У старій редакції Кодексу законів про працю (далі-КЗПП) укладення трудового договору оформлялося наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Також трудовий договір вважався укладеним тоді, коли працівника було фактично прийнято на роботу, але наказу чи розпорядження не було видано. Окрім того, стара редакція КЗПП передбачала необхідність реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою у державній службі зайнятості.

В новій редакції ст. 24 КЗПП додержання письмової форми трудового договору визначене як обов’язкове при укладенні трудового договору з фізичною особою і є обов’язковою вимогою для допуску працівника до роботи. При цьому реєстрацію трудового договору у державній службі зайнятості скасовано і введено обов”язок ФОП повідомити відповідному органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за основним місцем свого обліку про прийняття працівника на роботу.

Порядок повідомлення встановлено Кабміном.

03 липня 2015 р. набрала чинності постанова Кабміну від 17.06.2015 р. №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Постановою затверджено форму повідомлення про прийняття працівника на роботу та встановлено, що воно подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) або фізичною особою до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Повідомлення подається до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із вказаних способів:

– засобами електронного зв’язку з використанням ЕЦП;
– на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
– на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Наказ Міністерства праці України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.07.1993 р. залишений законодавцем без уваги під час прийняття Закону і є чинним.

Зі ст. 2.21-1 Інструкції випливає необхідність реєстрації трудових договорів в органах служби зайнятості. Формально за Інструкцією трудові договори в органах служби зайнятості все ще підлягають реєстрації, хоча логічно припустити що це саме той випадок, коли застарілий підзаконний нормативний акт має бути приведено у відповідність зі змінами поточного законодавства.

Служба зайнятості – не за бортом.

Факт скасування реєстрації в службі зайнятості трудового договору найманого працівника з фізичною особою – підприємцем за Законом не означає, що органи зайнятості більше не мають відношення до оформлення прийому працівників на роботу.

Ст. 2.21-1 Інструкції зобов’язує підтверджувати записи, внесені до трудової книжки фізичною особою-роботодавцем, підписом посадової особи органу державної служби зайнятості та його печаткою.

Виходячи з зазначеного, можна зробити наступні висновки.

Процедура прийому працівника на роботу фізичною особою-підприємцем з 01.01.2015 року була змінена.

Трудовий договір найманого працівника з фізичною особою – підприємцем тепер є обов’язковою умовою допущення працівника до роботи. При цьому сам договір більше не реєструється в органах служби зайнятості.

Натомість, законодавчо встановлено необхідність повідомлення органу ДФС про прийняття працівника на роботу.

Процедура заповнення трудової книжки фактично не була змінена, тому записи про прийом на роботу у ФОП в 2015 році та про звільнення працівника, як і раніше, потребують затвердження у службі зайнятості та скріплення її печаткою.

Поставити запитання й отримати юридичну точку зору - на “Форумі Юридичного бюро Писаренка”.