І. Службова недбалість може мати місце лише якщо службова особа мала можливість виконати дії в межах своїх повноважень.

У справі №133/2138/15 обвинувачена, обіймаючи посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби управління юстиції, будучи представником влади, неналежно виконувала свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них.

Зокрема, незважаючи на встановлену нею наявність майна боржника, особа, згідно з обвинувальним актом, не вжила заходів, передбачених Законом «Про виконавче провадження», щодо накладення арешту на майно боржника, зупинила виконавчі провадження, що призвело до незаконного відчуження майна боржника, реалізація якого державною виконавчою службовою у встановленому законом порядку покрила б суму його боргу перед кредитором, яка у 250 разів перевищує Н.М.Д.Г., встановлений на час вчинення кримінального правопорушення, що є тяжким наслідком.

Її дії кваліфікувалися за ч. 2 ст. 367 КК.

Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що службова недбалість може мати місце лише за умови, що службова особа мала об’єктивну можливість виконати дії, які входять в коло її обов’язків. На момент вчинення цих дій був чинним Закон України «Про виконавче провадження» у редакції станом на лютий 2010 р., який не покладав на особу обов’язку накласти арешт на майно ТОВ. Як було передбачено у ньому, державний виконавець за заявою стягувача був вправі накласти арешт на майно боржника.

Крім того, сторона обвинувачення не змогла довести перед судом розмір матеріального збитку, що є невід’ємною ознакою складу злочину, оскільки не змогли провести судово-економічну експертизу (постанова від 06.05.2020 р. ККС ВС №133/2138/15).

ІІ. Вчинення тяжких наслідків іншою особою не є безумовною підставою для виключення причинного зв`язку між службовим недбальством обвинуваченого та тяжкими наслідками у разі, якщо обвинувачений усвідомлював можливі негативні наслідки.

Особа обвинувачувалась за ч. 2 ст. 367 КК. Обіймаючи посаду заступника начальника ЦПЗ №2 «Укрпошти» із технічних питань, не виконав свої службових обов’язків, що призвело до тяжких наслідків. Не забезпечив листоношу із супроводження пошти, матеріальних цінностей, грошей засобами безпеки - бронежилетом і вогнепальною зброєю та не провів із ним інструктажу. Без надання спеціально обладнаного автомобіля, обвинувачений фактично допустив самостійне розвезення потерпілим поштової кореспонденції та грошей. Унаслідок цього листоношу було застрелено невстановленими особами й викрадено 283 600 грн.

ВС зазначив, що за змістом обвинувачення, визнаного доведеним судом першої інстанції, неналежне виконання обвинуваченим своїх службових обов`язків мало тривалий системний характер і цей період не обмежувався декількома днями. Тому посилання в ухвалі на дані про вихідний для обвинуваченого день у зазначену дату та про його відпустку з 26 липня по 6 серпня 2014 року як на такі, що виключають вчинення ним інкримінованого злочину, є непереконливими.

З юридичної точки зору суб’єктивна сторона недбалості найчастіше полягає в необережній формі вини як щодо діяння, так і щодо його наслідків. Можлива і змішана форма вини – умисел до діяння і необережна вина до наслідків цього діяння. Не виключається недбалість і в тих випадках, коли умисне порушення службових обов’язків призводить до наслідків, яких винний хоча й не бажав, але свідомо припускав їх настання.

Обвинувачений був обізнаний, що додержання технології надання послуг поштового зв`язку, охорона пошти, забезпечення листоноші засобами безпеки є необхідними, адже все це в комплексі запобігає настанню шкідливих наслідків. Вочевидь, що за відсутності вказаних засобів одноособове на власному транспорті перевезення листоношею пошти та готівки є небезпечним, а тому може призвести до тяжких наслідків.

ККС вказав, що суд апеляційної інстанції штучно звузив сферу кримінальної відповідальності службової особи (суб`єктивну сторону ч. 2 ст. 367 КК), допустивши неправильне застосування цієї норми матеріального права. Оскільки він не врахував факту усвідомлення службовою особою можливості нападу на листоношу і настання його смерті в разі незабезпечення належної організації перевезення пошти й за відсутності засобів для захисту та помилково констатував, що сам собою факт позбавлення листоноші життя нападниками виключає наявність причинного зв`язку між службовою діяльністю обвинуваченого та тяжкими наслідками.

ІІІ. Особа не несе кримінальної відповідальності за ст. 367 КК за невиконання чи неналежне виконання/недбале чи несумлінне ставлення до службових обов’язків, які на неї фактично не покладалися.

У справі № 484/1376/18 обвинувачена начальниця відділу освіти РДА у межах наданих повноважень видала наказ, яким було прийнято у власність відділу освіти на безоплатній основі та одночасно затверджено проєкт «Капітальний ремонт школи (заміна віконних блоків)» кошторисною вартістю 882 708 грн., яка була визначена ПП-1 і перевірена філією «Держбудекспертиза».

З метою реалізації цього проєкту через електронну систему публічних закупівель РгоZorro було проведено аукціон, переможцем якого стало ТОВ, що запропонувало найбільш вигідну пропозицію (загальна вартість робіт на суму 759 000 грн). Між указаним ТОВ і відділом освіти РДА було укладено договір на виконання ремонтних робіт за вказаним вище проєктом, однак цей договір було розірвано за взаємною згодою сторін. Обвинувачена направила директору ПП-1 як розробнику проєкту лист з проханням про внесення змін до нього, що було задоволено.

У подальшому обвинувачена прийняла рішення про виключення із погодженого раніше переліку такого виду робіт, як улаштування внутрішніх відкосів ПВХ-плитою, хоча їх вартість була включена в загальну вартість робіт за договором. Обвинувачена без офіційного погодження змін до проєктної документації з проєктною організацією, без проведення повторної державної будівельної експертизи зміненого проєкту особисто підписала контракт на суму 772 383 грн. на будівництво вказаного об’єкту, та договірну ціну до цього контракту, які були розроблені не проєктною організацією, що мала здійснювати авторський нагляд (ПП-1), а підрядною організацією (ПП-2).