Кримінальні справи про легалізацію злочинно одержаних доходів/ майна.
Кримінальні справи про легалізацію злочинно одержаних доходів/ майна.
ПРАВОВІ ТЕЗИ ЩОДО ЗАХИСТУ ПО СТ. 209 КК - ВІДМИВАННЯ МАЙНА, ОДЕРЖАНОГО ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ.
Україна ратифікувала ряд міжнародних актів та прийняла низку внутрішніх на криміналізацію та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
У Кримінальний кодекс України (далі - КК) додана стаття 209, яка встановлює кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів.
Відмивання грошей – це процес створення видимості того, що великі суми грошей, отриманих від будь-якої злочинної діяльності, походять від легітимного джерела.
За ст. 209 КК відповідальність настає за наявності однієї з таких умов:
- Набуття, володіння, використання, розпорядження майном, які очевидно одержанні злочинним шляхом;
- Ті самі дії з цим майном, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.
Злочин вважається загніченим з моменту вчинення однієї з вище наведених дій.
Обов’язковою умовою, за якої настає відповідальність за ст. 209 КК, є одержання доходів унаслідок вчинення злочину, тобто діяння, яке передувало і було невід’ємною частиною отримання коштів у незаконний спосіб.
За п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів» доходи, одержані злочинним шляхом - будь-які активи, одержані прямо чи опосередковано внаслідок вчинення злочину, зокрема валютні цінності, рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, незалежно від їх вартості.
Легалізацією є також переміщення незаконних коштів в юрисдикції, де відсутні:
- нормативні положення, які забезпечують право і можливість владі отримати доступ до банківської інформації;
- юридичні норми, що зобов’язують банки чи фінансові установи зберігати інформацію про клієнтів та здійснювані ними операції;
- норми, за якими влада однієї країни може передавати іншій країні інформацію про особу та її фінансові операції;
- обов’язки вжиття фінансовими інституціями належних заходів щодо встановлення належності коштів до корупційних, податкових злочинів, нелегальних доходів, зупинення підозрілих операцій, дотримання роз’яснень групи FATF.
Легалізація може здійснюватись як у високорентабельниих бізнес-сферах діяльності, так і в операціях приватних осіб, що не пов’язана з господарюванням.
Місце одержання коштів або іншого майна внаслідок вчинення злочину - на території України чи за її межами значення не має, оскільки вони можуть бути легалізовані як на Україні, так і за кордоном.
Суб’єктом злочину, може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а стосовно вчинення тих чи інших правочинів - ще й набула повної дієздатності у випадках та порядку, передбачених законом, і не була обмежена у дієздатності або не позбавлена її судом.
Суб’єктом злочину при його вчиненні будь-якою з дій, визначених ч. 1 ст. 209 КК, може бути лише особа, яка не вчиняла предикатного діяння, - якщо вона усвідомлювала факт одержання коштів або майна іншими особами злочинним шляхом. Особа, яка вчинила таке діяння, відповідає лише за вчинення фінансової операції з брудними коштами чи укладення щодо них угоди, а також за приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на них, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а за використання таких коштів або майна - лише в разі, коли воно полягало у вчиненні фінансової операції чи укладенні угоди.
ВИКЛЮЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СТ. 209 КК
Не можуть вважатись одержаними внаслідок вчинення злочину кошти або інше майно, якими особа не заволоділа шляхом вчинення злочину, а лише незаконно утримала, приховала, не передала державі за наявності обов’язку це зробити, зокрема:
- кошти, не сплачені як податки, збори, інші обов’язкові платежі;
- не повернена чи прихована виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) або приховані товари чи інші матеріальні цінності, отримані від такої виручки, оскільки в подібних випадках має місце не одержання коштів та іншого майна злочинним шляхом, а незаконне (злочинне) розпорядження ними (якщо право власності на них особа набула законно).
Не повинні визнаватися предметом легалізації також контрабандно ввезені в Україну товари та інші предмети, зазначені у диспозиції ч. 1 ст. 201 КК, якщо вони були одержані (здобуті) за межами України не злочинним шляхом, а придбані законно, а також кошти, одержані не внаслідок вчинення предикатного діяння, а в результаті проведення фінансових операцій з використанням банківських рахунків підприємств, які мають ознаки фіктивності.
Не є предметом легалізації також кошти або інше майно, одержані внаслідок здійснення службовою особою без письмового узгодження з податковим органом операцій з активами, що перебувають у податковій заставі і в подальшому використовуються суб’єктом господарювання-юридичною особою при здійсненні господарської діяльності, оскільки такі активи мають легальне походження.
