Оскарження і скасування наказу про звільнення здійснюється за рапортом до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, або шляхом звернення до адміністративного суду.

Поліцейський має право оскаржити дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення. Рапорт про незгоду зі звільненням розглядається протягом 30 календарних днів з перевіркою викладених у ньому фактів що не були враховані під час прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення. При підтвердженні фактів, викладених у рапорті, керівник зобов’язаний негайно вжити заходів до поновлення прав поліцейського та вирішити питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень. Про результати розгляду рапорту уповноважений керівник письмово інформує поліцейського, який подав скаргу.

Звернення до суду для оскарження наказу про звільнення не обумовлене попереднім поданням рапорту. Позов може подаватися після рапорту чи без його подання.

Позов подається до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням обласного управління Нацполіції, наказом якого звільнено поліцейського. Позовними вимогами є визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення Позивача зі служби в поліції, поновлення на службі, стягнення суми середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Наказом Головного управління Національної поліції в області по особовому складу за пунктом 6 (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 звільняється зі служби поліцейський на підставі порушення Присяги на вірність Українському народові та Указу Президента України від 24.02.2022 р.№64/2022 за результатами проведеного службового розслідування.

Відтак, умовами звільнення є беззаперечне доведення факту порушення поліцейським Присяги та правомірно проведене щодо нього службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань регулюється Законами «Про Національну поліцію», «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок), Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженим наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 (далі – Положення).

За ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавцем визначено процедуру щодо проведення службових розслідувань, за результатами яких поліцейські притягаються до дисциплінарної відповідальності, та процедуру дотримання прав на захист поліцейського, реалізації стягнення, оскарження таких рішень.

Недотримання такої процедури тягне визнання протиправним та скасування наказу про звільнення.

Рішення про звільнення за порушення Присяги має бути обґрунтованим, прийнятим при з’ясуванні і врахуванні фактичних обставин та дій поліцейського.

Висновок дисциплінарної комісії про порушення поліцейським Присяги має бути достатньо доведеним і не може суперечити фактичним обставинам та діям поліцейського.

У справі, зазначеній вище, обставини свідчили про перебування поліцейського на території окупації і виконання завдань з оборони від збройної агресії російських військ, тоді як звільнено його було наказом від 09.03.2022 №45 о/с через відсутність на робочому місці у відділенні поліції.

На момент проведення службового розслідування у період часу з 26.02.2022 по 10.03.2022 поліцейський Бучанського райуправління поліції ГУНП  перебував на території Бучанського району в селі Мотижин.

По місцю перебування був записаний до лав територіальної оборони с. Мотижин і приймав участь у відсічі збройних сил РФ (що підтверджується довідкою селищної ради, листами ЗСУ, СБУ).

У весь період перебування в селі Мотижин Бучанського району був одягнений у поліцейську форму, мав при собі спеціальний жетон, поліцейське посвідчення та табельну вогнепальну зброю.

Територією виконання службових обов’язків поліцейського є увесь його адміністративний район, а не конкретне місто, вулиця чи поштова адреса.

Протягом перебування з 26.02.2022 по 10.03.2022 на території Бучанського району в селі Мотижин Позивачу не надходило жодних письмових чи усних наказів, організаційно-розпорядчих документів, телефонограм чи повідомлень будь-якими каналами зв’язку від керівництва; не доводилося керівництвом наказів чи інструкцій щодо вчинення конкретних дій, явки чи перебування у конкретному місці, слідчому відділі поліції, встановлення обмежень та заборон і т.п.

Після цього поліцейському в квітні 2022 року стало відомо, що наказом ГУНП в Київській області від 09.03.2022 №45 о/с його звільнено зі служби в поліції.

За ст. 12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов’язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За ч. ч. 1, 10 ст. 14 Статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Відповідно до п. п. 1, 4 розділу 5 Порядку проведення службового розслідування полягає збиранні, перевірці та оцінці матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити:

• наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
• наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
• ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
• обставини, що пом’якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
• відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
• вид і розмір заподіяної шкоди;
• причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

За п. 2 розділу 6 Порядку підсумковим документом є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин;

висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

При звільненні Відповідач не провів належного службового розслідування, порушив вимоги ч. ч. 1, 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту та п.п. 1, 4 розділу 5 Порядку (не було зібрано й перевірено відомостей про обставини, що мають значення для справи, не прийнято до уваги, що поліцейський увесь період з 26.02.2022 по 09.03.2022 виконував обов’язки на території Бучанського району, був вірним Присязі українському народові і захищав Батьківщину зі зброєю в руках, не було встановлено обставин, що знімають безпідставні звинувачення з поліцейського).

Поліцейський згідно фактичних обставин не покидав службу, а навпаки виконував додаткові повноваження поліції в умовах воєнного стану.

До основних обов’язків поліцейського, визначених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону, входить: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва.

Поліцейський і слідчий виконує свої повноваження безперервно.

За ст. 12 Закону поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.

