Договори купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечним договором за їхніми ознаками є договорами, за якими банк у зобов`язаннях за кредитним договором-1 і договором іпотеки може бути замінений на фізичну особу як нового кредитора. Такий новий кредитор не набуває право здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договорів купівлі-продажу майнових прав і відступлення права вимоги за іпотечним договором в нього виникає лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором-1 і за договором іпотеки. Отже, такі договори не можна кваліфікувати як договори факторингу. Вони є змішаними, бо містять елементи різних договорів (ч. 2 ст. 628 ЦК України), зокрема договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору цесії (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору). Тому договір купівлі-продажу майнових прав не містить ознаки договору факторингу.

Суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ВПВС від 11 вересня 2018 р. №909/968/16 (пункти 51-52).

Якщо сторони укладають договір купівлі-продажу майнових прав у процедурі ліквідації банку, на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, то відступлення права вимоги не суперечить закону.

Нормативно-правові акти, які регулюють процедуру ліквідації банку, допускають продаж на конкурсних засадах майна банку, що перебуває у стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення виконання зобов`язання будь-яким суб`єктам правовідносин, зокрема і без статусу банку або іншої фінансової установи (ВС від 16.12.2020 р. №640/14873/19).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи (№346/1305/19 від 08.06.2021).

У постанові від 16.03.2021 р. №906/1174/18 ВС відступив від висновку у постанові від 31.10.2018 р. №465/646/11, про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦКУ. У зазначеній постанові вказано, що коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальними договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ (пункт 62), що має враховуватися адвокатами з іпотеки.

Іпотекодержатель – фізична особа може зареєструвати право власності на предмет іпотеки, який перебуває під арештом (ВПВС №346/1305/19 від 08.06.2021).

Починаючи з 04 лютого 2019 р. наявність обтяження речових прав на нерухомість, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі постанови приватного виконавця про арешт майна боржника, не є підставою для відмови новому іпотекодержателю у державній реєстрації права власності в порядку статті 37 Закону «Про іпотеку».

Така підстава для відмови існувала до моменту введення в дію 04.02.2019 р. Закону №2478-VIII (див. ВПВС 03.04.2019 р. №755/5072/17, ВС 12.12.2019 р. №923/880/18 (п.п. 4.44-4.45), що має враховуватися адвокатами з іпотеки.