Не є предметом легалізації кошти (незалежно від їх розміру), одержані як субсидії, субвенції, дотації чи кредити внаслідок надання неправдивої інформації суб’єктами, зазначеними в диспозиції ч. 1 ст. 222 КК, вказаним у цій нормі Закону кредиторам, хоча з такими коштами надалі і вчинюються діяння, перелічені у ст. 209 КК, оскільки ці кошти одержуються офіційно (легально) і злочин, склад якого передбачений ч. 1 ст. 222 КК, не містить усіх ознак предикатного діяння, визначеного у п. 1 примітки до ст. 209 КК (Постанова Пленуму ВСУ від 15.04.2005 р. №5).
ПРИКЛАДИ З СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЩОДО ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ЗЛОЧИННИХ ДОХОДІВ/МАЙНА
І. Одержання коштів у кредит із дотриманням відповідного порядку, але з наданням неправдивих даних, не утворює складу легалізації (відмивання) доходів за ст. 209 КК.
Обставини справи.
Керівника приватного підприємства (далі — ПП) визнано винним у тому, що він з лютого по грудень 2004 р., використовуючи своє службове становище, із корисливих спонукань, знаючи, що ПП не має найманих працівників і з 2003 р. не отримує прибутку та не виплачує заробітну плату, підробив документи — довідки про заробітну плату на ім’я К.Н., К.С., Л., Г., Ж.Н. та на власне ім’я, на підставі яких отримав у кредитній спілці кредити на загальну суму 80 тис. грн., які використав для здійснення фінансово-господарської діяльності ПП.
Колегія суддів ВСУ, переглядаючи справу, скасувала вирок і закрила провадження за відсутністю складу злочину, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Для злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК, характерні спеціальні ознаки і предметом легалізації можуть бути лише кошти чи майно, одержані обов’язково внаслідок вчинення протиправного (предикатного) діяння.
Об’єктивною стороною зазначеного злочину є встановлений порядок запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, передусім з метою недопущення надання правомірного вигляду джерелам походження, володінню, використанню або розпорядженню такими доходами.
Оскільки засуджений одержав у кредит гроші офіційно (легально), тому джерело їх одержання не потребує надання йому правомірного вигляду. Відтак, склад злочину відсутній (витяг з Ухвала Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 серпня 2008 р.).
ІІ. Якщо суд встановить, що обвинуваченим не вчинено предикатного злочину і відповідно грошові кошти та майно, яке було предметом договорів, здобуто законно, то така особа повинна бути виправдана на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв’язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення за ст. 209 КК.
Обставини справи.
Обвинувачені разом з іншими особами позичали кошти нібито на будівництво об’єктів нерухомості під великі відсотки. У свій час кошти не повернули і їх дії кваліфікувалися як шахрайство з відмиванням (легалізацією) доходів, тобто злочинів, передбачених ст. 190, 209 КК.
Переглядаючи справу у суді касаційної інстанції ВС зазначив, що для притягнення до кримінальної відповідальності осіб за ст.ст. 190, 209 КК передусім необхідно встановити, що всі обвинувачені заволоділи грошовими коштами у сумі, які належали потерпілому, шляхом вчинення шахрайських дій стосовно нього, і наявності доказів вчинення обвинуваченими предикатного злочину, який би передував легалізації (відмиванню) доходів (ККС постанова ВС від 19.11.2021 р. №335/3466/14-к)
ІІІ. У злочинах ст. 209 КК обов’язковою умовою для притягнення особи до відповідальності є доведення перед судом мети легалізації - надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, визначеними ст. 209 КК.
У справі №667/5470/14-к ККС ВС зазначив, що ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому встановив, що жоден із цих доказів не доводить, що кошти, внесені в якості оплати укладених угод на придбання автомобілів, були одержані злочинним шляхом та належать обвинуваченим. Також не було встановлено спеціальної мети легалізації - надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, визначеними ст. 209 КК України, тобто не надано доказів, які б підтверджували настання події злочину, передбаченого ст. 209 КК України.
Таким чином, судові рішення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у частині їх виправдання за обвинуваченням у легалізації доходів належним чином умотивовані та відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК України.
ІV. У справі №569/14958/13-к звинувачували директора Товариства у створені фіктивного підприємства для прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку, який, маючи на меті отримання незаконних доходів на постійній основі, надав легального вигляду коштам, які незаконно надійшли на розрахункові рахунки підконтрольних йому суб’єктів підприємницької діяльності та були конвертовані в готівку (легалізація), із приховуванням джерел походження, маскуванням та володінням грошовими коштами.
Дії кваліфікувалися за ч. 1 ст. 209 КК.
