Не можуть вважатись одержаними внаслідок вчинення злочину кошти або інше майно, якими особа не заволоділа шляхом вчинення злочину, а лише незаконно утримала, приховала, не передала державі за наявності обов’язку це зробити, зокрема:

• кошти, не сплачені як податки, збори, інші обов’язкові платежі;
• не повернена чи прихована виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) або приховані товари чи інші матеріальні цінності, отримані від такої виручки, оскільки в подібних випадках має місце не одержання коштів та іншого майна злочинним шляхом, а незаконне (злочинне) розпорядження ними (якщо право власності на них особа набула законно).

Не повинні визнаватися предметом легалізації також контрабандно ввезені в Україну товари та інші предмети, зазначені у диспозиції ч. 1 ст. 201 КК, якщо вони були одержані (здобуті) за межами України не злочинним шляхом, а придбані законно, а також кошти, одержані не внаслідок вчинення предикатного діяння, а в результаті проведення фінансових операцій з використанням банківських рахунків підприємств, які мають ознаки фіктивності.

Не є предметом легалізації також кошти або інше майно, одержані внаслідок здійснення службовою особою без письмового узгодження з податковим органом операцій з активами, що перебувають у податковій заставі і в подальшому використовуються суб’єктом господарювання-юридичною особою при здійсненні господарської діяльності, оскільки такі активи мають легальне походження.

Не є предметом легалізації кошти (незалежно від їх розміру), одержані як субсидії, субвенції, дотації чи кредити внаслідок надання неправдивої інформації суб’єктами, зазначеними в диспозиції ч. 1 ст. 222 КК, вказаним у цій нормі Закону кредиторам, хоча з такими коштами надалі і вчинюються діяння, перелічені у ст. 209 КК, оскільки ці кошти одержуються офіційно (легально) і злочин, склад якого передбачений ч. 1 ст. 222 КК, не містить усіх ознак предикатного діяння, визначеного у п. 1 примітки до ст. 209 КК (Постанова Пленуму ВСУ від 15.04.2005 р. №5).

І. Одержання коштів у кредит із дотриманням відповідного порядку, але з наданням неправдивих даних, не утворює складу легалізації (відмивання) доходів за ст. 209 КК.

Обставини справи.

Керівника приватного підприємства (далі — ПП) визнано винним у тому, що він з лютого по грудень 2004 р., використовуючи своє службове становище, із корисливих спонукань, знаючи, що ПП не має найманих працівників і з 2003 р. не отримує прибутку та не виплачує заробітну плату, підробив документи — довідки про заробітну плату на ім’я К.Н., К.С., Л., Г., Ж.Н. та на власне ім’я, на підставі яких отримав у кредитній спілці кредити на загальну суму 80 тис. грн., які використав для здійснення фінансово-господарської діяльності ПП.

Колегія суддів ВСУ, переглядаючи справу, скасувала вирок і закрила провадження за відсутністю складу злочину, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Для злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК, характерні спеціальні ознаки і предметом легалізації можуть бути лише кошти чи майно, одержані обов’язково внаслідок вчинення протиправного (предикатного) діяння.

Об’єктивною стороною зазначеного злочину є встановлений порядок запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, передусім з метою недопущення надання правомірного вигляду джерелам походження, володінню, використанню або розпорядженню такими доходами.

Оскільки засуджений одержав у кредит гроші офіційно (легально), тому джерело їх одержання не потребує надання йому правомірного вигляду. Відтак, склад злочину відсутній (витяг з Ухвала Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 серпня 2008 р.).

ІІ. Якщо суд встановить, що обвинуваченим не вчинено предикатного злочину і відповідно грошові кошти та майно, яке було предметом договорів, здобуто законно, то така особа повинна бути виправдана на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв’язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення за ст. 209 КК.

Обставини справи.

Обвинувачені разом з іншими особами позичали кошти нібито на будівництво об’єктів нерухомості під великі відсотки. У свій час кошти не повернули і їх дії кваліфікувалися як шахрайство з відмиванням (легалізацією) доходів, тобто злочинів, передбачених ст. 190, 209 КК.

Переглядаючи справу у суді касаційної інстанції ВС зазначив, що для притягнення до кримінальної відповідальності осіб за ст.ст. 190, 209 КК передусім необхідно встановити, що всі обвинувачені заволоділи грошовими коштами у сумі, які належали потерпілому, шляхом вчинення шахрайських дій стосовно нього, і наявності доказів вчинення обвинуваченими предикатного злочину, який би передував легалізації (відмиванню) доходів (ККС постанова ВС від 19.11.2021 р. №335/3466/14-к)

ІІІ. У злочинах ст. 209 КК обов’язковою умовою для притягнення особи до відповідальності є доведення перед судом мети легалізації - надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, визначеними ст. 209 КК.

