Суд зобов’язаний надавати детальну відповідь на кожний аргумент заявника, викладений у його вимагах (запереченнях).
За п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК суд зобов'язаний надати в мотивувальній частині судового рішення мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо відповідей суду на кожний аргумент у рішеннях ЄСПЛ зазначено наступне:
ЄСПЛ у рішеннях "Руїз Торіза проти Іспанії" (№18390/91, 09.12.1994, § 29) та "Проніна проти України" (№ 63566/00, 18.07.2006, §§ 23,25) зауважив, що в рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо аргумент сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.
В рішенні ЄСПЛ "Суомінен проти Фінляндії" (№37801/97, 01.07.2003, § 36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у справі та прийняття доводів сторін, він зобов'язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.
В рішенні "Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001, § 30) ЄСПЛ вказує: "ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя".
В рішеннях "Вєрєнцов проти України" (№ 20372/11, 11.04.2013, §§ 21-22); "Проніна проти України" (№ 63566/00, 18.07.2006, § 25); "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04, 21.04.2011, § 280) ЄСПЛ наголосив, що принцип справедливості, закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретні, доречні та важливі доводи, наведені заявником.