На підтвердження обвинувачення прокурор надав суду такі докази: покази свідків, акти податкових органів, складених за результатом проведених планових виїзних перевірок Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства валютного та іншого законодавства, матеріали нсрд та срд, зокрема, обшуків за адресою місцезнаходження товариства.
Адвокат при захисту в кримінальній справі наголошував, що Особа з 1995 року є директором Товариства.
Основним видом діяльності товариства є: оптовий продаж, експорт-імпорт товарів, товарообмінні операції, посередницькі послуги. Раніше товариство мало ліцензію на здійснення торгівлі агрохімікатами, яка закінчилась в 2009 році. Станом на 2012-2013 роки фірма займалася оптовою торгівлею запчастинами до спеціальної техніки - катки, автокари, деталями, бланковою продукцією, що відповідає положенням статуту підприємства.
За час діяльності фірми неодноразово проводились перевірки податкової та іншими державними органами, які не встановили наявності будь-яких порушень в діяльності товариства.
Адвокати в кримінальній справі надали суду податкові накладні, звіти та митні декларації з відмітками митниці про імпорт бланкової продукції з Чеської республіки. Подані документи повністю спростовують висновки викладені в обвинувальному акті.
Суд встановив, що Товариство проводився безготівковий обмін гривні на валюту, яка в подальшому перераховувалася безготівково контрагенту з Чеської Республіки за поставлену бланкову продукцію.
Близько половини обсягу (обороту) в структурі діяльності товариства складала зовнішньоекономічна діяльність - яка полягала у придбанні ПІН -конвертів та іншої бланкової продукції у контрагента з Чеської Республіки. Про дану обставину слідству було достовірно відомо. Однак слідчими під час досудового розслідування дана обставина залишена поза увагою, а прокурором під час судового розгляду.
Суд, дослідивши надані стороною захисту документи, прийшов до висновку, що грошові кошти, які знаходились на розрахункових рахунках Товариства набуті правомірно в результаті своєї господарської діяльності, тобто законним шляхом.
Жодного "замовника" конвертації слідством встановлено не було і в судовому засіданні стороною обвинувачення докази наявності таких осіб - не оголошувалися і не досліджувалось.
Прокурор не довів факт отримання особою та іншими співучасниками винагороди від діяльності по конвертації коштів в розмірі 8-10%, не вказав ні на жоден випадок конвертації коштів за безпосередньої участі обвинуваченого. Слідством не було виявлено за адресою діяльності товариства готівкових коштів, печаток чи штампів сторонніх суб’єктів господарювання, незаповнених документів з реквізитами інших суб’єктів господарювання, тобто ознак конвертаційних центрів.
Об’єктивна сторона даного злочину полягає в легалізації (відмиванні) грошових коштів чи майна, одержаних злочинним шляхом або права на такі грошові кошти чи майно.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у виді прямого умислу. Особа усвідомлює вчинених дій, завідомо знаючи про злочинне походження грошових коштів чи майна або прав на такі кошти чи майно і бажає вчинити ці дії.
Обов’язковою ознакою складу легалізації незаконних доходів, передбаченого ст. 209 КК, є вчинення предикатного злочину.
Доказів на підтвердження вини особи у вчинені даного інкримінованого злочину про незаконність заволодіння обвинуваченим грошовими коштами, внаслідок вчинення злочинів, прокурором в судовому засіданні не надано.
Ураховуючи викладене та те, що всі сумніви, відносно доведеності вини особи, тлумачаться на користь цієї особи, суд вважає що обвинувачення особи, ґрунтується лише на припущеннях, а його вина в інкримінованому злочині за ч. 1 ст. 209 КК прокурором в судовому засіданні не доведена.
Відтак, у зв’язку із відсутністю в діях особи об’єктивної та суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК, директора товариства виправдано судом по всіх епізодах.
Про захист в кримінальних справах про шахрайство за ст. 190 ККУ читайте за цим лінком.
Про послуги адвоката в кримінальних справах про розтрату чужого майна за ст. 191 КК - у цій статті.
Про кримінальні справи щодо видачі НПА, які зменшують доходи бюджету, за ст. 211 КК читайте за цим посиланням.
Щодо захисту sp;при звинуваченні в одержанні неправомірної вигоди читайте в цьому матеріалі.
Щодо кримінальних справ про ухилення від сплати податків за ст. 212 ККУ читайте за цим посиланням.
V. Відсутність спеціальної мети легалізації, тобто надання правомірного вигляду отриманим від злочину коштів – виправдувальний вирок.
У справі №667/5470/14-к Особа-1 був учасником підприємства, а Особа-2 директором.
Вказані особи уклали контракт від імені Товариства, яке взяло на себе зобов`язання поставити до Республіки Узбекистан соняшникову олію в кількості 900 тонн на загальну суму 945000 доларів США з граничним терміном поставки загальної кількості товару. Ці зобов’язання особи не виконали, гроші привласнили чим завдали збитку підприємству.