У справі №667/5470/14-к ККС ВС зазначив, що ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому встановив, що жоден із цих доказів не доводить, що кошти, внесені в якості оплати укладених угод на придбання автомобілів, були одержані злочинним шляхом та належать обвинуваченим. Також не було встановлено спеціальної мети легалізації - надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, визначеними ст. 209 КК України, тобто не надано доказів, які б підтверджували настання події злочину, передбаченого ст. 209 КК України.

Таким чином, судові рішення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у частині їх виправдання за обвинуваченням у легалізації доходів належним чином умотивовані та відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК України.

ІV. У справі №569/14958/13-к звинувачували директора Товариства у створені фіктивного підприємства для прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку, який, маючи на меті отримання незаконних доходів на постійній основі, надав легального вигляду коштам, які незаконно надійшли на розрахункові рахунки підконтрольних йому суб’єктів підприємницької діяльності та були конвертовані в готівку (легалізація), із приховуванням джерел походження, маскуванням та володінням грошовими коштами.

Дії кваліфікувалися за ч. 1 ст. 209 КК.

На підтвердження обвинувачення прокурор надав суду такі докази: покази свідків, акти податкових органів, складених за результатом проведених планових виїзних перевірок Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства, матеріали нсрд та срд, зокрема, обшуків за адресою місцезнаходження товариства.

Адвокат при захисту в кримінальній справі наголошував, що Особа з 1995 року є директором Товариства.

Основним видом діяльності товариства є: оптовий продаж, експорт-імпорт товарів, товарообмінні операції, посередницькі послуги. Раніше товариство мало ліцензію на здійснення торгівлі агрохімікатами, яка закінчилась в 2009 році. Станом на 2012-2013 роки фірма займалася оптовою торгівлею запчастинами до спеціальної техніки - катки, автокари, деталями, бланковою продукцією, що відповідає положенням статуту підприємства.

За час діяльності фірми неодноразово проводились перевірки податкової та іншими державними органами, які не встановили наявності будь-яких порушень в діяльності товариства.

Адвокати в кримінальній справі надали суду податкові накладні, звіти та митні декларації з відмітками митниці про імпорт бланкової продукції з Чеської республіки. Подані документи повністю спростовують висновки викладені в обвинувальному акті.

Суд встановив, що Товариство проводився безготівковий обмін гривні на валюту, яка в подальшому перераховувалася безготівково контрагенту з Чеської Республіки за поставлену бланкову продукцію.

Близько половини обсягу (обороту) в структурі діяльності товариства складала зовнішньоекономічна діяльність - яка полягала у придбанні ПІН -конвертів та іншої бланкової продукції у контрагента з Чеської Республіки. Про дану обставину слідству було достовірно відомо. Однак слідчими під час досудового розслідування дана обставина залишена поза увагою, а прокурором під час судового розгляду.

Суд, дослідивши надані стороною захисту документи, прийшов до висновку, що грошові кошти, які знаходились на розрахункових рахунках Товариства набуті правомірно в результаті своєї господарської діяльності, тобто законним шляхом.

Жодного "замовника" конвертації слідством встановлено не було і в судовому засіданні стороною обвинувачення докази наявності таких осіб - не оголошувалися і не досліджувалось.

Прокурор не довів факт отримання особою та іншими співучасниками винагороди від діяльності по конвертації коштів в розмірі 8-10%, не вказав ні на жоден випадок конвертації коштів за безпосередньої участі обвинуваченого. Слідством не було виявлено за адресою діяльності товариства готівкових коштів, печаток чи штампів сторонніх суб’єктів господарювання, незаповнених документів з реквізитами інших суб’єктів господарювання, тобто ознак конвертаційних центрів.

Об’єктивна сторона даного злочину полягає в легалізації (відмиванні) грошових коштів чи майна, одержаних злочинним шляхом або права на такі грошові кошти чи майно.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у виді прямого умислу. Особа усвідомлює вчинених дій, завідомо знаючи про злочинне походження грошових коштів чи майна або прав на такі кошти чи майно і бажає вчинити ці дії.

Обов’язковою ознакою складу легалізації незаконних доходів, передбаченого ст. 209 КК, є вчинення предикатного злочину.

Доказів на підтвердження вини особи у вчинені даного інкримінованого злочину про незаконність заволодіння обвинуваченим грошовими коштами, внаслідок вчинення злочинів, прокурором в судовому засіданні не надано.

Ураховуючи викладене та те, що всі сумніви, відносно доведеності вини особи, тлумачаться на користь цієї особи, суд вважає що обвинувачення особи, ґрунтується лише на припущеннях, а його вина в інкримінованому злочині за ч. 1 ст. 209 КК прокурором в судовому засіданні не доведена.

Відтак, у зв’язку із відсутністю в діях особи об’єктивної та суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК, директора товариства виправдано судом по всіх епізодах.