Добрый день!

Подлежит ли нам возмещению за счёт истца гонорар, который мы как ответчик оплатили за услуги адвоката, если позов залишено без розгляду?

Услуги адвоката состояли в подготовке отзыва на иск и нескольких ходатайств.
Истец после получения отзыва и удовлетворения судом ходатайств заявил про залишення позову без розгляду без объяснения причин.

У нас длительный спор с этим частным лицом. Он много писал заявления, на которые получал ответы, подавал жалобы на наши действия. Из ответов он знал об остутствии перспективы иска. Но подал иск, чтобы создать трудности и чтобы показать свою "важность".

Заранее спасибо!

Доброго дня!
Наскільки можна зрозуміти з вашого опису, справа розглядалася судом, включно з клопотанням Відповідача, а тому витрати на адвоката підлягають розподілу.
Аргументи:
Ст 258
1. Судовими рішеннями є ухвали;
2. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
5. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.
Ст 133 Розподіл гонорару адвоката Залишення позову без розгляду
3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Ст 137
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
Ч 5 ст. 142 у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Ч 9 ст. 141 у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Ст. 141
3. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо по фактам вашої справи Позивач знав про безпідставність своїх вимог, то
Ст 44
2. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

Подання необґрунтованої заяви про залишення позову без розгляду у вищеописаних обставинах є, по-перше необґрунтованою дією позивача, по-друге, зловживанням правами.
Тому компенсація гонорару адвоката при залишенні позову без розгляду має бути стягнена з Позивача.

Компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України (ч. 5 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України) - див. Постанову від 05.07.23 №911/3312/21 ВП ВС "Щодо необхідності призначення судового засідання з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення (ухвали) у справі, яка слухалася з викликом сторін в судове засідання, щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у разі, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду і така заява була задоволена судом в підготовчому судовому засіданні за участю представників".

В Верховного Суду є й інші логіка.
Щодо розподілу гонорару адвоката при при залишенні позову без розгляду касаційний суд має інший підхід, як при залишенні позову без розгляду за ініціативою суду в порядку п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, так і за ініціативою позивача у порядку п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України шляхом подання заяви про залишення позову без розгляду.

1. У практиці КЦС ВС є справа, де ініціатором залишення позову без розгляду виступає суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Відповідач у справі просив суд стягнути з позивача на його користь судові витрати пов’язані із залученням адвоката для надання правничої допомоги, однак така заява не була задоволена.

Так, згідно постанови від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18 судді КЦС ВС прийшли висновку, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, а тому не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Причому правовий висновок КЦС ВС обґрунтовується наступним.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
У справі яка розглядалася суддями КЦС ВС відповідачами не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Таким чином, у разі не доведення відповідачем вище викладених обставин щодо конкретних порушень зі сторони позивача, суд має право відмовити у вимозі покласти на позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України.

2. Іншою цікавою правовою позицією щодо розподілу гонорару адвоката є постанова КЦС ВС від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц, яка стосується залишення позову без розгляду за п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України у зв'язку з волевиявленням позивача, а не суду.
Згідно зазначеної позиції КЦС ВС дійшов висновку, що саме по собі подання заяви позивачем про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень у його реалізації.
Наведений висновок підтверджується наступним.
Відповідно до частини третьої статті 89 ЦПК України 2004 року (ЦПК України чинне на момент розгляду справи) у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
За змістом частини третьої статті 89 ЦПК України 2004 року, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Таким чином, звернення позивача до суду із заявою про залишення позову без розгляду не свідчить про безпідставність та необґрунтованість позову, а тому адвокатський гонорар, сплачений відповідачем, з позивача не стягується.

Щодо розподілу адвокатського гонорару у випадку закриття провадження у зв'язку з порушенням юрисдикції див. постанову ВС від 17 лютого 2021 р. №308/9100/19-ц.

Щодо розподілу і стягнення адвокатського гонорару під час закриття апеляційного провадження при відмові від скарги апелянтом - ВПВС від 8 червня 2022 р. №357/380/20.

Так, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, за якою було відкрито апеляційне провадження. Позивач надав відзив. Згодом Відповідач відмовився від апеляційної скарги, але апеляційна інстанція відмовила в стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу, сплачених за відзив Позивачем, т.я. в ЦПК не передбачено ухвалення додаткового судового рішення в разі постановлення ухвали про закриття апеляційного провадження.
Позивач подав касаційну скаргу, яку задоволено і таки стягнено з відповідача витрати на професійну правову допомогу, понесені позивачем.
ВП ВС констатувала, що відповідно до ЦПК звернення з апеляційною скаргою є реалізацією стороною принципу забезпечення права на апеляційний перегляд справи та принципу диспозитивності, тобто права на відмову від апеляційної скарги. Водночас ЦПК передбачає загальний принцип відшкодування судових витрат.
ВП ВС наголосила, що подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів і спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги. Надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін.
Тому в разі закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням сторони з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.
У такому випадку в апеляційного суду відсутня необхідність обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови (унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення).
Отже, у разі закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).