Скаргу на суддів у подібній до Вашої ситуації довелося подавати й нам.
Дивіться нижче.
Вища рада юстиції України
16 березня 2014 р.
Представника ТОВ “Б.В.”
СКАРГА
Прошу притягнути до відповідальності суддів Вищого господарського суду України __ПІБ__, Харківського апеляційного господарського суду __ПІБ__ та Господарського суду Сумської області __ПІБ__ за порушення присяги та прийняття завідомо неправосудних рішень у справі №5021.
Так, у провадженні Господарського суду Сумської області перебувала вказана справа про банкрутство ТОВ «ТВ». На оплату банкрутом кредиторських вимог у ній претендували мій довіритель – ТОВ “Б.В.” (15 900 000 грн.) та ТОВ «В.І.Т.» (74 560 000,00 грн.).
За ст. 31 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 р.) у випадку недостатності коштів банкрута для повного задоволення кредиторських вимог останні погашаються пропорційно їх сумам.
Оскільки майна банкрута недостатньо, що встановлено суддями у справі, то ТОВ “Б.В.” зацікавлена у зменшенні числа кредиторів та їх вимог у справі.
ТОВ “Б.В.” має інтерес у вказаному також через те, що кількість його голосів на зборах та комітеті кредиторів є прямо пропорційними сумі його кредиторських вимог, а можливість мати вирішальний вплив на них залежить від перевищення суми його вимог над вимогами інших кредиторів (ст. 16 Закону).
Судді у справі завідомо необгрунтовано завищили вимоги ТОВ «В.І.Т.», що порушило інтереси ТОВ “Б.В.”.
Сума завищення – 6 227 739,12 грн.
Так, у кредиторській заяві від 12.06.2012 р. ТОВ «В.І.Т.» вимагає сплати основного боргу за договором №17 від 17.04.2010 р. в сумі 5 900 000,00 грн. та інфляційної складової за період травень 2010 р. – квітень 2012 р. в сумі 3 634 400,00 грн.
Але при елементарному математичному розрахунку за офіційним індексом статистики інфляційна складова за цей період становить 595 900,00 грн., а не 3634400,00 грн., як заявив «В.І.Т.».
Не дивлячись на мої неодноразові заперечення, в т.ч. в апеляційній та касаційній скаргах, судді всіх інстанцій без жодної перевірки та обгрунтування розрахунків і без спростування моїх заперечень присудили на користь ТОВ «В.І.Т.» 3 634 400,00 грн., тобто безпідставно роздули кредиторські вимоги останнього в особливо крупній сумі.
(Ухвала Господарського суду Сумської області №5021 від 15.07.2013 р.;
Постанова Харківського апеляційного господарського суду №5021 від 22.09.2013 р.; Постанова Вищого господарського суду України №5021 від 23.10.2013 р., далі - ухвала та постанови).
У кредиторській заяві від 12.06.2012 р. ТОВ «В.І.Т.» вимагає 3% річних з основного боргу за договором №17 від 17.04.2010 р. за період квітень 2010 р. – квітень 2012 р. в розмірі 3 558 272,00 грн. при основному боргу - 5 900 000,00 грн.
При елементарному математичному розрахунку 3% річних за цей період з указаного боргу складає 369 032,88 грн., а не 3 558 272,00 грн., як заявив «В.І.Т.».
Не дивлячись на мої неодноразові заперечення, в т.ч. в апеляційній та касаційній скаргах, судді всіх інстанцій без жодної перевірки розрахунків та їх обгрунтування присудили на користь ТОВ «В.І.Т.» 3 558 272,00 грн., тобто ухвалою та постановами свідомо неправосудно роздули кредиторські вимоги останнього.
У кредиторській заяві ТОВ «В.І.Т.» вказує основний борг 5900000,00 грн. як основу для розрахунку втрат від інфляції та 3% річних.
Всупереч цьому, як основу для розрахунку інфляційних втрат за 2011 рік вказує борг 70800000,00 грн. (???), для розрахунку 3% річних за квітень-грудень 2010 року - борг 53100000,00 грн. (???), а за січень-квітень 2012 року – борг 23600000,00 грн. (???).
Але жодних боргів у вказаних сумах банкрута перед цим кредитором не існує і в матеріалах справи не обгрунтовується, в прийнятих суддями рішеннях ніяк не відображається, а тому стягнення суддями %інфляції чи 3% річних на основі неіснуючих боргів є свідомою фальсифікацією.
Я неодноразово звертав увагу суддів на неправильність та роздуття розрахунків.
Але вони це проігнорували, в рішеннях не спростували і ухвалою та постановами задовольнили явно сфальсифіковані вимоги «В.І.Т.».
По-друге.
Судді Вищого господарського суду України погодилися з ухвалою та постановою апеляції, якими з банкрута за договором №17 від 17.04.2010 р. стягнено на користь ТОВ «В.І.Т.» основний борг 5 900 000,00 грн. за начебто розроблену комп»ютерну програму «Склад».
Їх висновок про розробку комп»ютерної програми і виконання договору кардинально протилежний висновкам 4 (чотирьох) судових експертів, які провели фахові дослідження.
Так, суддями проігноровано, не спростовано й навіть не згадано в постанові ВГСУ від 23.10.2013 р. висновок експертного дослідження в сфері інтелектуальної власності №1/34-57 науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Храківській області від 17.11.2012 р., поданий у справу 21.10.2013 р., та висновок судової експертизи №68/101 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.03.2012 р., наявний у справі, якими підтверджено, що комп»ютерна програма за вказаним договором №17 на компакт-диску відсутня, не є функціональною та працездатною, не може задовольнити потреби користувача та не матиме ринкової вартості.
Ніяк не спростувавши експертних висновків і задовольнивши всупереч їм вимоги «В.І.Т.» в сумі 5 900 000,00 грн., судді винесли неправосудне рішення, яке не відповідає доказам фахових спеціалістів.
Оскільки судді не є спеціалістами в сфері комп»ютерної техніки та комп»ютерних програм, то винесення ними рішення всупереч висновкам 4 (чотирьох) експертів, отриманим на основі спеціальних знань, є явно неправосудним.
Позаяк порушення присяги допущено суддями всіх інстанцій і необгрунтовані ухвала й постанови залишаються в силі, то ТОВ “Б.В.” позбавлений можливості їх подальшого оскарження, чим завдано істотної шкоди його інтересам.
Зазначене свідчить про явно необгрунтоване стягнення суддями трьох інстанцій 6 227 739,12 грн., тобто про факти порушення суддями процесуальних норм і присяги, які є підставами дисциплінарної відповідальності, передбаченими ч. 2 ст. 32 Закону "Про Вищу раду юстиції" та ст. 83 Закону «Про судоустрій і статус суддів».
Оскільки до компетенції ВРЮ відноситься дисциплінарне провадження щодо суддів вищих спеціалізованих судів (ст. 37 Закону "Про Вищу раду юстиції"), а також вирішення за власною ініціативою питань про внесення подання про звільнення суддів усіх судів за порушення присяги (ст. 105 Закону «Про судоустрій і статус суддів», ст. 32 Закону "Про Вищу раду юстиції"), то вимагаю:
доручити члену ВРЮ перевірити дані про дисциплінарні проступки та порушення присяги за скаргою, в т.ч. і щодо наявності підстав для звільнення суддів з посад;
відкрити за скаргою дисциплінарне провадження щодо дисциплінарної відповідальності суддів та прийняти рішення про звернення з поданням про звільнення суддів з посади.