Завершил дело во Львове о расторжении аренды и взыскании долга. Хотя судебных практиков трудно удивить, но резкие развороты, как здесь, стоят, чтобы поделиться эмоциями.

Когда маленький клиент противостоит бизнес-монстру как «Мост-Экспресс», последний, видимо, предполагает, что можно сказать на белое чёрное и суд все быстро послушает. Но мы с клиентом поборолись и так не получилось.

Долг по аренде и штраф уплачен арендатором накануне последнего заседания.

Судом компенсировано клиенту мой гонорар, билеты на междугородний транспорт и оплату гостиницы в полном объеме.

Почитайте решение №914 / 2779/20 (цитирую ниже). Уверен, получите удовольствие, как судья обосновал взыскание адвокатского гонорара и других расходов.

Респект судьи, и с пожеланиями такой же компенсации в пользу клиентов во всех делах!

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2021 справа № 914/2779/20

..........

Крім того, у відповідності до ст. 129 ГПК України, позивачем було заявлено суду клопотання про розподіл та стягнення з відповідача судових витрат понесених ним, у зв`язку з розглядом даної справи.

Зокрема, такі витрати позивача складаються з:

1. 2 102,00 грн. судовий збір.

2. 21 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

3. 2 952,48 грн. витрати на проїзд директора у м. Львів для участі в судових засіданнях.

4. 3 900,00 грн. витрати на оплату готелю на проживання директора у м. Львів у дні участі в судових засіданнях.

В обгрунтування понесених судових витрат позивач зазначав наступне:

26.08.2020р. між позивачем та адвокатом Писаренком Олександром Олексійовичем було укладено договір про надання правничої допомоги, пов`язаної з даною справою.

03.09.2020р., відповідно до даного договору між позивачем та адвокатом (документи, що підтверджують статус та повноваження містяться в матеріалах справи) було складено акт про надання правничої допомоги з детальним описом змісту й обсягу наданих послуг.

Відтак, згідно опису виконаних робіт, адвокатом всього по 03.09.2020р. надано відповідачу послуг в кількості 12,75 год., що еквівалентно згідно розрахунку 18 000,00 грн.

Вказану суму позивач сплатив на користь адвоката платіжним дорученням від 27.08.2020р.

Вподальшому, між клієнтом та адвокатом, у зв`язку з додатково наданими послугами в даній справі було складено погодження від 26.11.2020р. до договору від 26.08.2020р., яким було збільшено розмір гонорару на 3 000,00 грн.

Відповідно до детального опису, додатково надані адвокатом позивачу послуги становили сумарно 5,65 год., які були оцінені в 3 000,00 грн.

Платіжним дорученням від 17.12.2020р. №286 позивач додатково сплатив адвокату 3 000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір гонорару становить 21 000,00 грн. (18,4 год.).

Крім того, позивачем протягом розгляду даної справи подавалися суду заяви про долучення доказів понесення ним також інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме на проїзд до м. Львова та проживання в готелі в дні проведення судових засідань. Загальна сума таких витрат склала 6 852,48 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків від готельного комплексу «Orange» та копіями автобусних квитків (Рівне-Львів, Львів-Рівне).

У своїх заперечення, висловлених у письмових поясненнях від 15.01.2021р. відповідач заперечував щодо розміру понесених позивачем та заявлених до стягнення судових витрат з наступних підстав:

Щодо витрат на правничу допомогу, то відповідач вважає, що вони є завищено оцінені адвокатом, детальний опис наданих послуг не відповідає фактично наданим, а надання деяких послуг є недоцільним та явно перебільшеним. Зокрема:

1. ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» вважає що обсяг робіт і час, витрачений на підготовку процесуальних документів, є явно неспівмірними із складністю виконаних адвокатом робіт, оскільки із документів які стосуються предмету позову ознайомитись необхідно було з договором оренди нежитлових приміщень від 23 березня 2020 року, актом прийому-передачі від 23 березня 2020 року та платіжним дорученням від 15 квітня 2020 року № 9147438484.

2. Дослідження наданих клієнтом додаткових документів по справі - 31.08.2020 року. ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» вважає що не відповідає дійсності оскільки з документів наданих до позовної заяви та в матеріалах справи № 914/2779/20 наявні лише договір оренди нежитлових приміщень від 23 березня 2020 року, акт прийому-передачі від 23 березня 2020 року та платіжне доручення від 15 квітня 2020 року, які вже досліджувались адвокатом на робочій нараді з клієнтом 28.08.2020 року та 31.08.2002 року. Всі інші документи які нібито міг досліджувати адвокат не стосуються предмету позову.

3. Застосування закону та розробка правової позиції щодо стягнення заборгованості за оренду з відповідача, нормативне й фактичне обґрунтування досудової вимоги про сплату боргу. ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» вважає що дані послуги не стосуються предмету позову та документів, які впливають на розгляд справи, оскільки законодавством не передбачено обов`язку досудового врегулювання даного виду спору.

4. Розробка проекту листа з вимогою про сплату боргу, розробка проекту акту повернення приміщення, розробка проекту акту звірки розрахунків. ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» вважає що дані послуги не стосуються предмету позову та документів, які впливають на розгляд справи, оскільки законодавством не передбачено обов`язку оформлення адвокатом зразку акту звірки взаєморозрахунків. Тим більше, що форма акту звірки взаєморозрахунків не потребує додаткового розроблення зразку і заповнення, оскільки форма і зміст акту є загальновідомим.

