У відповідності до п.п. 97.4.4 Податкового кодексу України (далі-ПКУ) особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу фізичної особи, яка померла, є особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи.

Згідно з п. 99.1 ПКУ виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи у разі її смерті здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття;

претензії спадкоємцям пред'являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред'явлення претензій кредиторами спадкодавця;

після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов'язаннями та/або податковим боргом спадкоємців;

протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.

У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦКУ, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з 99.2 ПКУ грошові зобов'язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі;

батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов'язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу.

У відповідності до п. 162.3 ПКУ у разі смерті платника податку податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Відтак, виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу померлої фізичної особи законом покладено на її спадкоємців, які прийняли спадщину, в межах вартості успадкованого майна та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Якщо спадкоємець є малолітнім чи неповнолітнім, він на рівних з повністю дієздатними спадкоємцями здійснює спадкування податкового боргу і його грошові зобов'язання виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками).

Дізнавшись про податкову заставу на майно спадкодавця та/чи судовий розгляд за позовом про стягнення з нього податкового боргу, спадкоємцям доцільно подати заяву до податкового органу про смерть спадкодавця та коло спадкоємців чи заяву до суду про заміну спадкодавця на спадкоємців.

У відповідності до ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАСУ) суд зупиняє провадження у справі в разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, до встановлення правонаступника.

Згідно з ст. 52 КАСУ у разі вибуття або заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.

Тому в залежності від тривання чи закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, спадкоємці подають заяву про зупинення судового провадження чи заміну сторони спадкодавця на них у суді першої інстанції.

В залежності від з’ясованих з матеріалів судової справи обставин може бути доречним пред’явлення зустрічного позову спадкоємцями про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень чи вимог, направлених спадкодавцеві (ст. 177 КАСУ).

Якщо судове рішення вже постановлене і спадкоємці зіткнулися з його наслідками у виді арешту державного виконавця на майно спадкодавця і неможливістю оформити права на спадщину, то є доцільним подання ними апеляційної скарги на таке судове рішення.  

Згідно з ст. 293 КАСУ особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

КЦС ВС у справі №201/1927/24 пояснив, що особа, яка не брала участі у справі, має право на апеляційне оскарження, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів або обов’язків. Такий зв’язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Водночас саме апеляційний суд, відкривши провадження, зобов’язаний перевірити наявність такого зв’язку, дослідити доводи апелянта та надати оцінку поданим доказам.

Якщо спадкодавець помер до чи під час судового провадження і сталося спадкування податкового боргу, то спадкоємці, які не брали участі у справі в суді першої інстанції, можуть бути апелянтами як особи, про чиї обов’язки суд ухвалив рішення.

Внаслідок рішення спадкоємці постали перед обов’язком сплатити податковий борг спадкодавця, а інакше - перед ризиком звернення стягнення на його житловий будинок та інше майно, яке апелянти прагнуть отримати як спадщину. Оскільки на час постановлення рішення спадкодавець помер, а апелянти прийняли спадщину, але не були замінені як сторона відповідача і не брали участі у справі, то суд рішенням фактично вирішив питання про інтереси та обов’язки апелянтів, бо саме на них переходить податковий борг спадкодавця.

Позаяк апеляційна скарга подається впродовж 30 днів з дня вручення стороні повного рішення суду, то спадкоємцям необхідно подати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ст. 295 КАСУ).

Апеляційна скарга може подаватися одним з батьків одночасно для захисту своїх інтересів, а також інтересів малолітньої дитини спадкодавця.

Апеляційними вимогами, в залежності від конкретних обставин справи, може бути скасування судового рішення і постановлення нового про повну чи часткову відмову в позові.

Ознайомившись з судовим рішенням з Єдиного державного реєстру судових рішень, спадкоємці можуть вважати з тих чи інших причин стягнений податковий борг неправильним, тому заперечити його, щоб не сплачувати безпідставної суми. 

Позаяк апелянти не бачили і не знають матеріалів судової справи, то підстави та вимоги апеляційного оскарження зазначаються настільки, наскільки вони їм відомі, з огляду на обставини та документи, згадані в рішенні.

Після ознайомлення з матеріалами справи в апеляційному суді апелянт доповнить чи змінить апеляційну скаргу згідно з ст. 303 КАСУ з урахуванням конкретних документів справи.

