Доведення факту надання послуг у справах про стягнення оплати.

Доведення факту надання послуг для стягнення оплати в суді.

Доведення факту надання послуг у справах про стягнення оплати.

ДОВЕДЕННЯ ФАКТУ НАДАННЯ ПОСЛУГ В ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ПРИ СТЯГНЕННІ ОПЛАТИ.

Розглядаючи питання доведення факту надання послуг та стягнення заборгованості по оплаті, потрібно встановити правову природу договору про надання послуги.

Порядок вчинення та укладання правочинів щодо надання послуг регулюється главою 63 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 ЦК України).

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов'язок замовника з її оплати.

 ОСОБЛИВОСТІ ДОВЕДЕННЯ ФАКТУ НАДАННЯ ПОСЛУГ В ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ

Процес надання послуг є господарською операцією. У зв’язку з чим, на суб’єктів підприємницької діяльності поширюється обов’язок вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність до уповноважених осіб, що у свою чергу є фактичним обґрунтуванням надання виконавцем відповідних послуг замовнику.

Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Так, за ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. До таких документів слід віднести, зокрема, акт про надання послуг, акт виконання робіт.

Первинні документи є підтвердженням вчинення певної господарської операції – надання послуги.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За ст. 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

У свою чергу, колегія суддів КГС ВС у постанові від 13.10.2020 №910/4050/17 зазначила, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.  

Крім того, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За ч. 1 ст. 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. За ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У вищезазначеній справі №910/4050/17 колегія суддів КГС ВС звернула увагу на таке.

На особу, яка хоче довести факт надання послуг, покладається обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме - надання послуг замовнику на виконання умов договору.

Судовий супровід вирішення господарських спорів
НАДІШЛІТЬ ВАШ ЗАПИТ

Аналізуючи приписи цивільного, господарського законодавства та правову позицію КГС ВС у справі можна дійти висновку, що результат доведення наданих виконавцем послуг залежить від таких умов:

1. У разі відсутності у виконавця самої можливості надавати послуги, факт доведення надання послуг за договором на підставі актів приймання-передачі наданих послуг та доказів оплати цих послуг є сумнівним та не доведеним.

Так у справі №910/4994/18 КГСВС у постанові від 05.07.2019 зазначив, що сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах. До таких обставин слід віднести: коли особа, яка надає послуги не має фактичних можливостей надати такі послуги у зв’язку з відсутністю необхідної техніки, приладів, знань і т.п.; коли при укладанні самого договору є ознаки фіктивності; ознаки фіктивності притаманні суб’єкту господарської діяльності і т.п.

2. У доказах, які подає особа на підтвердження наданих замовнику послуг, зокрема первинних документах, необхідно чітко визначити вартість, зміст та обсяг фактично наданих послуг.

3. Об'єм вказаних послуг  повинен відповідати об'єму послуг, зазначеному в актах виконання робіт (первинних документах).

4. Обов’язково потрібно надати докази отримання відповідачем документів (первинних документів), в яких було вказано обсяг наданих послуг. У разі відсутності такого підтвердження, як наслідок, це може призвести до унеможливлення встановлення обставин надання таких послуг замовнику.

Враховуючи викладене можна зробити висновок, що оцінка господарських операцій з надання послуг повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих робіт чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин, покладає тягар доказування на сторони й не зобов`язує суд вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Обставина підлягає доказуванню так, щоб задовольнити стандарт переваги більш вагомих доказів, коли висновок про існування обставини на підставі поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування; питання про вірогідність доказів суд вирішує за своїм внутрішнім переконанням, будучи зобов`язаним оцінювати докази, щоб дійти висновку, що факти справи скоріше мали місце, аніж не були. (ВС 02.10.2018 №910/18036/17, 23.10.2019 №917/1307/18, 18.11.2019 №902/761/18, 04.12.2019 №917/2101/17, ВПВС від 18.03.2020 №129/1033/13-ц).

Роботи вважаються прийнятими за підписаним в односторонньому порядку актом за наявності реального їх виконання у разі неотримання у встановлений строк обґрунтованої відмови замовника про їх неприйняття (ВС КГС №910/16308/20 від 17.08.2021).

Писаренко Олександр Олексійович, адвокат з судового супроводу бізнесових і податкових спорів, магістр бізнес адміністрування.

Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua
Лист:  Viber  Telegram  WhatsApp

4082
Ваша оцінка сторінки:
Середнє: 5 (1 голос)