Що стосується послуги розробки проекту листа з вимогою про сплату боргу відповідач повідомив, що дане не відповідає дійсності та не відповідає критерію необхідності, оскільки такий документ позивач надсилав на адресу відповідача ще до укладення договору про надання правової допомоги від 26 серпня 2020 року, а саме 28 липня 2020 року та ще один лист з вимогою про сплату боргу датований ю червня 2020 року, який теж оформлено до дати укладення договору про надання правової допомоги.

Що стосується розробка проекту акту повернення приміщення, то дане твердження не відповідає дійсності, оскільки акт повернення приміщення по договору оренди датований 14 серпня 2020 року, тобто до дати оформлення договору про надання правової допомоги від 26 серпня 2020 року. Також оформлення акту повернення приміщення по договору оренди не є заявами по суті справи, і вчинення якого не вимагається ГПК України при розгляді даної справи, тому не можуть відноситись до витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи в суді.

ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» вважає що витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування.

Предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Щодо заявлених витрат на проїзд та проживання директора, відповідач вважає їх понесення недоцільним, оскільки позивач мав можливість брати участь в судових засідання в режимі відеоконференції, що не потребувало приїзду до м. Львова.

Розглянувши доводи та заперечення сторін щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, з поданням позовної заяви позивачем було надано орієнтовний розрахунок судових витрат, які той очікував понести за результатами розгляду справи. Зокрема, сума витрат складалася із судового збору в розмірі 2 102,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 18 000,00 грн. (сплачений гонорар адвоката).

Однак, в ході розгляду справи, позивач надав суду платіжне доручення про сплату ним ще 17.12.2020р. 3 000,00 грн. гонорару адвокату в якості надання додаткової правничої допомоги в ході розгляду даної справи.

Крім того, до заяви про відшкодування понесених витрат позивачем було долучено акт надання послуг з детальним описом робіт, про що зазначалося вище.

З поданих доказів судом встановлено, що всі перераховані в детальному описі роботи надані адвокатом в межах договору про надання правової допомоги позивачу, а саме починаючи з 26.08.2020р.

Твердження відповідача про те, що в акті наданих послуг містяться пункти, які не відносяться до періоду діяльності адвоката по цій справі, зокрема стосовно складання документів досудового врегулювання спору, не відповідає дійсності, оскільки саме в межах надання правової допомоги адвокат готував документи, які передували зверненню позивача до суду. Зокрема, це були претензія та вимога про сплату заборгованості, які було надіслано відповідачу 08.09.2020р. А вже після цього, 21.10.2020р. позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Щодо інших заперечень відповідача, зокрема стосовно вартості наданих послуг, яка розраховувалася від кількості годин роботи адвоката, то суд в даному випадку звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Так, сторони в договорі про надання правової допомоги визначили базову вартість послуг в розмірі 18 000,00 грн. з розрахунку 12,75 год.. та вподальшому ще 3 000,00 з розрахунку 5,65 год.

Що стосується необхідності вчинення адвокатом тих чи інших дій чи складання певних документів в межах надання правової допомоги позивачу у даній справі, то суд тут звертає увагу відповідача на те, що законодавством не передбачено обов`язку адвоката діяти так чи інакше в певній правовій ситуації, а лише окреслює дії адвоката критеріями їх доцільності, співмірності та обгрунтованості.

Зважаючи на те, що за наслідками розгляду справи відповідачем було визнано позовні вимоги та здійснено повну оплату заборгованості, то цілком очевидно, що дії особи, яка надавала правову допомогу позивачу були виправдані та призвели до позитивного для позивача результату.

Заперечення відповідача щодо обгрунтованості понесених витрат на проїзд та проживання директора також відхиляються, оскільки господарсько-процесуальним законодавством не передбаченй обов`язок сторони брати участь в судових засіданням в режимі відеоконференції, а є лише її правом.

Покликання відповідача на те, що вказана справа є незначної складності та не потребувала великих зусиль адвоката є суперечливим, оскільки суд звертає увагу, що розгляд даної справи, незважаючи на те, що він здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, тривав з 27.10.2020р. протягом трьох місяців. Протягом даного часу судом було проведено 6 судових засідань, частина з яких відкладалася за клопотанням самого відповідача, в тому числі у зв`язку з поданням нових доказів та доповнень сторонами до своїх правових позицій. Тому, в даному випадку, незначна складність даної справи не підтверджується лише тим, що справа розглядалася в порядку спрощеного провадження.

Суд принагідно зауважує, що сторони реалізуючи принцип змагальності несуть ризики, в тому числі щодо покладення на них певних витрат понесених другою стороною, якщо ці витрати були спричинені у зв`язку з неправомірними діями такої сторони. В даному випадку спір виник з вини відповідача, що було доведено в ході розгляду справи, а тому всі наслідки такого спору покладаються на відповідача.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що вказавши ряд заперечень проти розміру та кількості судових витрат, відповідач не надав свого контррозрахунку таких витрат, а тому такі доводи зводяться лише до суб`єктивних суджень відповідача, що не підтверджені належними та достовірними доказами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, на проїзд директора у м. Львів для участі в судових засіданнях та на оплату готелю на проживання директора у м. Львів у дні участі в судових засіданнях - є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, що відповідачем не спростовано.

06.04.2021