Захист в кримінальних справах про розтрату чужого майна.
Захист в кримінальних справах про розтрату чужого майна.
ПРЯМИЙ УМИСЕЛ ТА КОРИСЛИВИЙ МОТИВ - ОБОВ’ЯЗКОВІ ЕЛЕМЕНТИ ДЛЯ ІНКРИМІНУВАННЯ ПО Ч. 2 СТ. 191 КК.
При недоведенні умислу на розтрату чужого майна та корисливого мотиву службова особа повинна бути виправдана.
За ч. 2 ст. 191 КК кримінальна відповідальність настає за розтрату шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Сутність розтрати, як форми об’єктивної сторони, полягає в незаконному і безоплатному витрачанні винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.
Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна.
Суб’єктом розтрати чужого майна шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем може бути лише службова особа.
Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Суб’єктивна сторона даного злочину, яка є внутрішньою стороною злочину і включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину, характеризується прямим умислом, корисливим мотивом і метою.
Прямий умисел має місце, коли особа усвідомлює, що здійснює розтрату чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні, передбачає настання негативних наслідків і бажає їх настання.
Корисливий мотив розтрати чужого майна полягає в спонуканні до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, а корислива мета – збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
ДОВЕДЕННЯ ВИНИ ЗА Ч. 2 СТ. 191 КК З УРАХУВАННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ
Для доведення обвинувачення за ч. 2 ст. 191 КК прокурору потрібно надати суду належні, достовірні, достатні, допустимі докази:
- що підтверджують статус обвинуваченого як службової особи (посадові інструкції, наказ про призначення на посаду, договір про повну матеріальну відповідальність);
- наявності об’єктивної сторони розтрати чужого майна (місце, спосіб, час, обстановка і т.д.), причинно-наслідкового зв’язку між службовим становищем обвинуваченого, його статусом, умисними діями та наслідками у вигляді розтрати.
- що у результаті вчиненого злочину службова особа незаконно збагатила себе чи/або інших осіб (виписка з банку, покази свідків, не задекларовані кошти і т.д.), що підтверджуватиме суб’єктивну сторону корисливого умислу та мети незаконного збагачення.
У справі № 581/441/18 суд виправдував старшого майстра лісгоспу за недоведеністю у його діях складу злочину, зокрема об’єктивної та суб’єктивної сторони.
При розгляді справи суд дослідив показання свідків і прийшов до таких висновків:
- Розтрати не відбулося, оскільки після зрізання деревини свідок мав намір купити деревину, офіційно оформивши документи у обвинуваченого.
- Свідки обіцяли виписати обвинуваченому товарно-транспортну накладну для перевезення деревини, що вказує на відсутність прямого умислу та корисливих мотивів у його діях, оскільки стороною обвинувачення не доведено яким чином обвинувачений внаслідок вчинених дій міг збагатитися сам чи міг незаконно збагатити іншу особу, та який інтерес обвинуваченого до долі останнього.
Підсудного визнано невинним у пред’явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 191 КК та виправданим у зв’язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.
ВС зауважив, що майно, яким винний заволодіває за ч. 2 ст. 191 КК, не ввірене йому, не перебуває у його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб’єкт злочину має право оперативного управління ним. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою.
За змістом ч. 2 ст. 191 КК, у ній встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.
Обов’язковими суб’єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
Тому суд першої інстанції вірно виснував про відсутність складу злочину і виправдав підсудного (постанова ВС від 22.01.2020 р. №581/441/18 ВС).
Про захист в кримінальних справах про шахрайство за ст. 190 ККУ читайте за цим лінком.
Щодо захисту при звинуваченні в одержанні неправомірної вигоди за ст. 368 КК читайте в цьому матеріалі.
Про адвокатський захист при обвинуваченні у використанні підробленого документа за ст. 358 КК - у цій статті.
Про захист в кримінальних справах щодо ухилення від сплати податків за ст. 212 ККУ - за цим посиланням.
Писаренко Александр Алексеевич, адвокат по судебным процессам в налоговых и бизнес спорах, магистр бизнес администрирования.
Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua
Viber Telegram WhatsApp
Новости бюро
