Те, що Ви описали, схоже на розповсюджену схему для ухилення від сплати боргів реальним кредиторам, яку боржники-юридичні особи, в яких є достатньо майна, намагаються застосувати.
Про це кілька разів писалося на сайті fides.com.ua
Дії боржників будуються в такій послідовності:
1) процедура ліквідації за рішенням учасників товариства;
2) укладення заднім числом договору з так званим «дружнім», а прямо кажучи – фіктивним кредитором з метою створення штучної заборгованості боржника;
3) порушення справи про банкрутство судом за заявою підприємства, яке ліквідується, по ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції, яка діяла до 19.01.2013 р.);
4) подання фіктивним кредитором претензії про визнання кредиторських вимог на підставі договору про штучну заборгованість боржника на суму, яка перевищує вимоги реальних кредиторів;
5) виконання ліквідаційної процедури ліквідатором на підставі рішень комітету кредиторів, які відповідають рішенням фіктивного кредитора.
Головним фігурантом у схемі є фіктивний кредитор - особа, підконтрольна власникам боржника, створена на підставних осіб, які не є бенефіціарами вигоди від підприємства.
Метою фіктивного кредитора, як максимум, є отримання більшої частини суми, отриманої від продажу майна банкрута; як мінімум – вирішальний вплив на зборах та комітеті кредиторів з важливих питань процедури банкрутства, в т.ч. затвердження звіту й ліквідаційного балансу, звернення до суду з клопотанням про призначення та припинення повноважень арбітражного керуючого.
Якщо провадження у Вашій справі порушено до 19.01.2013 р., то варіанти боротьби з фіктивним кредитором витікали або з Цивільного кодексу, або з Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013 р.).
Засобом захисту може бути або визнання недійсним договору, укладеного з підставним кредитором (фіктивний договір), або подання до суду в справі про банкрутство заперечень проти визнання кредиторських вимог підставного кредитора (як необгрунтованих у зв»язку з відсутністю реального виконання фіктивного договору).
За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 215, ч.ч. 1-2 ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Тобто відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК вимога про визнання договору недійсним може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та інтереси якої порушено вчиненням фіктивного договору.
Така ж правова позиція наведена Верховним Судом України в постанові №6-25цс12 від 25.04.2012 р.
Подаючи такий позов, Вам треба довести, що спірний договір реально не виконувався і складений для створення штучної кредиторської заборгованості банкрута на користь фіктивного кредитора, через що Вашим інтересам на більш повне задоволення кредиторських вимог завдано шкоди.
За ст.ст. 25, 17 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013 р.), ліквідатор з дня призначення подає заяви про визнання недійсними угод боржника, якщо виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Якщо арбітражний керуючий такого позову не заявляє, не дивлячись на Ваше звернення до нього, то можете подати позов самі, доводячи наявність спеціальних умов для визнання договору недійсним.
Юридична допомога з банкрутства підприємств / Адвокат з процедур бункрутства / Захист кредиторів