Поліція не має права відмовити в розгляді або відкласти розгляд звернень стосовно забезпечення прав і свобод людини, юридичних осіб, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань з посиланням на вихідний, святковий чи неробочий день або закінчення робочого дня.

Так, за ч. 2 ст. 18 Закону поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

З огляду на характер та зміст служби поліцейського, останній виконує обов’язки на усій території України, а не виключно в конкретно окресленому місці чи кабінеті.

Ні Законом, ні жодним наказом Бучанського РУП чи ГУНП в Київській області не було визначено, що Позивач як поліцейський, має виконувати обов’язки виключно в якомусь кабінеті чи за якоюсь адресою.

Відсутній наказ та організаційно-розпорядчий документ керівництва, який би визначав адресу робочого місця Позивач та обов’язок працювати і знаходитися тільки за цією адресою.

Тому, юрисдикція і повноваження поліцейського поширюються на всю територію його адміністративного району, у т.ч. на село, де Позивач захищав Україну під час російської окупації.

Крім того, Позивач виконував додаткові повноваження поліції визначені ч. 2 ст. 24 Закону, згідно яких у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

При проведенні службового розслідування дисциплінарна комісія не з’ясувала місце перебування Позивача, характер і зміст його дій як поліцейського з відсічі збройної агресії проти України, які він вчиняв, обстановку подій та воєнну ситуацію в районі.

Згідно листів ЗС України та СБ України Позивач разом з сім'єю приймав участь у відсічі збройної агресії російської федерації проти України шляхом точного інформування підрозділів Збройних Сил України та Служби безпеки України про точне місцезнаходження військової техніки на території сіл Мотижина, Копилова, Северинівки, Колонщини, Макарова, Андріївки, Литвинівки, Бородянки.

Відтак, дії Позивача входять до інтересів держави і українського народу та інтересів служби в органах поліції в умовах воєнного стану під час військової агресії РФ проти України.

Дисциплінарна комісія Відповідача для об’єктивного з’ясування обставин щодо Позивача зобов’язана була за Порядком та Статутом прийняти належні докази, які знімають безпідставні звинувачення з поліцейського, зокрема, відомості державних органів.

Тому, висновок службового розслідування, що поліцейський порушив Присягу та Указ, є повністю безпідставним.

ГУНП не повідомив Позивача про ініціювання службового розслідування, не забезпечив можливість надати письмове пояснення та докази щодо предмета службового розслідування і відсутності дисциплінарного проступку, не викликав у дисциплінарну комісію, чим порушив Закон і право на захист.

          Так, за ч. 1 ст. 8 Закону поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Статтею 14 Статуту, зокрема ч. ч. 1, 2, 10 встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

За ч. 1 ст. 15 Статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Порядком передбачено дві форми розгляду справи дисциплінарною комісією - відкрите засідання чи письмове провадження.

За п. 7 розділу 5 Порядку розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:

• одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;
• одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;
• отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Згідно п. п. 13, 14 розділу 5 Порядку поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть:

- надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування;

- під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

Отже, єдиною підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинення винного дисциплінарного проступку, обставини якого об’єктивно встановлені і підтверджені доказами;

з огляду на характер та суспільну і державну значимість служби в поліції накладення дисциплінарного стягнення на поліцейського не можливе в нього «за спиною», без врахування його пояснень, наданих ним документів, а тим більше без повідомлення йому про розгляд його справи дисциплінарною комісією;

накладення дисциплінарного стягнення також не можливе без збирання комісією належних і достатніх доказів проступку поліцейського, об’єктивної оцінки його дій/бездіяльності у конкретних обставинах, щодо яких призначено службове розслідування.

Позаяк при звільненні Позивача управління Національної поліції не виконало жодної з вимог, встановлених у п.п. 7, 13, 14 розділу 5 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України (не одержано пояснень поліцейського чи інших осіб, необхідних документів від органів влади чи  самоврядування, не надано можливості поліцейському подати документи для долучення до службового розслідування, не повідомлено поліцейському про розслідування, не відібрано письмових пояснень), то оскаржуваний наказ є безпідставним і протиправним.

2. Відповідно п. 8 розділу 5 Порядку за рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.

За п. п. 15, 16 розділу 5 Порядку під час розгляду справи у формі відкритого засідання поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, може надавати письмові пояснення, а також усні пояснення, які фіксуються одним із членів дисциплінарної комісії на бланку пояснення або за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу.

Виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному ч.ч. 6-10 ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (рекомендованим листом з повідомленням за місцем проживання поліцейського, зазначеним в його особовій справі).

Зазначеними нормами регламентовано дії дисциплінарної комісії щодо виклику для надання пояснень поліцейського, який відсутній на службі.

Оскільки при звільненні поліцейського Відповідач не виконав вимог, встановлених у п.п. 15, 16 розділу 5 Порядку проведення службових розслідувань, ч.ч. 6-10 ст. 18 Дисциплінарного статуту (не здійснено гласного дослідження обставин за участі поліцейського, не викликано у встановленому порядку, не одержано усних та письмових пояснень поліцейського), то оскаржуваний наказ є безпідставним і протиправним.

