджує, що на час укладення спірного правочину повноваження щодо представництва товариства у вказаної особи були відсутні чи обмежені.

Але, за ч. 3 ст. 92 ЦКУ  встановлено виняток щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень. Для третьої особи, яка уклала договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в т.ч. й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Відтак, визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може бути єдиною підставою для визнання недійсним договору. Правочин може бути визнаний недійсним з цієї підстави при  встановленні, що третя особа-контрагент за договором діяла недобросовісно і нерозумно. При вирішенні такого позову обов'язковому врахуванню підлягають обставини укладення спірного договору, поведінка контрагента - чи знав він про обмеження повноважень директора, чи за всіма обставинами міг знати про це або передбачати.

Визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, зокрема, про уповноваження директора на продаж цінного майна, не є підставою для визнання недійсними укладених договорів, оскільки ухвалене і набрало законної сили після їх укладення, а питання дійсності чи недійсності спірних договорів за положеннями ст. 215 ЦКУ має вирішуватися з огляду на обставини, які мали місце в момент їх вчинення. Для визнання недійсними договорів, укладених директором, не має самостійного юридичного значення сам по собі факт, що судом згодом визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, на підставі якого директор діяв на момент укладення цих договорів. Правочини можуть бути визнані недійсними, якщо буде встановлено, що контрагент юридичної особи за договором діяв недобросовісно і нерозумно, знав або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження в повноваженнях директора юридичної особи.

ЮРИДИЧНИЙ СУПРОВІД ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМИ ПРАВОЧИНІВ / РІШЕНЬ ЗБОРІВ
НАДІСЛАТИ ЗАПИТ

Через характер понять добросовісності й розумності, відсутня можливість закріплення в законі їх виключних ознак. Крім цього, поняття мають застосовуватися з урахуванням конкретних обставин справи. За основу береться ст.ст. 3, 12 ЦКУ.

Висновок про добросовісність поведінки контрагента залежить від того, чи відповідало укладення договору його внутрішній волі, чи бажав він реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення спірного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за спірним договором, чи не було залучення  третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Вважається, що третя особа діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це, не могла не знати про обмеження в повноваженнях директора товариства в частині відчуження майна чи набуття обов'язків за договором. 

13.03.2017. № 6-147цс17;  27.04.2016. № 6-62цс16.; 09.11.2016. № 6-2063цс16; 30.11.2016. № 6-2363цс16.; 12.07.2017. № 910/31610/15; 19.06.2018. № 908/4550/15; 03.12.2019  904/10956/16; 

Писаренко Олександр Олексійович, адвокат з судового супроводу бізнесових і податкових спорів, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua

1083
Ваша оцінка сторінки:
Середнє: 5 (1 голос)