Для легалізації коштів особи уклали цивільно-правові угоди з придбання на користь підставних людей автомобілів.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, особи вчинили злочин за ст. 209 КК.
Позиція судів.
Судом першої інстанції осіб визнано невинуватими у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 209 КК та виправдано у зв’язку з відсутністю події злочину, виходячи з наступного.
Відповідальність за ст. 209 КК наступає у разі вчинення дій, пов’язаних з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямованих на приховування джерел походження зазначених коштів (власності), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. Органом досудового розслідування не було встановлено, які саме дії вчинили обвинувачені з використанням незаконно отриманих грошових коштів, які б були спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів.
Як зазначалося адвокатом при захисту в кримінальній справі, із наявних в справі доказів не знайшла свого підтвердження та обставина, що під час оформлення купівлі-продажу автомобілів були використані саме грошові кошти, отримані особами внаслідок їх протиправних дій. Крім того, відсутнє жодне підтвердження того, що кошти, внесені в якості оплати укладених угод на придбання автомобілів, взагалі належали обвинуваченим, оскільки джерело їх походження не встановлено.
Не встановлена спеціальна мета легалізації - надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, визначеними в ст. 209 КК.
ККС ВС переглядаючи справу зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами не доведено, що особи вчинили легалізацію злочинно отриманих доходів, передбачену ст. 209 КК.
Жоден із зібраних під час досудового розслідування та надані прокурором доказ не доводить, що кошти, внесені в якості оплати укладених угод на придбання автомобілів, були одержані злочинним шляхом та належать обвинуваченим.
Також не було встановлено спеціальної мети легалізації - надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, визначеними ст. 209 КК, тобто не надано доказів, які б підтверджували настання події злочину, передбаченого ст. 209 КК.
VI. У справі №573/1138/20 обвинувачений був директором Товариства, який уклав із Тучненською та Ободівською сільською радою договори підряду на проведення проектних робіт. За вказані послуги сільські ради перерахували на рахунок товариства кошти у сумі – 100000 грн. Вказані кошти директором були витрачені на потреби Товариства та знято через приватні банки. Роботи так і не були виконані.
Директору Товариства інкримінували привласнення та легалізацію (відмивання) коштів.
Обвинувачений свою винуватість щодо вчинення ним легалізації злочинних доходів не визнав повністю, суду пояснив, що зі своїх рахунків у «Приватбанк» і «Креді агріколь банк» він знімав кошти на потреби товариства: сплачував заробітні плати, податки тощо. Необхідності надати цим коштам законного виду в нього не було. Тому займався законною діяльністю.
Винуватість особи у легалізації доходів, одержаних завідомо злочинним шляхом, сторона обвинувачення обґрунтовувала висновками Головного управління ДПС у Сумській області, виписками по рахункам Товариства в банках.
Білопільський районний суд Сумської області виправдав директора Товариства у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину за ч. 1 ст. 209 КК.
Суд вказав, що висновки Головного управління ДПС у Сумській області не є доказами в розумінні вимог ст. 84 КПК України, вони є інформативними документами, в яких викладена особиста думка головного державного ревізора-інспектора ГУ ДПС у Сумській області.
Ревізор-інспектор в своєму висновку фактично виклав фабулу доведеного обвинувачення, оскільки зазначив, що у діях директора підприємства можуть вбачатися ознаки вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, тобто вчинення легалізації (відмивання) коштів у сумі 44986 грн. і 74670 грн., одержаних злочинним шляхом.
Таким чином, вказана особа перебрала на себе функцію суду, що в свою чергу є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади кримінального провадження, передбаченої ст. 17 КПК, яка випливає зі ст. ст. 62, 129 Конституції України, п. 2 ст. 11 Загальної декларації прав людини Генеральної асамблеї ООН від 10.10.1948, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному переслідуванню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Адвокат по кримінальній справі зазначав, що інших доказів на наявність складу злочину прокурором не надано, не розкрито й не доведено об’єктивної та суб’єктивної сторони злочину за ч. 1 ст. 209 КК, тобто в діях особи відсутній склад злочину.
Зокрема, прокурор не вказав в обвинувальному акті час, місце, спосіб вчинення особою злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 209 КК України, не розкрив об’єктивну сторона фінансових операцій директора Товариства з коштами.
Судовим вироком особу виправдано.
Писаренко Александр Алексеевич, адвокат по судебным процессам в налоговых и бизнес спорах, магистр бизнес администрирования.
Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua
Viber Telegram WhatsApp
Новости бюро
