Представник третьої особи (відповідаючи на мої питання) заплутував суд своїми викривленими поясненнями, які явно суперечили тому, що в судовому засіданні раніше повідомляла особисто третя особа.
Щодо цієї плутанини мені прийшлося доводити, що це – явний абсурд.
Головуючій судді чомусь не подобалося, що я міркую і доводжу щодо неправдивої вигадки. Про це свідчать фрази судді – «не підказуйте мені хто шо казав в одному судовому засіданні, а що в іншому»; «закінчіть все-таки задавати свої питання»; «не коментуйте хто що сказав». Головуюча суддя забороняла мені порівнювати, аналізувати протилежні відповіді третьої особи та її представника з одного і того ж питання.
Мені відомо, що п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України передбачає, зокрема, що учасники справи (а я – позивач; учасник справи) мають право «наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб».
Вважаю, що Головуюча суддя (називаючи мої доводи, міркування, заперечення коментарями) незаконно чи упереджено зупиняла, перебивала мене, лишала можливості реалізувати своє право в судовому засіданні.
ПИТАННЯ. Я маю право конкретно зазначати усно в суді (безпосередньо в засіданні) на невідповідності, звертати увагу суду на явну неправду, вказувати конкретно на суперечливі висловлювання? Чи то мені так хочеться, а насправді не можна цього робити? Суддя каже, що я втручаюся в дискрецію суду. Що вона все чує і сама без мене оцінить ті суперечливі розходження в поясненнях моїх опонентів.
ПРИМІТКА. В УКРАЇНІ НЕМАЄ КРАЩИХ ЮРИСТІВ, АДВОКАТІВ, АНІЖ В ЮБП! Дякую за допомогу.