Однією з підстав оскарження може бути відсутність чи неправильність визначення об’єкта оподаткування чи розміру податку. Спадкоємці можуть ставити під сумнів наявність і доведеність податковим органом об’єкта оподаткування спадкодавця та наявність в матеріалах справи доказів цього. Якщо зі змісту судового рішення не вбачається перевірки судом наявності такого об’єкта, дослідження доказів його існування і правильності розрахунку податкового зобов’язання, то це може бути підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній інстанції. Відсутність об’єкта оподаткування унеможливлює нарахування податкових зобов’язань спадкодавцеві і їх стягнення судом у відповідності до вимог ст.ст. 285 - 287 ПКУ.

Умовою для визнання і стягнення податкового боргу є узгодженість грошового зобов’язання спадкодавця. При неузгодженості грошового зобов’язання його не може бути стягнено як податковий борг з пенею. Згідно з пп. 14.1.175 ПКУ податковий борг - сума зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В свою чергу, у відповідності до п. 57.3 ПКУ у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1 - 54.3.6 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

В залежності від обставин, апелянт може послатися на те, що податковим органом не надіслано було податкових повідомлень-рішень та податкових вимог за місцезнаходженням, податковою адресою спадкодавця рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

При ненадсиланні податкових вимог грошове зобов'язання платника податків не може бути стягнене судом, бо в силу п. 59.1 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, а в силу п. 87.11 ПКУ орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу.

У відповідності до п.п. 95.1, 95.2 ПКУ контролюючий орган здійснює за платника податків  заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення його коштів;

стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Коли податкова вимога не надіслана, то відсутній податковий борг, за стягненням якого податковий орган може звертатися до суду.

Якщо зі змісту судового рішення не вбачається перевірки судом адреси і правильності надсилання спадкодавцю податкових повідомлень-рішень та вимоги, то порушення порядку надсилання може бути підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній інстанції.

Іноді буває, що присуджений до стягнення податковий борг спадкодавця перевищує вартість спадкового майна.

Таке суперечить пункту 99.1 ПКУ, згідно з яким погашення податкового боргу померлого здійснюють спадкоємці в межах вартості майна, що успадковується, на дату відкриття спадщини.

Податковим кодексом України встановлене обмеження розміру погашення податкового боргу померлого спадкоємцями.

У відповідності до п. 99.1 ПКУ виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи у разі її смерті здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Претензії спадкоємцям пред'являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред'явлення претензій кредиторами спадкодавця.

Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов'язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.

Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦКУ спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття незалежно від часу її прийняття. Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Відтак, спадкоємці можуть бути відповідальними за успадкований податковий борг у межах вартості спадкового майна на дату відкриття спадщини.

Вартість спадкового майна підтверджується звітом про оцінку ринкової вартості, складеним суб’єктом оціночної діяльності.

Якщо зі змісту рішення не вбачається перевірки судом співмірності суми податкового боргу з вартістю спадкового майна та дослідження доказів цього, то при порушенні зазначеної обмежувальної норми ПКУ апелянти можуть просити про відмову в позові у частині перевищення суми.

У відповідності до ч. 2 ст. 122 КАСУ для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб’єкту владних повноважень право на пред’явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень.

У відповідності до п.п. 95.1, 95.2 ПКУ контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення його коштів та продажу майна, яке перебуває у податковій заставі;

стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАСУ якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження у справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАСУ  суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 319 КАСУ судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

У конкретній судовій справі спадкодавця провадження за позовом податкового органу може бути відкрите з пропуском тримісячного строку Позивачем після виникнення в нього підстави для стягнення податкового боргу.

Якщо з’ясується, що податковий орган пропустив строк звернення до суду про стягнення боргу за податковою вимогою спадкодавця, то рішення підлягає скасуванню з залишенням позову без розгляду.

У відповідності до п. 60.1 ПКУ податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з пп. 93.1.4 ПКУ майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов’язання.

Беручи до уваги підстави апеляційного оскарження, можливу відсутність узгодженого грошового зобов’язання спадкодавця та, як наслідок, відсутність його податкового боргу, підлягають скасуванню як судове рішення, так і сума податкового боргу, визначена податковим органом-позивачем в податковій вимозі.

Апелянтові доцільно просити при постановленні нового рішення скасувати суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі спадкодавцеві.