Секретарка сільської ради при посвідченні заповіту спадкодавиці, котра зовсім не вміла читати, спочатку заявила, що вона сама зачитала його текст заповідачці. В такому випадку згідно з законом мали бути два свідки при посвідченні. Але їх не було. Тож тоді (щоб не нести відповідальності за порушення порядку посвідчення заповіту) секретарка сільської ради почала говорити інакше. Заявила, що дійсно сама зачитала текст заповіту заповідачці, але вже після того, як, мовляв, сама заповідачка зачитала той текст вголос.
Виходить, що начебто заповіт зачитувався вголос двічі. І заповідачем, і секретаркою-посвідчувачем. Жодна інструкція чи закон такого не передбачають. На мою думку це є самодіядьністю з боку секретарки сільської ради і порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України (секретарка вийшла за межі своїх повноважень). Яка була необхідність двічі читати заповіт вголос?
ПИТАННЯ: ЧИ Є ВИЩЕЗАЗНАЧЕНИЙ ФАКТ ПОРУШЕННЯМ ПОРЯДКУ ПОСВІДЧЕННЯ ЗАПОВІТУ, ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВИЗННЯ ЗАПОВІТУ НЕДІЙСНИМ?

Добрий день!
Докази і їх достатність оцінює суд за власним переконанням. Якщо в справі більше переконливих доказів, що заповідачка не вміла читати, то посвідчення заповіту секретаркою сільради без двох свідків є порушенням порядку посвідчення заповіту.
В інакшому разі дублювання прочитання заповіту не тягне його недійсності, бо, хоч таке не передбачено інструкціями, законом чи повноваженнями секретарки, закону не суперечить і прав спадкодавиці не порушує.