Позов підлягає задоволенню на нижчевикладених аргументах.

2.1. Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно виданої нотаріусом довідки до складу спадкоємців входять два сини - Позивач (за законом) та Відповідач (за заповітом).

Позаяк Відповідачеві заповідано усе майно, то Позивач як малолітній має право за законом на обов’язкову частку, яка у справі, що розглядається, становить ¼ спадщини (ст. 1241 ЦКУ).

2.2. До спадщини належить ½ частка Квартири, не дивлячись на те, що власність на неї зареєстрована на ім’я Відповідачки.

Тому Позивачеві належить 1/8 частка Квартири (¼ від 1/2).

Те, що Квартира придбана і зареєстрована на ім’я Відповідачки в КП «Бюро технічної інвентаризації…» та ДРРПНМ, не позбавляє спадкодавця права власності на ½ частку в ній, бо Відповідачка із спадкодавцем придбали її у шлюбі.

Так, за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України), норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004 року.

До сімейних відносин, які існували до 01.01.2004, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов’язків, що виникли після набуття ним чинності.

Отже, враховуючи набуття Квартири Відповідачкою зі спадкодавцем на підставі договору купівлі-продажу у 2002 році, порядок набуття спільного майна та його правовий режим повинен визначатися за нормами Кодексу про шлюб та сім’ю, чинного на час набуття Квартири.

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до вимог ст. 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Вказані норми, що діяли у 2002 році, узгоджуються з нормами статті 60 СК України, за якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України встановлено, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У ч. 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

Вказані норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Такий правовий висновок викладено у постанові ВПВС від 21.11.2018 №372/504/17.

Тому Квартира є спільною власністю Відповідачки зі спадкодавцем і частка останнього складає ½.

2.3. Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦКУ частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно зі ст. 1218 ЦКУ до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 12 Постанови від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування", для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця;

у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження;

за змістом ст. 392 ЦКУ право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч.  4 ст. 25 ЦКУ).

У постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), від 28 липня 2021 року у справі № 148/2418/15 (провадження № 61-5860св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 759/10030/18 (провадження № 61-6096св20) викладено правовий висновок про те, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на майно за померлим не узгоджується з вимогами закону, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить у т.ч. про неефективність способу захисту права особи відповідно до ст. 16 ЦКУ; в такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2021 №339/369/18 вказано, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові від 28.12.2022 №759/7632/20  Верховний Суд зауважив, що коли набуте подружжям за час шлюбу майно оформлене на другого з подружжя, який ще живий, і спадкоємці не мають змоги довести факт існування спільного майна подружжя в нотаріальному процесі, у зв`язку з чим нотаріус відмовив в оформленні спадщини, то тоді відповідний спадкоємець може звернутися до суду за правилами позовного провадження і захистити свої спадкові права, зокрема шляхом визнання права на спадкування частки спадкодавця (на відповідну частку у спільному майні подружжя), а у випадку відчуження майна після смерті спадкодавця другим з подружжя - з позовом про стягнення грошової компенсації за свою частку у спадковому майні.

2.4. Згідно з гл. 7 Закону «Про нотаріат» та п.п. 4.14, 4.15, 4.18 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 р. №296/5 нотаріус обов’язково перевіряє склад спадкового майна та видає свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, лише після подання спадкоємцями правовстановлюючих документів щодо його належності спадкодавцеві, тобто, якщо право власності спадкодавця на це майно було зареєстроване ним за життя. За відсутності у спадкоємця правовстановлюючих документів нотаріус роз’яснює йому процедуру оформлення спадщини в судовому порядку.

Позов про визнання права власності в порядку спадкування є належним способом захисту, якщо вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав в нотаріальному порядку (ВСКЦС №227/3750/19 від 22.09.2021).

Нотаріус не є особою, прав і обов’язків якої стосується спір сторін, оскільки відсутня його заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення (постанова КЦС ВС від 19.08.2020 №201/16327/16-ц), тому не є належним відповідачем у справі про визнання права власності на нерухоме майно у складі спадщини.

2.5. Позаяк Квартира придбана і зареєстрована у власність на ім’я Відповідачки під час перебування в шлюбі зі спадкодавцем, то частка останнього у ній складає ½ та відповідно обов’язкова частка Позивача - 1/8 (¼ від 1/2).

Визнання права власності Позивача на частку в Квартирі продиктоване відсутністю у нього правовстановлюючих документів щодо її належності спадкодавцеві і неможливістю отримати свідоцтво про спадщину в нотаріальному порядку.

Згідно з ст. 4, п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають право власності та обтяження, зокрема, на підставі судового рішення, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Тому визнання права власності на частку Квартири судом дозволить Позивачеві зареєструвати цю нерухомість на своє ім’я.