Внаслідок зазначених порушень поліцейського позбавлено наступних прав, визначених Порядком та Статутом.

За п. п. 2, 5 розділу 4 Порядку поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право:

• надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
• подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи;
• ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами;
• подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
• брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії;
• користуватися правничою допомогою, послугами представника.

За п. 5 розділу 4 Порядку поліцейський має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

А саме за ч. ч. 1, 6, 7, 8 ст. 18 Статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Дотримання прав поліцейського, зазначених вище, гарантувало б об’єктивність з’ясування підстав для дисциплінарного стягнення, результатів службового розслідування та правомірність Оскаржуваного наказу від 09.03.2022 № 45 о/с про звільнення.

Надані поліцейським та причетними особами пояснення та документи щодо обставин службового розслідування імперативно мали бути предметом дослідження повноважної дисциплінарної комісії та враховуватися при прийнятті нею висновку.

Всупереч закону Відповідач перед прийняттям Наказу не викликав Позивача рекомендованим листом чи навіть по телефону для надання пояснень та доказів, позбавив можливості клопотати про залучення нових документів, додаткових свідчень від причетних осіб, ознайомитися з матеріалами службового розслідування, оскаржити його, користуватися правничою допомогою адвоката.

Порушення Відповідачем вказаних спеціальних норм суперечить також базовим вимогам правомірності рішення, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме – рішення суб`єкта владних повноважень має вчинятися з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За ст. 13 Закону дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

За ч. 3-5 ст. 19 Статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом’якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом’якшують відповідальність поліцейського.

З огляду на те, що Відповідачем не було належним чином встановлено в діях Позивача складу дисциплінарного проступку та враховано сумлінне ставлення поліцейського до служби, то рішення комісії в частині накладення найсуворішого стягнення зі звільненням зі служби в поліції є повністю необґрунтованим. 

За абз. 3 п. 4 розділу 6 Порядку встановлено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:

- пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення;

- чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Оскільки у справі такі пояснення відсутні, висновок складений з порушення Порядку без необхідних відомостей, які обов’язкові для описової частини документу.

Поліцейського має бути ознайомлено з наказом про звільнення, затвердженим висновком службового розслідування, матеріалами зібраними в його процесі, інакше порушується право на захист та можливість оскарження рішення у порядку ст. 24 Дисциплінарного статуту до прямого керівника.

За ч. 3 розділу 7 Порядку виконання таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції, шляхом видання наказів по особовому складу покладається на підрозділи кадрового забезпечення (служби персоналу) територіальних органів поліції, установ та закладів поліції, а також ЗВО.

Відповідно до ч. 2 розділу 7 Порядку наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським.

Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи.

У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт довільної форми, що підписується працівником кадрового підрозділу та іншими присутніми під час відмови особами, який долучається до особової справи поліцейського, притягнутого до дисциплінарної відповідальності.

Окрім цього, згідно п. 14 ч. 2 розділу 3 Положення, голова дисциплінарної комісії після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим волевиявленням поліцейського, стосовно якого проводилося службове розслідування, забезпечує ознайомлення його із затвердженим висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, з дотриманням вимог законодавства України.

Факт ознайомлення із затвердженим висновком службового розслідування або отримання його копії оформлюється відповідним записом на останньому аркуші (за відсутності вільного місця - на його звороті) цього висновку із проставленням підпису, зазначенням прізвища та ініціалів поліцейського, який з ним ознайомився, а також дати ознайомлення

Згідно ч. 4 розділу 7 Порядку поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Кадровий підрозділ Відповідача не ознайомив поліцейського у вказаному порядку з наступними документами:

1) наказом про звільнення;

2) висновком дисциплінарної комісії за результатами службового розслідування;

3) матеріалами службового розслідування.

Як наслідок були пропущені строки для оскарження Наказу до свого прямого керівника.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З урахуванням наведеного вище, поліцейський підлягає поновленню на службі в поліції на посаді, з якої його звільнено, починаючи з дня наказу.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі – Порядок № 100)

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 даного Порядку № 100 в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (в т.ч. у випадку вимушеного прогулу) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Разом з цим, критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначені Порядком виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України 06.04.2016 № 260 (далі – Порядок № 260).

Так, за п. 3 Розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно п. 9 Розділу 1 Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до абзацу 1 п. 6 Розділу III Порядку № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв’язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».

В даному випадку зі змісту Порядку №260 випливає, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного 1 місяця їх служби.

При цьому, розрахунок середньоденної заробітної плати повинен здійснюватись відповідно до Порядку № 100, з урахуванням положень Порядку № 260 в частині застосування при такому розрахунку саме календарних днів відповідного місяця.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2019 року і у справі №815/1829/17.

Тому на користь поліцейського підлягає стягненню грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня наказу до дня фактичного виконання судового рішення.

Працівник має право звернутися з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без обмеження будь-яким строком, в т.ч. й після ухвалення рішення про поновлення на роботі (ВПВС №755/12623/19 від 08.02.2022).