Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
ПРОЦЕДУРА І НАСЛІДКИ ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ.
Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
На відміну від визнання фізичної особи повністю недієздатною, яке відбувається внаслідок стійкого хронічного психічного розладу, при якому особа повністю не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, обмеження цивільної дієздатності є допустимим при більш м’якому перебігу й силі психічного розладу.
Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.
Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.
Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника.
У разі обмеження цивільної дієздатності фізичної особи суд встановлює над нею піклування і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Піклувальник над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов'язаний дбати про її лікування, створення необхідних побутових умов.
Піклувальник дає згоду на вчинення підопічним правочинів відповідно до статей 32 та 37 Цивільного кодексу, а саме:
1) здійснення права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
2) набуття статусу учасника (засновника) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
3) укладення договорів банківського вкладу (рахунку) та розпорядження вкладом, внесеним ним на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Піклувальник зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Піклувальник має право дати згоду на вчинення підопічним правочинів, зазначених нижче, лише з дозволу органу опіки та піклування:
1) відмова від майнових прав підопічного;
2) видача письмових зобов'язань від імені підопічного;
3) укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
4) укладення договорів щодо іншого цінного майна.
Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи розглядається судом в порядку окремого провадження. Заяву можуть подати члени сім’ї, орган опіки та піклування, представник психіатричого закладу.
В ній мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.
Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.
ОБМЕЖЕННЯ ДІЄЗДАТНОСТІ НЕ НАДАЄ ПРАВА ГОСПІТАЛІЗАЦІЇ ПІДОПІЧНОГО ДО ЗАКЛАДУ З ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ ЗА ЗАЯВОЮ ВИКЛЮЧНО ПІКЛУВАЛЬНИКА.
Такої можливості на сьогодні не мають і опікуни для госпіталізації осіб, визнаних повністю недієздатними.
Раніше, до 20.12.2018 р. стаття 13 Закону "Про психіатричну допомогу" встановлювала:
«Особа, яка досягла 14 років, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги добровільно - на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою. Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги добровільно - на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою. Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, яка за станом свого здоров’я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення до цього органу законного представника зазначеної особи і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду».
Але Рішенням Конституційного Суду №13-р/2018 від 20.12.2018 р. положення, виділені курсивом, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд зазначив, що вказані положення не відповідають ч. 1, 2 ст. 29, ч. 1 ст. 55 Основного Закону України, оскільки передбачають госпіталізацію недієздатної особи до закладу з надання психіатричної допомоги без рішення суду, підтвердив юридичну позицію у попередньому Рішенні від 01.06.2016 р. № 2-рп/2016 та встановив такий порядок виконання цього Рішення: до законодавчого врегулювання питання забезпечення судового контролю за госпіталізацією недієздатної особи, яка за станом свого здоров’я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду, до закладу з надання психіатричної допомоги така госпіталізація можлива лише за рішенням суду.
На сьогодні примусова госпіталізація (без згоди пацієнта) для надання психіатричної допомоги дозволяється лише за рішенням суду за зверненням лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, якщо обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або
неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (ст. 14 Закону "Про психіатричну допомогу", ст. 339 ЦПК).
Питання проведення примусового психіатричного огляду особи, надання їй амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження, госпіталізації її до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації вирішуються лише судом за місцезнаходженням психіатричного закладу.
Розгляд вказаних питань судом здійснюється в присутності піклувальника як законного представника (ст. 59 ЦПК).
Поліцейські зобов’язані подавати допомогу медичним працівникам або батькам (одному з батьків), чоловіку (дружині), незалежно від віку особи, яка потребує психіатричної допомоги, за їх зверненням, у разі надання психіатричної допомоги в примусовому порядку та забезпечувати безпечні умови для доступу до особи та її психіатричного огляду, госпіталізації. Органи внутрішніх справ повинні запобігати діям з боку особи, якій надається психіатрична допомога в примусовому порядку, що загрожують життю і здоров’ю оточуючих та інших осіб, та вживати заходи щодо забезпечення схоронності залишеного без нагляду майна та житла особи, яка госпіталізується в примусовому порядку, а в разі необхідності - проводити розшук особи, якій психіатрична допомога повинна надаватися в примусовому порядку.
Піклувальник може самостійно (без лікаря) подати заяву до суду про припинення психіатричної допомоги чи госпіталізації у примусовому порядку (ст. 341 ЦПК), проте питання вирішується при з’ясуванні позиції психіатра.
Писаренко Александр Алексеевич, адвокат по судебным процессам в налоговых и бизнес спорах, магистр бизнес администрирования.
Тел. +38 (044) 270 60 46
Тел. +38 (050) 719 10 16
E-mail: info@fides.com.ua
Viber Telegram WhatsApp
Новости бюро
